13.1. Норми для рівня елементарних знаків (звуків і графем)

13.1.1. Норми орфоепії

Відхилення від норм літературної вимови під час передачі повідомлень на радіо й телебаченні іноді може спотворити інформацію. Тому перед тим, як диктори подадуть повідомлення в прямому ефірі, редактори радіо й телебачення повинні належним чином їх відредагувати.

¹ Пономарів О. Культура слова: Мовностилістичні поради. К.: Либідь, 1999. 240 с.

² Антисуржик. Л.: Світ, 1994. 152 с.

³ Українська літературна вимова і наголос. К.: Наукова думка, 1973. 724 с; Орфоепічний словник / Укла­дач Погрібний М. І. К.: Радянська школа, 1984. 632 с; Складні випадки наголошення. К.: Либідь, 1995. 192 с.

• Для усіх частовживаних слів знаком наголосу (') слід вказати правильний варіант наголошення, а для рідковживаних, — крім наголошення, ще й вимову, вико­ристовуючи для цього нормативну літературу³.

• У власних назвах — антропонімах (іменах, прізвищах), топонімах (назвах географічних об'єктів, крім водних) і гідронімах (назвах водних об'єктів) — слід вказати правильний наголос згідно з нормами української фонетики.

• Поряд із чужомовними словами, які в оригіналі не перекладені (наприклад антропоніми, назви фірм тощо), треба подати їх транскрипцію максимально близькими за вимовою літерами української мови.

Для встановлення фонетичного звучання редактор повинен звертатися до транскрипцій у словниках відповідних мов або до спеціалістів у галузі цієї мови.

• Поряд із абревіатурами, що утворені з початкових літер слів, редактор повинен записувати їх звучання так, як ці літери вимовляють в алфавіті.

• У випадках, коли речення залежно від поділу на синтагми може набувати різного змісту, редактор повинен вказувати необхідність паузи між словами спеціальним знаком (/).

Приклад. Перший варіант розуміння: Ходити/ довго не міг. Другий варіант розуміння: Ходити довго/ не міг.

• Якщо між окремими повідомленнями, які розташовані послідовно й внаслідок цього можуть бути сприйняті як одне ціле, а тому можуть викликати в реципієнтів небажані асоціації, то після повідомлення слід вказувати необхідність великої паузи (//) або змінити послідовність їх подання.

• Перелічені вище норми не розповсюджуються на мову недикторів, тобто інтер-в'юйованих, доповідачів, співбесідників тощо.

• Якщо у вимові недикторів є грубі відхилення від норми (такі, що ображають гідність реципієнтів), редактор повинен видаляти ці фрагменти з повідомлення.

Приклад. Так, не дозволиено: копіювати вимову посадової особи — Президента, Прем'єр-міністра, Голови парламенту, голів Верховного суду, Конституційного суду тощо; суржиком копіювати мову окремої національності (крім гумористичних передач, звичайно).

• Редактор повинен вибірково контролювати нормативність вимови дикторів у прямому ефірі й повідомляти їх про допущені помилки.

Це дасть змогу дикторам уникати повторення помилок у майбутньому.

* * *

У дотриманні перелічених основних норм полягає специфіка редагування повідомлень для аудіальних засобів масової інформації—радіо й телебачення.