26 Загальне редагування 401

4.4. Посунути елемент управо, вліво, вгору, вниз до потрібної межі

Застосування. Від елемента, який треба посунути, ведуть лінію зі стрілкою до тієї лінії, що вказує межу пересування, або елемент охоплюють дужкою з рисочками по краях, що вказують межу.

4.5. Підняти елемент до верхньої лінії основного рядка або рядка елемента чи опустити до нижньої лінії рядка або рядка елемента

\/ ^ <$> ^ /ч

Застосування. Конусом знака охоплюють елемент. Вістря конуса спрямовують у бік, протилежний пересуванню.

4.6. Почати рядок із абзацного відступу

2 X (Д^дя зарубіжних друкарень)

Застосування. Знак ставлять перед першим словом речення, яке слід почати абзацним відступом. На полі повторюють, коли слід вказати величину абзацного відступу.

4.7. З'єднати абзаци в один (набрати абзаци впідбір)

Застосування. Лінію ведуть від кінця верхнього абзаца до початку наступного. Посередині лінію можна розривати.

4.8. Поставити елемент посередині формату сторінки чи стовпця (вирівняти посередині) —* <— 2 2

Застосування. Знак ставлять з обох боків елемента (стрілками до елемента).

5. Знаки зміни, введення, вирівнювання, видалення пробілів

5.1. Збільшити пробіл між словами чи рядками

Т А —< )—

Застосування. Знак ставлять у збільшуваному пробілі між словами чи рядками. Якщо потрібно вказати величину пробілу, її пишуть у кружечку біля дужки.

5.2. Зменшити пробіл між словами чи рядками 4, Т (— —)

Застосування. Знак ставлять у зменшуваному пробілі між словами чи рядками. Якщо потрібно вказати величину пробілу, її пишуть у кружечку біля дужки.

5.3. Розділити пробілом укупі набрані слова

X

Застосування. Знак ставлять між останньою та першою літерами слів, набраних укупі.

5.4. З'єднати в одне слово окремо набрані його частини

Застосування. Знак ставлять на пробілі між частинами слова, які слід набрати укупі.

5.5. Вирівняти міжслівні пробіли

л_ -л- л.

Застосування. Знак ставлять у міжслівних пробілах рядка.

6. Знаки шрифтових виділень та змін

6.1. Набрати шрифтом іншої гарнітури, накреслення, кегля

великі літери

курсив півтовстий розріджування

товстий курсив товстий

курсивне розріджування

Застосування. Знаком підкреслюють елемент або елемент охоплюють знаком, повторюють його на полі й зверху чи поряд справа пишуть пояснення. Рядки охоплюють на полі квадратною дужкою і поряд пишуть пояснення.

6.2. Видалити розріджування

Застосування. Знак ставлять у першому й останньому міжлітерних пробілах тексту, набраного з розріджуванням, і з'єднують хвилястою лінією.

7. Знак виправлення технічного дефекту набору 7.1. Перевернути літеру, слово, рядок

Застосування. Петлею знака охоплюють перевернутий елемент. Від перевернутого рядка проводять рисочку й поряд ставлять знак. Можна виправити дефект і знаком заміни на правильно написану літеру чи слово.

7.2. Вирівняти край набору

Застосування. Знак проводять на полі біля нерівного краю. 7.3. Вирівняти рядки по горизонталі

Застосування. Горизонтальні лінії проводять над і під рядком з нерівними літерами.

7.4. Видалити коридор (збіг по вертикалі міжслівних пробілів у трьох чи більше рядках підряд)

Застосування. Знак ставлять у коридорі, повторюють його на полі, перекресливши косою лінією.

7.5. Посилити чи послабити натиск, видалити бруд, наблизити лінійки на зіткненні

Застосування. Знаком охоплюють дефектне місце.

26*

403

7.6. Замінити чужі літери (іншої гарнітури, кегля, накреслення) своїми X

Застосування. Знак ставлять під чужою літерою. Якщо рядок повністю набрано шрифтом іншої гарнітури, кегля чи накреслення, його охоплюють квадратною дужкою, поряд із якою ставлять знак.

7.7. Видалити відбиток піднятого пробільного матеріалу

Застосування. Знаком перекреслюють відбиток піднятого пробільного матеріалу.

