2 Гост 7.11-78. Сокращения слов и словосочетаний на иностранньїх европейских язьїках; гост 7.12-93. Библиографическая запись. Сокращение слов на русеком язьікс. Общис требования и правила.

3 Словник скорочень в українській мові / За ред. Л. С. Паламарчука. К.: Вища школа, 1988. 512 с.

4 Феллер м. Д., Квітко і. С, Шевченко м. Г. Довідник коректора. X.: Книжкова палата урср, 1972. С. 361—366.

• При використанні тимчасових скорочень слово чи словосполучення, яке хочуть скоротити, перший раз подають повністю, а поряд з ним у круглих дужках ставлять абревіатуру, утворену з перших літер слів і набрану великими літерами. При наступних вживаннях цього слова чи словосполучення його заміняють абревіатурою.

Коли повідомлення має достатньо великий обсяг і реципієнт не може запам'ятати всіх скорочень (наприклад, у монографії), то перед основним текстом обов'язково слід давати список прийнятих у виданні скорочень.

Як абревіатури слід подавати лише ті слова чи словосполучення, які мають високу частоту вживання в тексті. Слова і словосполучення, частота яких дорівнює одиниці, не скорочують; слова і словосполучення, частота яких дорівнює двом чи трьом, скорочують лише в деяких видах літератури, для яких потрібен високий ступінь компресованості видання (наприклад, інформаційна та довідкова література — реферативні журнали, енциклопедії тощо).

• Локальні тимчасові скорочення в прикметниках використовують лише в тих видах літератури, для яких важливим є високий ступінь компресованості видання (наприклад, інформаційна та довідкова література).

У прикметниках слід відсікати закінчення і суфікси так, щоби слово мало якомога меншу довжину. До числа суфіксів із закінченнями, які можна відсікати, належать: -аний, -ельний, -альний, -ічний, -ний, -афічний, -огічний, -омічний, -адський, -сільський, -ський.

• У зв'язних текстах загальна кількість скорочень не повинна знижувати середню швидкість сприймання тексту.

• Для реципієнтів усі скорочення повинні бути зрозумілими й однозначними.

Незрозумілі скорочення, тобто ті, що не ввійшли до числа перелічених вище видів, слід пояснювати безпосередньо в тексті поряд зі самим скороченням, в посторінковій примітці або в списку прийнятих скорочень.

15.3.5. Літерні константи

До літерних констант належать: назви та марки пристроїв, матеріалів, назви астро­номічних об'єктів тощо.

Написання літерних констант ніякі загальноприйняті норми не регламентують. Проте іноді написання деяких їх типів регламентують галузеві інструкції.

• Контроль літерних констант слід робити за галузевими інструкціями або за най­різноманітнішими каталогами об'єктів.

Приклад. Зразки літерних констант:

— назви пристроїв: двигун АЯЗ-30, верстат 2ТО;

— назви матеріалів: сталь 38ХМОА, чавун КЧ37-12,2-метил-гексадієн-2,5,1-аміно-8-оксинафталін-2,6-дисульфокислота\

— назви астрономічних об'єктів: аТаи, $Таи, $N1997А, 5М19960.

15.3.6. Посилання1

Тут маємо на увазі нсбібліографічні посилання.

Сутність посилань. Посилання — це вказівники в основному тексті на окремі одиниці композиції (томи, частини, розділи, підрозділи, параграфи, НФЄ, речення), на нетекстові частини оригіналу (таблиці, формули, ілюстрації), на компоненти апарату видання, а також вказівники з апарату видання на елементи основного тексту. Тут вказівник — це адреса, що стоїть біля одного компонента повідомлення і вказує на інший його компонент, розташований на певній віддалі.