1 Мучник б. С. Чсловск и текст. М.: Книга, 1985. 256 с.

• Якщо в реченні іменник, що стоїть на першому місці, має омонімічну морфологічну форму "називний відмінок — знахідний відмінок", причому автор вжив цей іменник у знахідному відмінку, то речення слід виправити так, щоб явище омонімії зникло.

У такому реченні найкраще змінити порядок слів, поставивши омонімічне слово з першого місця в середину речення як додаток. Приклад такої помилки (Руки нікому не подавав) подано вище.

Закономірність 4. У реченні іменник, що стоїть після невизначеного (нейтрального) лівостороннього контексту в непочатковій позиції і має омонімічну форму в знахідному та називному відмінках, реципієнт первинно сприймає як такий, що стоїть у називному відмінку, хоч автор міг вжити цей іменник у знахідному відмінку.

• Якщо в реченні іменник, що стоїть після невизначеного (нейтрального) ліво­стороннього контексту, має омонімічну морфологічну форму "називний відмі­нок — знахідний відмінок", причому автор вжив цей іменник у знахідному відмінку, то речення слід виправити так, щоб явище омонімії зникло.

Закономірність 5. У реченні іменник, що стоїть після невизначеного (нейтрального) лівостороннього контексту в будь-якій позиції в реченні і має омонімічну форму не­прямого відмінка, яка за формою збігається з називним, реципієнт первинно сприймає як такий, що стоїть у називному відмінку, хоч автор міг вжити цей іменник у непрямому відмінку.

• Якщо в реченні іменник, що стоїть після невизначеного (нейтрального) лівостороннього контексту, має омонімічну морфологічну форму "називний відмінок — непрямий відмінок", причому автор вжив цей іменник у непрямому відмінку, то речення слід виправити так, щоб явище омонімії зникло.

Закономірність 6. У реченні іменник чи субстантивоване слово, що стоять після невизначеного (нейтрального) лівостороннього контексту і мають омонімічну форму "суб'єкт дії — об'єкт дії*", реципієнт первинно сприймає як суб'єкт дії, хоч автор міг вжити їх у значенні об'єкта.

• Якщо в реченні іменник чи субстантивоване слово, що стоять після невизначеного (нейтрального) лівостороннього контексту, мають омонімічну форму "суб'єкт дії—об'єкт дії*", причому автор ужив їх як об'єкт дії, то речення слід виправити так, щоб явище омонімії зникло.

Приклад такої помилки (Лист матері надійшов вчасно) подано вище.

Закономірність 7. Якщо в реченні в кінцевій позиції чи в позиції, що прирівнюється до неї (зокрема перед комою, на місці якої могла б бути крапка), стоїть якесь слово, що не належить до реми, а в лівосторонньому контексті нема слова, що виділене за допомогою лексичних чи графічних засобів і належить до реми, то реципієнт первинно сприймає його як таке, що належить до реми, хоч автор міг відносити це слово до теми.

• Якщо в реченні в кінцевій чи прирівняній до неї позиції стоїть слово, яке належить до теми, а в лівосторонньому контексті нема виділеного слова, яке належить до реми, то таке речення слід виправити так, щоби слово, яке належить до реми, перемістилося в кінцеву позицію.

Закономірність 8. Якщо в реченні є два однаково написаних слова і друге стоїть після невизначеного (нейтрального) лівостороннього контексту, то реципієнт первинно сприймає його з тим самим значенням, що й перше слово, хоч автор міг використати у другому слові зовсім інше значення.