8. Знак відміни зробленого виправлення

Застосування. Знак ставлять під помилково зробленим виправленням, а саме виправлення переносять на праве поле й перекреслюють.

9. Знаки, що поєднують кілька різних вказівок

Видалити літеру чи знак і залишені з обох боків частини набрати вкупі або окремо

Застосування. Знаком перекреслюють літеру чи знак і повторюють на полі, додаючи знак видалення.

Б. Коректурні знаки для виправлення ілюстраційних оригіналів⁵⁹

Накреслення Значення

+... % Підсилити тон на... %

-... % Послабити тон на... %

N Р Обернути негатив на позитив

Р N Обернути позитив на негатив

Опрацювання деталей:

П/Т Опрацювати деталь у півтонах

Т Опрацювати деталь у тонах

Ь Опрацювати деталь у світлі

Ж - 10% Послабити жовтий тон на 10%

П +10% Посилити пурпуровий тон на 10%

Пом'якшити контраст

Посилити контраст

Вирівняти тон

Вирівняти нечіткий контур і нечіткий край

Видалити деталь зображення (при складному контурі деталь слід обвести по контуру)

Повернути деталь зображення на вказаний кут

Перетворити пряме зображення на дзеркальне і навпаки

Змінити розміри до...

Внести зміни до всього зображення (тон, колір і т. п.) на відміну від окремих виправлень. Використовують у комбінації з іншими знаками

Комбіновані знаки

Вирівняти тон шляхом послаблення

Вирівняти тон шляхом посилення

Послабити контраст на всьому зображенні

Діаграми оцінювання новизни інформації А. Оцінювання новизни контекстної інформації

Повідомлення

Поточна сентенція

(просте речення)

Оцінювання поточного речення

Оцінювання всього повідомлення

Відома

реципієнтська інформація

Б. Оцінювання новизни реципієнтської інформації

Реципієнтський у Реципіеитський

Повідомлення

Нова реципієнтська інформація

тезаурус \ тезаурус

Оцінювання поточного речення Оцінювання всього повідомлення

Примітка. Приклад реципієнтського тезауруса для учнів сьомого класу (навчальна література) — множина всіх слів, вжитих у шкільких підручниках від першого до шостого класу.

В. Оцінювання новизни суспільної інформації

Суспільний тезаурус

\

Нова суспільна інформація

Повідомлення

Оцінювання всього повідомлення Оцінюванні поточного речення

Примітка. Приклад суспільного тезауруса для науковців (наукова література) — множина всіх слів будь-якої універсальної і галузевої енциклопедій.

Винятки із загального правила підрядної координації

1. Якщо субстантивне слово виражене збірним іменником і керує словом, що стоїть у множині, то дієслово слід вживати також у множині.

Приклад. Більшість військових знали про плани уряду.

2.1. Якщо підмет виражений числівником (крім числівника один) або числівниковим зворотом, то дієслово для вираження сумісності дії слід ставити в однині, а для вираження роз'єднаності — в множині.

Приклад. Троє солдатів пішло в розвідку (сумісна дія — пішли разом); Троє солдатів пішли в розвідку (роз'єднана дія — кожен пішов окремо).

Примітка. Тс саме правило стосується й вибору між віддієслівними формами на -но, -то та дієприкмет­никовими формами із закінченнями -ні, -ті (виконано — виконані, вжито — вжиті).

2.2. Якщо субстантивне слово виражене числівником (крім числівника один) або числів- никовим зворотом, то дієслово для вираження сукупності суб'єкта як єдиного цілого ставлять в однині, а для вираження суб'єкта як множини окремих частин — у множині.

Приклад. Дев'ять селянських господарств уклало угоду з районним управлінням сільського господарства (селянські господарства розглядають як єдине ціле; вони всі разом уклали одну угоду); Дев'ять селянських господарств уклали угоду з районним управлінням сільського господарства (кожне з господарств уклало угоду окремо; в сумі вони уклали дев'ять угод).

2.3. Якщо субстантивне слово позначає одиниці виміру (ваги, простору часу тощо), то дієслово слід уживати в однині.

Приклад. П'ять років минуло відтоді.

