4.2.3. Групи змі

ЗМІ— це суспільний орган, основні функції якого полягають у тому, щоб (а) вис­тупати посередником, тобто здійснювати односторонній (прямий) чи двосторонній (прямий і зворотний) зв'язок між авторами й реципієнтами, (б) бути каналом зв'язку під час передачі повідомлення, (в) нормалізувати й оптимізувати повідомлення для підвищення його ефективності. Лише третя функція ЗМІ стосується редагування.

Групи ЗМІ за потужністю нормативної бази редагування. ЗМІ можна поділити на такі, що використовують під час редагування мало-, середньо- чи високопотужну нормативну базу (див. означення потужності в розділі 6.5). Як правило, чим більшими є ЗМІ, тим потужнішу нормативну базу вони використовують. Чим вищою є потужність нормативної бази, використовуваної в ЗМІ, тим вищими є кваліфікаційні вимоги до редакторів, що працюють у цих ЗМІ, оскільки редактори повинні детально знати ці нормативні бази. Крім того, чим потужнішою є нормативна база, тим більше часу потрібно ЗМІ на опрацювання повідомлень і тим, відповідно, дорожчим стає процес редагування.

Групи ЗМІ за ступенем редагованості повідомлень. ЗМІ можна поділити на такі, що забезпечують високий, середній чи низький ступінь редагованості (див. його означення у розділі 4.10). Забезпечення високого ступеня редагованості пов'язане для ЗМІ з високими фінансовими затратами на готування повідомлень, тому деякі ЗМІ, що мають великий штат авторів, відбирають для публікування лише ті повідом­лення, які потребують найнижчого ступеня редагованості. Це змушує авторів постійно підвищувати свій кваліфікаційний рівень і ставить їх в умови конкурентної боротьби. Високий ступінь редагованості допускають лише для тих повідомлень, що мають велику для обраної групи реципієнтів кількість нової та цінної інформації.

Групи ЗМІ за наявністю специфічних норм редагування. До числа специфічних норм редагування належать політичні та релігійні норми (див. розділ 10.4), а також норми, вироблені й обов'язкові для використання лише в якомусь конкретному ЗМІ. Останню групу норм називають ще "стилем" видавництва. Отже, ЗМІ можна поділити на такі, що використовують чи не використовують специфічні норми редагування.

Групи ЗМІ за обширом тематики. За тематикою ЗМІ поділяють на вузькопрофільні (публікує, наприклад, газетне видання з переліком ліків у аптеках міста), середньопрофільні (публікує видання про спорт — періодичні й неперіодичні) і широкопрофільні (публікує художню й науково-технічну літературу)¹.

4.3. Норми й відхилення при сприйнятті повідомлень

У суспільстві передача повідомлень може відбуватися лише і тільки на основі угоди (конвенції) між авторами й реципієнтами повідомлень. Прикладом може виступати мова передачі повідомлень. Такі угоди, як правило, фіксують у вигляді норм, усних чи письмових.

1 Бсм г, Всрнср й., Гардт г, Шульц г. Видавець майбутнього: маркетинг і менеджмент у видавництві. К.: Основи, 1994. С.20—23.

Через світоглядні, інтелектуальні та інші відмінності між автором і реципієнтом (див. розділ 2.3) під час передачі повідомлень (див. рис. 4-2) можуть виникати відхилення від цих норм. Так, автор може допустити відхилення від тієї мови, яку знає реципієнт (наприклад, може вжити кілька іншомовних, незрозумілих реципієнтові слів); у свідо­мості реципієнтів внаслідок набутого власного життєвого досвіду в час сприймання можуть виникнути відхилення від тих образів, які мав автор, генеруючи повідомлення; під час публікування (тиражування, розповсюдження) через наявність "шумів" могли бути допущені механічні відхилення — спотворення оригіналу та ін. Оскільки суть редагування полягає в тому, щоби знаходити й виправляти у повідомленнях елементи, які призводять до появи таких відхилень, то категорія відхилення належить до базисних понять едитології, яке не може бути визначене в її рамках.

Виникнення в реципієнтів відхилень під час сприймання повідомлень відоме ще з античних часів. При цьому вже тоді — та й пізніше — було помічено на практиці, що успішно уникати їх можна, лише дотримуючись вказаних вище норм. Ці норми повинні встановлювати для автора і ЗМІ: як слід подати повідомлення так, щоби кількість відхилень у ньому була мінімальною.

Норми можна поділити ^загальні (постулати), що базуються на сформульованих вище аксіомах редагування, та конкретні, що уточнюють і розвивають загальні норми (детальніше про норми див. розділ 6). На підставі цих норм у ЗМІ формують нормативну базу редагування.

Одночасне застосування понять відхилення і норм у філологічних науках розпо­чалося з 80-х років XX ст. Запропонували її французькі дослідники. Вони справедливо вказали, що ці два поняття є протилежними сторонами одного цілого: "Будь-яка теорія, яку будують на понятті відхилення, обов'язково передбачає наявність норми, чи нульового ступеня... Нульовий ступінь будь-якої позиції — це те, чого очікує в певній позиції читач... [Відхилення — це] помітна для читача зміна нульового ступеня"¹.

Відхилення можна класифікувати на об'єктивні та суб'єктивні. Об'єктивні виникають у більшості (наприклад, 80 — 90%) реципієнтів внаслідок існування між автором та реципієнтом об'єктивних відмінностей і не залежать від місця, часу, ситуації та інших особливостей сприймання повідомлень. Суб'єктивні виникають випадково у меншості (наприклад, 10 — 20%) реципієнтів внаслідок дії, як правило, суб'єктивних чинників.

Приклад. Об'єктивне відхилення: дитина не може зрозуміти якогось слова повідомлення, оскільки воно відсутнє в її словниковому запасі (тезаурусі). Суб'єктивне відхилення: внаслідок впливу випадкових факторів (хтось увійшов до кімнати) реципієнт пропустив наявне у газетному повідомленні слово (припустімо, частку не перед дієсловом).

Звичайно, завдання редактора полягає в опрацюванні лише об'єктивних відхилень. Редагування суб'єктивних відхилень у принципі не може належати до обов'язків редактора.