1 Як аргументи можуть виступати: аксіоми, означення, твердження, істинність яких доведена раніше (теореми, закони тощо), а також твердження про факти.

Отримання тези із аргументів — обов'язково істинних тверджень — повинно бути логічно необхідним, тобто таким, що при запереченні цієї тези обов'язково виникне суперечність з його аргументами.

Приклад, Із того, що Надворі погана погода, не випливає, що У знайомого поганий настрій, хоча це можуть бути і пов'язані явища.

Типові помилки в доведеннях.

Приклад, Стосовно тези найчастіше допускають три типи помилок: нечіткість у формулюванні тези, підміна тези та заперечення тези через заперечення аргументації. У першому випадку поняттям, які наявні у тезі, автори не дають чітких означень, хоча ці терміни реципієнти можуть розуміти по-різному. У другому випадку, намагаючись довести тезу Мова не тотожна мисленню, в ході доведення її підміняють тезою Мова не повязана з мисленням (очевидно, що ці тези різні: перша істинна, друга — хибна). У третьому випадку забувають, що з хибності аргументів чи хибності демонстрації випливає хибність лише самого доведення, але зовсім не хибність тези (так, Ч. Дарвін, обґрунтовуючи свою загалом правильну теорію природного відбору, посилався на висновки Т.-Р. Мальтуса, які багато вчених вважають хибними).

Приклад. В аргументах автори часто допускають такі помилки: а) наявність серед аргументів хибних (так звана основна помилка); б) недостатність аргументів для виведення тези¹; в) використання в числі аргументів таких, які ще самі потребують доведення; г) використання як аргумента самої тези доведення, іноді у зміненому вигляді (таку помилку називають "колом у доведенні").

12.4.2. Співвідношення між істинністю та переконливістю доведень

Крім такої характеристики як істинність тверджень, у практиці редагування часто використовують таку їх характеристику як переконливість — віру реципієнта в істинність стверджуваного. Іншими словами, переконливість є суб'єктивною індивідуальною оцінкою істинності повідомлення, встановленою реципієнтом. У кожного конкретного реципієнта переконливість стосовно об'єктивної істинності стверджуваного може різнитися. Переконливість належить до числа логіко-психологічних характеристик повідомлення.

Фактори, які впливають на переконливість, можуть бути як об'єктивними, так і суб'єктивними. До об'єктивних факторів належать: 1) статус джерела інформації, зокрема соціальний авторитет автора чи ЗМІ; 2) надійність джерела інформації, зокрема професійність автора чи ЗМІ; 3) умови отримання інформації автором, її збереження та передачі реципієнтові; 4) наявність в інформаційному просторі альтернативних повідомлень на цю ж тему, в тому числі підтверджуючих або заперечуючих; 5) повторюваність повідомлення чи його елементів, зокрема в цьому ж повідомленні²; 6) дотримання автором у повідомленні зовнішньої форми логічних операцій, зокрема форм висновків, а також логічних операцій виведення і доведення. До суб'єктивних факторів, від яких залежить переконливість, належать: 1) тезаурус реципієнта; 2) можливість реципієнта отримати інформацію з альтернативних джерел.

¹ У доведенні автор може використати такі аргументи, які є істинними твердженнями, що описують факти, котрі мали місце в конкретний момент часу на конкретній території. Проте ці твердження можуть бути хибними в інший час і на іншій території.

² У зв'язку з цим нагадаємо положення геббельсівської пропаганди про тс, що реципієнти повірять, тобто сприймуть як істинне, будь-яке найнеймовірніше повідомлення, якщо його повторити тисячу разів.

Працюючи над повідомленням, редактор повинен контролювати не тільки його об'єктивну істинність, але й переконливість. Особливо це важливо для повідомлень публіцистичного стилю. Так, редактор може рекомендувати авторові посилити переконливість за допомогою перелічених вище об'єктивних факторів. Регулювати ж переконливість за допомогою суб'єктивних факторів, як це видно з їх переліку, ні автор, ні редактор не можуть.