2.4. Якщо субстантивне слово виражене словами тисяча, мільйон, мільярд, пара, сотня, то дієслово слід уживати в однині.

Приклад. Сотня козаків ішла курною дорогою.

2.5. Якщо до складу субстантивного словосполучення входять обмежувальні слова тільки, лише тощо, то дієслово слід уживати в однині.

Приклад. Тільки сім студентів займалося плаванням.

3.1. Якщо до складу субстантивного словосполучення входять як прикладка власне ім'я і/чи прізвище людини, то дієслово в минулому часі слід уживати згідно зі статтю людини.

Приклад. Редактор Нестеренко сиділа за столом.

3.2. Якщо субстантивне слово є складним і утворене словами різних родів, то в минулому часі дієслово вживають відповідно до роду стрижневого слова.

Приклад. Автомобіль-станція виїхав із воріт заводу.

4. Якщо субстантивна група виражена синтаксичною конструкцією "X з (разом з, сумісно з) У-м", то дієслово для вираження дії лише стрижневої особи (X) слід ставити в однині, а для вираження сумісної дії двох осіб (X та У) — у множині.

Приклад. Професор разом із асистентом провів експеримент (професор проводив, а асистент — лише допомагав); Чоловік з дружиною пішли у театр (сумісна дія двох рівноправних суб'єктів).

Примітка. Коли замість першого іменника вжито займенник в однині, то й присудок слід ставити в однині (Я з Марусею товаришую давно).

5.1. Якщо субстантивне слово виражене займенниками хто, хтось, дехто, то в минулому часі дієслово повинно стояти в чоловічому роді.

Приклад. Хтось, можливо моя сусідка, щодня залишав на столі свіжу газету.

5.2. Якщо субстантивне слово виражене займенниками що, щось, дещо, то в минулому часі дієслово слід уживати в середньому роді.

Приклад. Щось, наче подерта книга, лежало на підлозі.

6. Якщо субстантивне слово виражене субстантивованою частиною мови, то дієслово слід уживати в теперішньому і майбутньому часі в третій особі однини, а в минулому часі — в середньому роді.

Приклад. "УраГ почулося з-за парт, й учні кинулися геть із класу.

7. Якщо субстантивне слово є власною назвою, то дієслово слід вживати у формі, що відповідає родовій назві суб'єкта.

Приклад. "Нью-Йорк Тайме" відкрила для читачів нову рубрику ("Нью-Йорк Тайме" — газетаХ

8.1. Якщо субстантивне слово є українською абревіатурою, то дієслово слід уживати у формі, що відповідає стрижневому слову в розшифрованій абревіатурі.

Приклад. ООН уважно розглянула цю проблему.

8.2. Якщо підмет є іноземною неперекладеною абревіатурою, то дієслово слід уживати у формі, що відповідає родовій назві підмета.

Приклад. "1#У5/И7УО" дав змогу кардинально полегшити роботу конструкторів видань ("АУ¥5І\УУСГ — це режим, отже, чоловічий рід).

Додаток 9

Винятки із загального правила сурядної координації

1. Якщо до субстантивної групи належать однорідні слова, то дієслово можна вживати в однині лише тоді, коли воно стоїть у препозиції до субстантивної групи, а повідомлення належить до розмовного стилю.

Приклад. На лаві край хати сидів Іван, Дмитро та Сидір.

2. Якщо до складу субстантивної групи належать однорідні члени речення, виражені особовими займенниками, то дієслово в теперішньому та майбутньому часі слід уживати у формі особи, яка має серед наявних найвищий ранг.

Приклад. Я, ти і він, — сказав партизан, — ходімо до командира (найвищий ранг має перша особа, а найнижчий — третя).

Додаток 10

Винятки із загального правила підрядного узгодження

1. Якщо субстантивне слово має спільний рід, то означення ставлять відповідно до статі особи, яку позначає це слово.

Приклад. Іване, ти — великий нероба!

2. Означення при абревіатурах узгоджують зі стрижневим словом абревіатури. Приклад. Українська ВАК затвердила нове положення (ВАК — Вища атестаційна комісія).

3. У випадках, коли абревіатура не має стрижневого слова, означення узгоджують

із родовим поняттям абревіатури.

