1 Публікування таких даних можливе лише за згодою батьків.

2 Засоби масової інформації / Українське законодавство. Дрогобич: Міжнародний Медіа Центр "Інтерньюз". 1995. 152 с.

• у сфері оборони: стратегічні й оперативні плани, підготовка і проведення бойових операцій, розгортання військ, їх чисельність і дислокація, готовність, підготовка, озброєння, постачання; напрями розвитку окремих видів озброєнь; сили і засоби цивільної оборони; геодезичні, гравіметричні, картографічні, гідрографічні, гідрометеорологічні дані, які мають значення для оборони;

• у сфері економіки: мобілізаційні плани і потужності народного госпо­дарства; використання транспорту, зв'язку та інших галузей в інтересах безпеки; зміст, обсяг фінансування та виконання державного оборонного замовлення; плани, обсяги, добування стратегічно важливої сировини та продукції; державні запаси дорогоцінних металів, коштовного каміння, валюти, операції з грошовими знаками, фінансова діяльність держави;

• у сфері зовнішніх відносин: директиви, плани, вказівки делегаціям і особам на переговори; військове, науково-технічне співробітництво України з іншими державами; експорт та імпорт озброєння;

• у сфері державної безпеки та охорони правопорядку: розвідувальна і контр-розвідувальна діяльність; охорона вищих органів та осіб державної влади; урядовий зв'язок; шифри.

На конфіденційну інформацію згідно з законодавством фізичні або юридичні особи можуть накладати обмеження самочинно (ст. ЗО закону "Про інформацію").

• До конфіденційної інформації, яку заборонено публікувати, належать (ст. 32 Конституції):

• листування;

• лікарські таємниці;

• банківська інформація, зокрема грошові вклади;

• комерційна інформація, зокрема про прибутки від підприємництва;

• телефонні розмови;

• телеграфні повідомлення;

• факти усиновлення та удочеріння.

Конфіденційна інформація може бути опублікована лише за згодою особи (фізичної або юридичної), якої стосується інформація.

Кожному громадянинові гарантується можливість у судовому порядку спростову­вати недостовірну інформацію про себе та членів своєї сім'ї, а також право на відшко­дування матеріальних і моральних збитків, завданих поширенням такої недостовірної інформації.

Отже, якщо в повідомленні наявна інформації, яка є конфіденційною чи може бути визнана такою, редакторові доцільно або попросити автора отримати письмову згоду на публікування таких даних від особи чи організації (наприклад, повністю її прізвище, підпис і дату на одному з примірників авторського оригіналу), або повідомити автора про юридичну відповідальність за поширення неправдивої інформації і попросити його самого власно­ручно засвідчити достовірність поданих ним фактів.

Спростування. У випадку, коли в повідомленні допущена суттєва помилка і автор чи інша особа, якої стосується повідомлення, вважає за потрібне її усунути, органи ЗМІ відповідно до чинного законодавства зобов'язані опублікувати спростування, іншими словами — виправити допущену помилку.

• Спростування повинно (ст. 37 Закону "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні"; ст. 43 Закону "Про телебачення і радіомовлення"; ст. 28 Закону "Про рекламу"¹):

Серед рекламних повідомлень спростуванню підлягає недобросовісна реклама.

• мати гриф "Спростування";

• не перевищувати обсяг самого повідомлення більше ніж удвічі;

• бути опублікованим на тому самому місці й тим самим шрифтом (в друко­ваних ЗМІ) або передане в той самий час (в електронних ЗМІ);

— бути опублікованим у найближчому номері (випуску), однак не пізніше ніж через місяць.

Рекламна інформація. Публікування рекламної інформації¹ регламентують за­гальні (вони стосуються всіх засобів ЗМІ) та спеціальні (вони стосуються окремо дру­кованих та окремо електронних ЗМІ) норми.

• Для усіх ЗМІ заборонено:

• рекламувати заборонену до випуску продукцію;

• вміщувати твердження, що дискредитують інших осіб чи продукцію;

• подавати відомості, що ведуть до порушення законодавства, завдають шкоди здоров'ю людей, довкіллю, нехтують технікою безпеки;

• подавати твердження, що дискредитують осіб, які не використовують рекламовану продукцію;

• використовувати державні символи;

• рекламувати продукцію, яка вимагає ліцензії (сертифікату) на випуск, але не має її (його);

• вміщувати зображення особи або її ім'я без згоди цієї особи;

• копіювати іншу рекламу, яка не охороняється авторським правом;

• рекламувати косметику, ліки, побутову хімію, продукти, харчові добавки, на випуск яких нема дозволу органу охорони здоров'я;

• використовувати методи реклами, що впливають на підсвідомість.

• Для друкованих ЗМІ зоборонено подавати рекламу тютюну й алкоголю на першій та останній сторінках видань.

• Для електронних ЗМІ заборонено:

• подавати рекламу довше ніж 10 хв на кожну годину мовлення;

• переривати рекламою передачі, які тривають менше 30 хв;

• переривати рекламою сесії Верховної Ради, виступи Президента, Прем'єр-міністра, Голови Верховної Ради, Голови Конституційного Суду, народних депутатів, членів уряду (міністрів), а також релігійні передачі;

• ведучим і дикторам рекламувати товари чи послуги як прямо, так і опо­середковано (за допомогою одягу, емблем тощо);

• у повідомленнях, що не є рекламними, подавати реквізити зацікавлених організацій, які випускають описувану в повідомленні продукцію;

• подавати рекламу в передачах для дітей до 14 років;

• рекламувати тютюн, алкоголь та наркотики;

• подавати приховану рекламу.

До рекламної інформації не належить інформація про партії, релігійні та громадські організації.

Відповідальність за порушення юридичних норм. У всіх випадках, коли автор порушує юридичні норми, редактор має законні підстави для того, щоби запропонувати авторові виправити відхилення або відмовити йому в опублікуванні повідомлення (ст. 36 Закону "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні"). Звичайно, редактор може й допустити опублікування такого повідомлення, але це, напевно, потягне за собою передбачену законодавством відповідальність як автора, так і редактора — дисциплінарну, цивільно-правову, адміністративну чи кримінальну (ст. 47 Закону "Про інформацію").

Органи ЗМІ та їх працівники, в тому числі й редактори, звільняються від юри­дичної відповідальності, коли порушення перелічених норм було допущене іншими ЗМІ, у яких запозичено інформацію; коли такі дані були отримані у відповіді на офіційний запит чи прозвучали у виступі офіційної особи; коли їх у повідомлення вніс розповсюд­жувач інформації або її споживач (ст. 42 Закону "Про друковані засоби масової інформа­ції (пресу) в Україні"; ст. 48 Закону "Про телебачення і радіомовлення"; ст. 35 Закону "Про інформаційні агентства").

* * *

Контроль за дотриманням норм авторського права здійснюють когнітивними, пара­метричними, положеннєвими та компаративними методами.