1 Див. Аналогічні міркування у роботі: Мильчин а. 3. Методика редактирования тскста. М.: Книга, 1980. С. 256.

Опрацьовуючи певний компонент повідомлення, редактор не повинен, виявивши помилку, відразу ж виправляти її і переходити до наступного компонента. Він повинен спершу застосувати до нього всі потрібні методи контролю і, лише володіючи такими результатами, усунути помилку. Тільки після цього можна переходити до контролю наступного компонента повідомлення.

8.4. Методи контролю

8.4.1. Параметричні методи

Суть параметричних методів полягає в тому, що компонент повідомлення порівнюють з відповідною нормою, сформованою в нормативній базі у вигляді параметра, і на підставі критерію відповідності вирішують, чи є в компоненті помилки, чи ні.

Приклад. На редагування надійшов авторський рукопис словника обсягом 300 авт. арк. Контролюючи обсяг, редактор на підставі норм про те, що максимальний обсяг видання не може перевищувати 100—150 авт арк.¹, повинен запропонувати авторові опублікувати словник у вигляді кількатомного видання. Так само редактор газетного видання чи студії радіомовлення повинен скорочувати матеріал відповідно до наданої площі на газетній сторінці чи тривалості передачі.

Приклад. У підручнику з математики для першого класу (друге півріччя навчального року) є речення з 14 слів. Маючи норму, згідно з якою для цієї групи реципієнтів довжина речень повинна бути меншою восьми слів, редактор зобов'язаний скоротити речення (норма не може стосуватися читанок, у які включають твори невеликого розміру або їх фрагменти; тому твори, що відповідають цій нормі, для читанок найкраще добирати спеціально).

Приклад. На редагування надійшов рукопис технічної книги, у якій є марка мікросхеми К176ЛА7. Редактор зобов'язаний перевірити правильність цієї цифрово-літерної константи за довідниками і, коли такої назви раніше не було в нормативній базі, ввести її туди.

Приклад. У країні N відбулися вибори президента, на яких переміг претендент зі складним і незвичним прізвищем (прізвище — також літерна константа). У такій ситуації редакторові інформаційного агентства, що опрацьовує повідомлення, доречно проконтролювати правильність написання прізвища, використавши навіть пресову службу посольства країни N. Зафіксувавши правильне написання прізвища, його слід ввести в нормативну базу.

Приклад. Припустімо, що редагуванню підлягає бібліографічний опис статті, в якому вказані такі номери сторінок її опублікування: 38—33. У цьому випадку редактор повинен скористатися параметричною нормою, згідно з якою остання сторінка публікації не може бути меншою за першу.

В останньому прикладі контроль включає перевірку одночасно двох параметрів, а тому є складнішим, ніж описані у першому — четвертому прикладах. Такий метод називають ще "перехресним" контролем.

8.4.2. Спискові методи

Для контролю повідомлень списковим методом редактор у своїй нормативній базі повинен мати всі необхідні списки (книги чи адреси Інтернет-серверів із такими списками). До їх числа належать:

• орфографічні словники й словники чужомовних слів;

• фразеологічні словники; —термінологічні словники;

• словники географічних та адміністративних назв;

Звертаємо увагу на те, що ця норма належить до числа нсзафіксованих.

• словники персоналій (списки власних імен людей та найпоширеніших і частовживаних прізвищ);

• номенклатурні списки (списки назв промислових виробів та їх марок);

• списки скорочень, прийнятих у повідомленнях і бібліографічних описах;

• списки постійних елементів бібліографічних описів (наприклад, список назв міст, де є видавництва; списки назв видавництв; списки назв періодичних видань тощо);

• списки одиниць вимірювання.

Контроль повідомлень на основі цього методу полягає в тому, що компонент повідомлення шукають у перелічених списках. Якщо компонент повідомлення в списку є, то вважають, що помилка в компоненті відсутня; якщо ж такого компонента в списку нема, то вважають, що в ньому є помилка. Правда, можлива ситуація, коли виявиться, що це зовсім новий компонент (наприклад, неологізм), якого просто бракує в списку. В цьому випадку новий компонент вводять до списку нормативної бази.

Для ефективного користування списковим методом редактор повинен досконало знати всі словники та списки, які використовують у час його роботи редактором в цій державі в певній галузі знань.

Приклад. У повідомленні вжите слово вохзал, а редактор не знає, як його правильно писати згідно з нормами 4-го правопису. У такому випадку редактор повинен розшукати потрібне слово в орфографічному словнику, що відповідає 4-му правопису. Оскільке слово вотзал у словнику відсутнє, то, безсумнівно, в його написанні є орфографічна помилка (помилковою є літера Г, замість якої повинна стояти к).

Приклад. У повідомленні вжита персоналія Емілій Петрович Мельницький. Перевірити ім'я Емілій редактор повинен за словником власних імен людей, який засвідчує, що такого імені в сучасній українській мові нема (замість імені Емілій у словнику є ім'я Еміль).

Приклад. Нехай у повідомленні вжито фразеологізм цідити через зуби. Редактор повинен перевірити його за словником фразеологізмів. Оскільки контроль засвідчує, що фразеологізм у словнику відсутній, то, отже, в ньому є помилка (замість слова через повинно стояти крізь).

Приклад. У тексті рукопису написано: Ум. Броварі Київської області відбувався мітинг... Редактор повинен перевірити правильність написання слова Броварі за списками географічних назв. Перевірка покаже, що в закінченні цієї назви є помилка (правильно — Бровари).

Приклад. У предметному покажчику видання одночасно подано предметні рубрики за двома алфавітами — кириличним і латинським:

Авторів, 45,118 Асіуєгїі5іп£56,71,98, 99,145

Списковий метод контролю такого предметного покажчика засвідчить, що в нормативній базі відсутній об'єднаний список (алфавіт) для кирилиці й латиниці одночасно, а тому утворення покажчика таким способом є помилковим.

Трапляються випадки, коли допущена помилка перетворює один компонент тексту в інший правильний компонент, що також є в списку (наприклад, замість слова пиляти випадково набрали слово виляти). Такі помилки належать до числа семантичних, а тому не можуть бути виявлені списковими методами. Для їх виявлення слід використовувати неформалізовані методи контролю, зокрема когнітивні. Такі помилки становлять незначний відсоток загальної кількості.