Приклад. Згаданий вище "РіКле" вже перестали використовувати (РіКле — "Ріжу, Клею", метод).

Винятки із загального правила сурядного узгодження

А

1. Якщо іменник не має форми множини чи множина має інше семантичне значення, іменник слід уживати у формі однини.

Приклад. Головний і спинний мозок утворюють центральну нервову систему людини.

2. Якщо між означеннями, що мають форму однини, стоять протиставні, розділові чи співставні сполучники, то іменник слід уживати у формі однини.

Приклад. Не жовте, а червоне яблуко лежало на столі.

Б

1. Якщо означення стосується лише першого з однорідних субстантивованих слів, то його слід уживати у формі однини.

Приклад. Сіра сорочка і шапка лежали на столі.

Наслідок. Речення Поряд з копицею лежали старі граблі та вила є двозначним, а тому вимагає творчого виправлення.

2. Якщо між однорідними субстантивованими словами стоять розділові сполучники, то означення слід уживати у формі однини.

Приклад. Петро хотів купити гарного пса або кота.

Примітка. Якщо однорідні члени речення мають різні роди, то означення слід повторити перед кожним однорідним членом (Петро хотів купити гарного пуделя або гарну таксу).

3. Якщо у словосполученні "X з (разом з, сумісно з) ¥-м" хочуть дати означення лише головному суб'єкту (X), то означення слід уживати у формі однини.

Приклад. Здивований Микола з Одаркою вибігли на подвір'я (Одарка не була здивована).

Примітка. Здивовані Микола з Одаркою вибігли на подвір'я (Одарка також була здивована).

Додаток 12

Винятки із загального правила узгодження прикладок

1. Якщо прикладка є прізвиськом, складеною назвою міста тощо, то її приєднують до субстантивного слова контактним зв'язком.

Приклад. У козака Кривий Ріг було три доньки.

2. У словосполученнях на зразокракета-носій, в яких перше слово є неістотою, а друге — істотою, прикладку слід уживати у формі, прийнятій для неістот.

Приклад. На віддалі ста метрів Петро побачив ракету-носій.

3. Якщо прикладку приєднують словами на ім'я, на прізвище, на прізвисько, будь це тощо, то її слід приєднувати до субстантивного слова контактним зв'язком, а сама прикладка має бути вжита у формі називного відмінка.

Приклад. Іванові Петровичу, на прізвисько Поет, часто давали читати вірші.

4. Якщо прикладки є назвами географічних об'єктів (міст, сіл, заток, проток, каналів, бухт, островів, півостровів, гір, хребтів, пустель), астрономічних об'єктів, станцій, портів тощо, то в технічному (в тому числі військовому) та діловому стилях для однозначної ідентифікації цих об'єктів їх слід приєднувати до субстантивного слова контактним зв'язком, а сама прикладка має бути вжита у формі називного відмінка.

Приклад. На станції Лебединешелон слід розформувати.

5. Якщо прикладка є назвою держави або вулиці й має форму чоловічого роду, то її приєднують до субстантивного слова контактним зв'язком, а сама прикладка має бути вжита у формі називного відмінка.

Приклад. На вулиці Хрещатик відбулася демонстрація.

Норми керування

1. Якщо словосполучення має дві синонімічні форми (прийменникову та безприймен- никову), то слід вибрати безприйменниковий варіант.

Примітка. З позицій закону економії мови безприйменникові варіанти мають більше шансів на виживання. Крім того, як показують психолінгвістичні дослідження, кількість прийменників у тексті веде до зростання його складності.

2. Якщо словосполучення має дві синонімічні форми, які відрізняються змістом, то слід вибрати той варіант, який відповідає змісту.

Приклад. У варіантах: випити воду — випити води; просити гроші — просити грошей, — перший варіант вказує на визначену кількість, а другий — на невизначену кількість (аналог визначеного і невизначеного артикля в деяких мовах).

3. Якщо шаблон керування в словосполученні має два семантичні варіанти тлумачення, то таке словосполучення підлягає творчому виправленню.

Приклад. Перевірка податкової інспекції засвідчила відмінний стан справ. Можливі два варіанти тлумачення: податкова інспекція здійснювала перевірку та перевіряли податкову інспекцію.

