17.5. Поліграфічне відтворення видання

На цьому етапі відбувається об'єднання в одне ціле всіх складових частин ви­дання — текстової та ілюстраційної, паспорта, макету (якщо це потрібно) і стилів оформлення. Такий процес називають верстанням. Він вимагає тісної співпраці редактора з інженером-верстальником. Ця співпраця з боку редактора полягає, зокрема, в контролі за дотриманням норм верстання (див. про них розділ 16.3) і виправленні помилок.

Поліграфічне відтворення книжкових і газетно-журнальних видань на цьому етапі видавничого процесу відбувається практично без будь-яких відмінностей.

При поліграфічному відтворенні видання, як правило, виникають конфлікти між макетом видання та видавничим оригіналом (наприклад, щодо кратності сторінок видання друкованому аркушу, незаповненості останнього стовпця сторінки тощо). Оскільки видав­ничий оригінал уже затверджено, його намагаються або не виправляти взагалі, а в край­ньому випадку—в мінімальному обсязі. При цьому використовують два види виправлень: компенсаційні та некомпенсаційні.

Виконання компенсаційних виправлень означає, що кількість видаленого тексту чи площі ілюстрації повинна дорівнювати кількості вставлюваного тексту чи такій самій площі ілюстрації. Іншими словами, компенсаційні виправлення — це заміна одного компонента на інший, еквівалентний за площею. Особливо часто такі компенсаційні виправлення використовували в традиційній (некомп'ютерній) технології верстання видань. Зараз же, коли переверстування в НПС відбувається автоматично, такий вид виправлень використо­вують переважно тільки тоді, коли усувають помилки, допущені працівниками самих ЗМІ.

Серед некомпенсаційних виправлень виділяють:

• вставлення чи видалення порожніх рядків;

• об'єднання кількох абзаців в один чи поділ одного абзацу на кілька нових;

— зменшення чи збільшення міжлітерних віддалей (апрошів) у фрагменті тексту (трекінг, кернінг);

— зменшення чи збільшення міжслівних пробілів у фрагменті тексту;

— зменшення чи збільшення міжрядкових віддалей (інтерліньяжу) у фрагменті тексту;

• зменшення чи збільшення міжабзацних віддалей у фрагменті тексту;

• зменшення чи збільшення кегля шрифту у фрагменті тексту;

—зміна гарнітури шрифту у фрагменті тексту (лише для тих гарнітур, які забезпечують значно більшу чи меншу кількість літер на одиницю площі, ніж попередня гарнітура);

• зменшення чи збільшення кількості кінцевих рядків в абзацах;

• зменшення чи збільшення абзацного відступу у фрагменті тексту;

— видалення частини тексту (ілюстрації) з видавничого оригіналу чи вставлення додаткового тексту (ілюстрації) у видавничий оригінал.

Редактор повинен слідкувати, щоби кількість некомпенсаційних виправлень, які полягають у прямому видаленні чи вставленні тексту у видавничий оригінал (останній із перелічених методів), була якнайменшою. Некомпенсаційні виправлення слід здійснювати насамперед усіма іншими вказаними вище методами.

Іноді на етапі поліграфічного відтворення трапляються випадки, коли в поліграфічний продукт потрібно внести виправлення, не передбачені видавничим оригіналом. Це може статися з вини автора через неякісне готування авторського оригіналу; з вини редактора через неякісне опрацювання видавничого оригіналу; може бути й так, що автор вирішив

21*

323

удосконалити свій оригінал. У наш час встановлено юридичні норми, які визначають такі обсяги авторських та видавничих виправлень, при яких ЗМІ не вираховують з автора чи редактора коштів за завдані збитки¹⁹. Проте дотримуватися встановлених обсягів виправлень на практиці не завжди вдається. Тому — при перевищенні встановленого максимального обсягу — вартість виправлень оплачує той, з чиєї вини їх внесли (автор, редактор, пере­кладач, укладач, конструктор, художник тощо).

Раніше при традиційній технології готування видань на цьому етапі здійснювали коректурний обмін між ЗМІ та друкарнею. Зараз при комп'ютеризованій технології всі коректурні процеси перенесено в ЗМІ. Коли верстання відбувається все ж у друкарні, ЗМІ проводять коректурний обмін, але, як правило, контролюють при цьому лише якість верстання.

Далі для видань, у яких сторінки менші за друкований аркуш, здійснюють планту-вання, тобто розкладання окремих сторінок на площину друкованого аркуша. У результаті отримують проект видання. Із цього проекту друкують кілька пробних відбитків усіх без винятку друкованих аркушів видання (їх називають версткою). Редагування верстки здійснюють редактор, конструктор, художник і керівництво ЗМІ. Контролю підлягають як норми верстання, так і норми плантування. Після виправлення всіх помилок верстку підписують до друку.

Проект видання можуть передавати в друкарні у формах: а) роздруку на папері; б) роздруку на фотоплівці; в) файла на диску, підготованого для виведення на фотовивідну машину. Для виготовлення малотиражних видань найчастіше використовують роздрук на папері. Для виготовлення середньо- та високотиражних видань—проекти, відтворені на фотоплівках або записані на комп'ютерних носіях інформації²⁰.

На завершальному етапі на основі проекту видання у друкарнях виготовляють друкарські форми. У майбутньому, коли фотовивідні машини п'ятого покоління будуть виводити проекти видань відразу на друкарські форми (скажімо, металеву фольгу), ЗМІ, використовуючи такі фотовивідні машини, зможуть передавати друкарням друкарські форми, виготовлені самостійно.