5.4. Структура нетекстової частини оригіналу 5.4.1. Ілюстрації

Ілюстрація—це інформація, зафіксована у двомірному просторі у вигляді крапок (пікселів) одного чи кількох кольорів на носії інформації.

Із видавничих позицій кожна ілюстрація має три компоненти:

• посилання в основному тексті на ілюстрацію;

• власне ілюстрацію;

• заголовок ілюстрації (нумераційний і тематичний), тобто її назву.

Перший і третій компоненти для деяких видів літератури (наприклад, публіцистич­ної — газет) є факультативними.

Розрізняють такі основні види ілюстрацій: малюнки (художні — оригінальні й репро­дукції), рисунки (технічні), графіки, креслення, схеми, карти та фотографії.

1 Кондаков н. И. Ввсдение в логику. М.: Наука, 1967. С. 366.

Із позицій пристроїв уведення (сканерів), систем опрацювання ілюстрацій (СОІ) та виведення (фотовивідних машин) кожна власне ілюстрація складається з множини найменших зображувальних елементів — крапок (пікселів). До кожного піксела задають його координати у двомірному просторі, колір та інтенсивність кольору. Сучасні електронні технології опрацювання ілюстрацій в СОІ мають взаємоузгоджені набори кольорів і градації їх інтенсивностей.

5.4.2. Таблиці

Таблиця — це форма подання однотипної інформації, в якій Ті подають у двомірному просторі у певному порядку (позиції).

У цій формі виділяють характеризований об'єкт (його ще називають підметом), а також одну чи кілька його характеристик (присудок чи однорідні присудки).

Приклад. Нехай існує речення: Петро народився 1970 р. і має ріст 178 см. Тепер припустімо, що існує позиційна форма подання цих даних: Петро (рік народження; ріст, см), — тобто: Петро (1970; 178). Очевидно, що у цій формі вказати дані 1970 і 178, тобто змінити їх позицію, неможливо, оскільки виникне помилка.

У тексті повідомлення обов'язково повинно бути:

• посилання на таблицю;

• заголовок таблиці (нумераційний і тематичний);

• власне таблиця.

Загальна структура таблиці показана на рис. 5-7. У ній виділяють головку (її верхню частину) та хвіст (нижню частину). Хвіст таблиці своєю чергою ділять на ліву частину (боковик, в якому подають підмети — назви об'єктів) та праву частину (прографку, в якій подають присудки — значення характеристик об'єктів). За іншою класифікацією в хвості таблиці виділяють рядки (тобто об'єкт і всі його характеристики), стовпці (спільну характеристику всіх об'єктів), а також комірки (одну характеристику конкретного об'єкта)¹. У головці таблиці іноді виділяють також кількість ієрархічних рівнів (у прикладі на рис. 5-7 їх два).

Вказані елементи таблиці не завжди є обов'язковими (наприклад, нумераційний і тематичний заголовки). Так, у популярних та публіцистичних видах літератури невелику таблицю можуть вставляти безпосередньо в речення як один із його членів. У цьому випадку такій таблиці не дають ні нумераційного, ні тематичного заголовка, а деколи ще й не ставлять лінійок між стовпцями та рядками. Такі таблиці називають виводами.

Крім таблиць, в оригіналах рідко, але все ж використовують таблицеподібні форми (таблоїди). Таблоїд має форму прямокутника, всередину якого вписані прямокутники різної величини, відокремлені один від одного лініями.