Додаток 14

Норми повторення прийменників при однорідних членах речення

1. Якщо однорідні члени речення з'єднані повторюваними сполучниками, то перед кожним із них слід ставити прийменник.

Приклад. Залежати і від уряду, і від місцевої адміністрації, і від банківських кредитів.

Примітка. Не суперечить нормі зв'язок, реалізований різними прийменниками: Працювати і на заводі, і в порту.

2. Якщо однорідні члени з'єднані співставними сполучниками, то перед кожним із них слід ставити прийменник.

Приклад. Працювати як на заводі, так і на фабриці.

3. Якщо відсутність прийменника при однорідних членах може викликати різні варіанти тлумачення, то їх наявність обов'язкова.

Приклад. Люди стояли на подвір'ї, в повітці та уздовж дороги.

Додаток 15

Вимоги до якості повідомлень¹

Рецензія-шаблон⁶⁰

Призначена для необразних (нехудожніх) повідомлень. Очікувана корисність (характеристика / = 1):

• актуальність (показнику = 1);

• відповідність проблемам галузі (показнику = 2);

• широта кола читачів (показнику = 3). Науково-технічний рівень (характеристика / - 2):

• новизна (показнику - 1);

• вірогідність (показнику - 2);

• повнота (показнику = 3). Літературна форма (характеристика / = 3):

• доступність інформації (показнику = 1);

• доступність композиції (показникУ = 2);

• доступність мови (показнику = 3);

• досконалість викладу (показнику - 4).

1 Вгатег С. К.., ЗссІІу О. \¥гіііп§ пзг Ксасіегз. СоїитЬиз; Тогопіо; Ьопсіоп; Зусіпсу: СЬагІсз Е. Мсггіїї РиЬ1і$Ьіп§ Сотрапу, А Веіі & Но\ус11 Сотрапу, 1981. 532 р.; Сагоззо К..В. ТссЬпісаІ Соттипісаііоп. №\у Уогк: \УасІ8\Уоі1п РиЬ1ізЬіп§ Сотрапу, 1986. 622 р.; Е11І8 С. Тсхіигсз: Зігаїс^іез їот К.сас!іп£ апс! \¥гіїіп§. Ис\у Уогк: Нагсоигі Вгасс .ІоуапоуісЬ Со1Іс£є РиЬІізЬегз, 1993. 750 р.; Согсіоп Н. Н. Осус1оріп£ Со11с§е \¥гі1іп§: Ргот ЗиЬзІапсе іо Зіуїс. №\у Уогк: 81. Магііп'з Ргезз, 1989. 388+50 р.; МсЬаігу К. Е., МсЬагГу І. М. \¥гі1іп£ оп іЬе ;їоЬ. Раїо АІЮ, Саііїогпіа: Т. Н. Реск, РиЬІізЬсг, 1987. 384 р.; Мііісг К. К., \\Ш> 5. 3. Моііусз гог \Угіпп§. Моипііаіп Уіе\у, СаІіГогпіа; Ьогкіоп; Тогопіо: МауГіеІс! РиЬ1ізЬіп£ Сотрапу, 1992. 552 р.; №1зоп М. О., КЬоасІез С. К.., НеагіЬ Н. Вазісз оі* \¥гі1іп£ Гог іЬе Мазз Мссііа. 2-сі ссі. Іо\уа: Кспсіаіі/Нипі РиЬ1ізЬіп§ Сотрапу, 1984. 230 р.; Иетап В. 5. \УгШп§ ЕгГссІіуеІу. 2-сі есі. №\у Уогк: Нафсг & Ко\у, РиЬІізЬегз, 1989. 554 р.; Раупе Ь. V. ТЬе Ьіусіу Агї оГ ^гіііп§. 3-сі есі. СЬіса^о: Роїісі РиЬ1ізЬіп§ Сотрапу, 1975. 224 р.; Рсггіп Р. С. УУгіїег'з Оиісіе апсі Іпсіех Іо Еп^ІізЬ. 4-іЬ ссі. 1Мс\у Уогк: Зсоїі, Рогезтап апс! Сотрапу, 1965. 908 р.; КісЬагсІз А. ТЬе Сопїїсіепі \¥гі1ег: А МоПоп УУогкЬоок. 2-сі ссі. №\у Уогк; Ьопсюп: XV XV. Иогіоп & Сотрапу, 1988. 312 р.; УУезІ XV. XV. Оеуеіоріпз XVгі^іп§ ЗкіІІз. 3-сі есі. Иеш .Іегзу: Ргспіісе-Наїї, Іпс, 1980. 416 р.; Ч^іІІіз Е. Р., О'Аіепго С. \\^гіііп§ зсгіріз Гог ієісуізіоп, гасііо, пас! Гііт. 3-сі ссі. Ис\у Уогк: Нагсоиі Вгасс .ІоуапоуісЬ СоІ1с§е РиЬІізЬегз, 1993. 414 р.

