Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
партико стилістика.doc
Скачиваний:
584
Добавлен:
09.02.2016
Размер:
3.96 Mб
Скачать

16 Загальне редагування

241

• Якщо в реченні є два однаково написаних слова і друге стоїть після невизначеного (нейтрального) лівостороннього контексту, то це друге слово слід виправити так, щоби воно не сприймалося за значенням як перше.

Цю помилку можна виправити двома методами: замінити друге слово синонімом або ввести перед ним визначений лівосторонній контекст. Звичайно, перший варіант бажаніший, оскільки він, як правило, коротший.

Закономірність 9. Якщо в реченні йде підряд кілька однорідних членів, кожен з яких складається з однакової кількості слів, а останній з них має на одне слово (чи кілька слів) більше, то реципієнт первинно не пов'язує це слово (ці слова) з останнім однорідним членом, хоч автор міг його (їх) туди відносити.

• Якщо в реченні йде підряд кілька однорідних членів, кожен з яких складається з однакової кількості слів, а останній з них має на одне слово (чи кілька слів) більше, то останній член речення слід виправити так, щоб останній однорідний член мав таку саму кількість слів, як і всі попередні.

Приклад. Ще в першому класі він навчився грати на акордеоні... Був задоволений, коли його хвалили і кликали чи на весілля, чи в парк, чи на човен із його акордеоном.

Закономірність 10. У реченні іменникове словосполучення, що стоїть після тире й може виступати і як присудок, і як прикладка, реципієнт сприймає як присудок, хоч автор міг ужити його в ролі прикладки.

• Якщо в реченні іменникове словосполучення, що стоїть після тире і має омо­німічну форму, яка може бути сприйнята і як присудок, і як прикладка, а насправді виступає в ролі прикладки, то таку прикладку слід виправити так, щоб омонімія була усунута.

Закономірність 11. У реченні слово, що стоїть у кінці відносно завершеного смислового уривка (зокрема перед комою, на місці якої могла б стояти крапка) і може виступати як у перехідному, так і неперехідному значеннях, реципієнт первинно сприймає в неперехідному, хоч автор міг ужити це слово в перехідному значенні.

• Якщо в реченні в кінцевій чи прирівняній до неї позиції стоїть слово, яке може виступати як у перехідному, так і неперехідному значеннях, а автор ужив його в неперехідному значенні, то таке слово слід виправити.

Варіанти виправлення: вжити синонімічне неперехідне дієслово або залишити це дієслово, додавши текст, що реалізує перехідність дієслова.

Закономірність 12. Якщо частина речення від його початку до якогось розділового знака може бути сприйнята і як завершена, і як незавершена думка, то реципієнт первинно сприймає цю частину речення як завершену, хоч автор міг використати її як незавершену.

• Якщо частина речення від його початку до якогось розділового знака може бути сприйнята і як завершена, і як незавершена думка, а насправді вона є незавер­шеною, то цю частину речення слід виправити так, щоби думка у ній стала завершеною.

Варіанти виправлення: видалити розділовий знак, відповідно виправивши текст, або додати текст до частини речення перед розділовим знаком, завершивши думку.

Закономірність 13. Якщо між двома сусідніми словами може бути відповідно до синтаксичних правил встановлений зв'язок і при цьому між ними стоїть кома, яка вказує, що ці слова не є синтаксично зв'язані, то реципієнт первинно сприймає ці два слова як такі, що мають між собою встановлений синтаксичний зв'язок, хоч автор міг не встановлювати між цими словами взагалі будь-якого зв'язку.

• Якщо між двома сусідніми словами може бути відповідно до синтаксичних правил встановлений зв'язок і при цьому між ними стоїть кома, яка вказує, що ці слова не є синтаксично зв'язані, то одне з цих двох слів слід виправити так, щоби між ними можливість встановлення синтаксичного зв'язку зникла.

Висловимо гіпотезу щодо можливості існування ще однієї закономірності, яку можна було б сформулювати так: якщо в реченні є кілька паралельних однорідних синтаксичних конструкцій з однаковими морфологічними та синтаксичними характе­ристиками, то наступну за ними конструкцію реципієнт первинно сприймає з тими самими характеристиками, що й попередні, хоча автор міг ужити останню з іншими. Зрозуміло, ця гіпотеза вимагає належного статистичного підтвердження.

Контроль за дотриманням у повідомленні цих механізмів слід здійснювати шаб­лонними методами (кожна з перелічених вище норм є таким шаблоном). У літературі подано формалізовані способи виправлення таких помилок1. Крім того, для їх опрацю­вання можна використовувати й творчі методи виправлення.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]