2 Словник іншомовних слів. К.: Головна редакція уре, 1975. 776 с.

• У перехідний період (з одного правопису на інший) редактор повинен готувати повідомлення на основі лише одного правопису. Готувати видання одночасно за нормами двох правописів чи двох відповідних їм словників заборонено.

• Редактор повинен слідкувати за змінами в правописі.

Крім того, звичайно, бажано, щоби редактори як кваліфіковані мовці-практики подавали свої пропозиції щодо вдосконалення правописних норм у відповідні комісії Національної академії наук України.

• Перехідний період у зміні правопису не повинен перевищувати часу опрацювання одного видання, максимум — року.

13.1.4. Написання імен

• Правильність написання українських власних імен слід перевіряти за словниками власних імен людей¹.

Користуючись таким словником, треба враховувати, що він допускає паралельні форми деяких імен (наприклад: Микола іМиколай—з відповідними формами по батькові: Миколович і Миколайович²). Інколи внаслідок близькості звучання імен автори плутають їх (так, у вказаному словнику зафіксовано два різних імені: Зенон і Зіновій, — у той час, коли автори помилково використовують лише одне ім'я — Зеновій або Зиновій).

Слід також мати на увазі, що у словнику 1967 р. подано деякі застарілі норми. Так, ім'я Вячеслав написане без апострофа, хоча сучасний четвертий правопис встановлює, що імена такого типу слід писати тільки через апостроф — В 'ячеслав.

• Імена, що походять з інших мов, передають шляхом транскрибування літерами українського алфавіту.

Виняток становлять східнослов'янські імена (білоруські та російські), які в україно­мовних текстах передають відповідно до їх написання в українській мові. Проте ці ж східнослов'янські імена в складі псевдонімів передають так, як вони звучать у мові оригіналу (наприклад: Алесь Адамович).

• Написання літери "ґ" у частовживаних чужомовних іменах слід контролювати за довідниками³.

Норми написання рідковживаних чужомовних імен див. у розділі 15.3.9.

• Якщо особа має кілька імен, їх пишуть окремо. Приклад. Стефанія Ірина Ткачук.

Винятком є лише деякі французькі імена (Жан-Жак), а також імена коронованих осіб (Марія-Антуанетта).

Рідко, але все ж трапляється, що редактор може свідомо порушити норму напи­сання імені.

• Відхилення від словникового написання допустиме лише тоді, коли в пові­домленні йдеться про юридичну справу і в паспорті (свідоцтві про народження) ім'я особи написане неправильно.

У такому випадку редактор може: а) подати неправильне ім'я, вказавши у примітці до нього: Таке ім 'язаписане в паспорті (чи свідоцтві)', б) подати правильне ім'я, вказавши в примітці: У паспорті (чи свідоцтві) ім'я неправильно записане як "Хххххххххх".

¹ Словник власних імен людей / За ред. С. П. Левченка. К.: Наукова думка, 1967. 112 с; Скрип­ник Л. Г., Дзятківська Н. П. Власні імена людей. К.: Наукова думка, 1986. 312 с; імена з літерою "г", зокрема чужомовні, слід контролювати за виданням: Пономарів О. Культура слова: Мовностилістичні поради. К.: Либідь, 1999. С. 182—200.