2 Х^ііег'з епсусіоресііа / Есі. Ьу К. Роїкіп^ еі аі. Сіпсіппаїі (ОЬіо): Х^гіїсг'з сіі^сзі Ьоок, 1986. 532 р.

3 На нашу думку, навчальні курси про основи і технологію "писання" слід було б слухати всім, хто виявляє нахил до літературної творчості (молодим науковцям, аспірантам, літераторам-початківцям тощо). Зараз такі курси читають лише на факультетах журналістики. Можна назвати лише кілька книжок, призначених для висококваліфікованих авторів: Данилов И. Я. Справочник автора книги. Изд. 3-е. М.: Книга, 1966. 320 с; Словарь-справочник автора. М.: Книга, 1979. 302 с; Добкин С. Ф. Оформлснис книги: Редактору и автору. 2-е изд. М.: Книга, 1985. 208 с.

4 Зскарпи Р. Рсволюция в мире книг. М.: Книга, 1972. 128 с.

5 Справочник нормативних материалов для издательских работников. М.: Книга, 1977. С. 47—61.

6 У випадку, коли автор подає оригінал на комп'ютерному носії, виконувати цю операцію непотрібно. Цей час може бути використаний працівниками ЗМІ для підвищення продуктивності праці.

7 Панчук М. Н., Даенман Б. Д. Квалиметрический метод оценки научно-технической статьи // Научно-техническая информация. Сер. 2. 1977. № 4. С. 15—20.

8 У зв'язку з цим описом відмінностей контролю під час рецензування і редагування слід додатково згадати так зване редакторське читання, про яке вже писали (Іванченко Р. Г. Літературне редагування. К.: Вища школа, 1983; Сикорский Н. М. Теория и практика редактирования. М.: Вьісшая школа, 1980), і рецен­зування. Отже, у світлі сказаного специфічне "редакторське читання" є нічим іншим як процесом звичайного контролю повідомлення. Відповідно, і рецензування також є процесом контролю повідомлення, який доповнюється якісною та кількісною оцінкою наявних у ньому відхилень.

9 Як виняток, рішення про повторне рецензування приймають у тих випадках, коли між автором і рецензентами виникають серйозні конфліктні ситуації, а ЗМІ не може самостійно прийняти оптимальне рішення.

10 У країнах з високим ступенем комп'ютеризації ЗМІ розсилають списки авторських пропозицій через канали комп'ютерного зв'язку в книжкові магазини. Реципієнти мають сформовані у комп'ютерних базах даних магазину пошукові образи своїх інформаційних запитів. Пошукові системи, що опрацьовують бази даних нових повідомлень, вибирають усі пропозиції, що стосуються цих інформаційних запитів, і надсилають їх реципієнтам. Переглянувши пропозиції, реципієнти можуть замовити цікаві для них видання. Такі замовлення також можуть бути надіслані у ЗМІ каналами комп'ютерного зв'язку.

11 Бем Г. та ін. Видавець майбутнього: маркетинг і менеджмент у видавництві. К.: Основи, 1994. С. 129.

12 Бершов О. Типовий видавничий договір США // Вісник книжкової палати. 1997. № 6. С. 27—30.

13 Бем Г. та ін. Видавець майбутнього: маркетинг і менеджмент у видавництві. К.: Основи, 1994. С. 41—48.

14 Там само. С. 149—157; див. також: Знциклопедия книжного дела. М.: Юрисгь, 1998. С. 422—432.

15 Бем Г. та ін. Видавець майбутнього: маркетинг і менеджмент у видавництві. К.: Основи, 1994. С. 125.

16 Загалом слід сказати, що ранжування редакційних норм за важливістю в різних видах літератури ще вимагає свого дослідження.

17 Мучник Б. С. Чсловск и текст. М.: Книга, 1985. С. 208—224.

18 Западов А. В. От рукописи к печатной страницс: О мастсрствс редактора. М.: Сов. писатель, 1978. 302 с; Вьюкова Т. Б. Восемьдесят пять радостей и огорнений: Размьішлсния редактора. 2-е изд. М.: Книга, 1986. 232 с; Аврамснко И. Ф. Должность или призванис: Размьішлсния издатсля. М.: Книга, 1988. 272 с.

19 Памятная книга редактора. 2-е изд. М.: Книга, 1988. С.343—344. Виправлення, які перевищували встановлену максимальну межу, автор і редактор повинні були оплачувати самостійно.

20 Видавництва можуть передавати в друкарню проект видання або записаний на дискетах, або каналами комп'ютерного зв'язку.

21 Бем Г. та ін. Видавець майбутнього: маркетинг і менеджмент у видавництві. К.: Основи, 1994. С. 158—162.

22 Бем Г. та ін. Видавець майбутнього: маркетинг і менеджмент у видавництві. К.: Основи, 1994. С. 16.

23 Сміт Д. К. Посібник книговидавця. К.: Любіть Україну, 1999. 192 с; Бзйверсток 3. Книжний маркетинг. С.Пб.: БХВ — Санкт-Петербург, 1999. 336 с.

24 Для успішного ведення рекламної кампанії редактор може просити автора заповнити спеціальну типову анкету (Бем Г., Вернер И., Гардт Г., Шульц Г. Видавець майбутнього: маркетинг і менеджмент у видавництві. К.: Основи, 1994. С. 65—67).

25 Бзйверсток 3. Книжний маркетинг. С.Пб.: БХВ — Санкт-Петербург, 1999. 336 с.

26 Такими показниками можуть слугувати: перемога на виборах підтримуваних політичних партій або кандидатів, збільшення кількості прихильників пропагованих партій чи релігій тощо.

27 Англійський термін іехі еаЧіог українською мовою перекладають як текстовий редактор, що часто призводить до того, що непрофесіонали хибно ототожнюють ці програми з програмами автоматичного редагування. Цей термін слід було б перекладати точніше як виправляй текстів або текстовий виправляч.

28 Англійський термін Іехі ргосезаог у дослівному перекладі українською мовою означає опрацьовувач текстів або текстовий опрацьовувач.

29 Конвертори — програми, що змінюють формат подання даних у файлах.

30 Тут маємо на увазі перетворення поліграфічних команд у команди формату НТМЬ.

31 Персон Р., Роуз К. \Уогс! для \¥іпсю\У895 в подлинникс. С.Пб: ВНУ-Санкт-Пстсрбург, 1996. 680 с.

Нсйлор К. Как построить свою зкспсртную систему. М.: Знсргоатомиздат, 1991. С. 9.

32 За аналогією до медичних ЕС цс означало б, що на неї покладають не лише функції діагностування й вироблення рекомендацій щодо лікування, а й функції самого лікування хворого (ін'єкції, оперування тощо).

33 Партико 3. В. Комп'ютеризація видавничого процесу. К.: Вища школа, 1996. 208 с.

34 Таку ж функцію (допомагати перекладачеві) зараз виконують системи комп'ютерного перекладу.

35 Серед газетних ЗМІ першою створила БВ у кінці 70-х років газета "Исш Уогк Тітсз". У наш час існує кілька міжнародних програм, у яких іде нагромадження повних текстів класичних видань (міжнародний проект "Гутснберґ").

36 В Україні організацією, яка могла б виконувати такі функції, є Книжкова палата України.

37Беркли 3. Символическая логика и разумньїе машиньї. М.: Иностранная литература, 1961.

38 Такс автоматичне виправлення типових помилок реалізовано в ТП "Місгозой \¥огсГ (наприклад, для пари слів англійської мови уио — уои).

39 Ардан Р. В., Бацсвич Ф. С, Партико 3. В. Комп'ютерний словник-мінімум української мови // Мовознавство. 1996. № 4—5. С. 34—40.

40 Критская В. И. Знаки препинания как текстообразующис сдиницьі (автоматизация анализа и редак­тирования в научном тексте): Авторсф. дис. К.: КГУ им. Т. Шевченко, 1991.

41 СР "Редактор" була створена студентським колективом, до якого входили студенти ЛНУ ім. І.Фран­ка та ДУ "Львівська політехніка" різних років навчання: І. Тройська та В. Ілюк (програмне забезпечення); І. Кінах, І. Чорнопис та С. Булик (лінгвістичне забезпечення). Керівник проекту — 3. Партико.

42 Партико 3., Булик С, Тройська І. Редакційна система "Редактор": контроль складності, стилістики й пунктуації // Вісник Книжкової палати. 1998. № 4. С.13—15.

43 Скороходько 3. Ф. Ссмантические ести и автоматическая обработка текста. К.: Наукова думка, 1983. С. 122.

44 Там же. С. 126.

45 Там же. С. 129.

46 Там же. С. 130.

47 Формальним знаком, який визначає кінець речення, є, зокрема, крапка. Проте крапку ставлять усередині речення і після скорочень. Що стосується границі абзаців, то різні ТП позначають кінець абзаца різними кодами.

Рис. 18-10. Вікно визначення синтаксичної складності повідомлення СР "Редактор"

48 Перший словник: Частотний словник сучасної української художньої прози: У 2 т. К.: Наукова думка, 1981. Другий словник (публіцистики) був укладений під керівництвом 3. Партика (див.: Ардан Р. В., Бацевич Ф. С, Партико 3. В. Комп'ютерний словник-мінімум української мови // Мовознавство. 1996. № 4—5. С. 34—40.).

49 Морковкин В. В. Лексическая основа русекого язьїка. М.: Русский язьік, 1983.

50 Прикладом СОЧ, призначеної для розпізнавання україномовних текстів, є РіпсКсасІсг. СОЧ може конвертувати розпізнані тексти як у текстовий формат, так і формат Місгозоїї \¥огс1. Паралельно з роз­пізнаванням ця СОЧ здійснює перевірку орфографічної правильності тексту методом словникового кроскореляційного контролю.

51 Біграма — сполучення двох сусідніх літер слова.

52язьїка // Научно-тсхническая информация. Сер. 2. 1985. № 12. С. 24—30.

53 Список літератури лише частково охоплює джерела, вказані в посторінкових примітках. Водночас він містить деякі загальновідомі джерела, на які нема посторінкових посилань. У випадку, коли відсутні нові українські стандарти, подано відповідні колишнього СРСР.

У списку спершу подана загальна навчальна та наукова література. Далі джерела до кожного розділу книги вказано окремо. Якщо джерело стосувалося кількох тем, автор подавав його у відповідних розділах кілька разів.

Список має рекомендаційний характер. Його мета полягає в тому, щоби допомогти студентам вищих навчальних закладів та редакторам-практикам ЗМІ поглибити свої знання із загального редагування.

У список уведена також порівняно велика кількість чужоземної (англомовної) літератури. Це зроблено з тієї причини, що раніше доступ до неї був повністю заблокованим і вітчизняні студенти й дослідники про неї не знали. Ця література може виявитися потрібною аспірантам і науковцям, які ведуть дослідження в галузі едитології.

54 Словник містить слова-еквіваленти англійською, німецькою та французькою мовами.

55 Іван Франко у спогадах сучасників. Л.: Кн.-журн. вид-во, 1956. С. 236.

56 Огієнко І. І. Наука про рідномовні обов'язки. Л.: УАД; Фенікс, 1995. С. 15—23.

57 Мильчин А. 3. Издатсльский словарь-справочник. М.: Юристь, 1998. С. 333.

58 ГОСТ 7.62-90. Знаки для разметки оригиналов и исправлсния коррсктурньїх и пробньїх оттисков. Общис трсбования.

59 ОСТ 29 89-84 (Цит за: Памятная книга редактора. М.: Книга, 1988, с. 336).

60 Панчук М. Н., Даенман Б Д. Квалимстрический метод оценки научно-тсхнической статьи // Научно-техническая информация. Сер. 2. 1977. № 4. С 15—20.