13.4.2. Синтаксичні зв'язки

Структури словосполучень. Словосполучення — це два чи більше повнозначних слова, з'єднаних синтаксичними зв'язками. У словосполученні лише одне слово є стриж­невим (синтаксично незалежним), а решта—синтаксично залежні від нього. У мовленні та повідомленнях—на відміну від мови, де є лише підрядні словосполучення, — існують два основні типи словосполучень: підрядні (зі зв'язками координації, узгодження, керу­вання та прилягання) і сурядні (з тими ж зв'язками, але, крім того, з наявними однорідними залежними словами). Далі вестимемо мову лише про такі структури словосполучень, тобто ті, що є в повідомленнях.

Додатково підрядні словосполучення ділять на безприйменникові та прийменникові, а також за частинами мови повнозначних слів, які утворюють ці словосполучення. Коли вважати, що повнозначних частин мови є шість, то теоретично існує 36 типів двослівних синтаксичних словосполучень (у мовленні реалізовані не всі).

Сурядні словосполучення — з однорідними членами—додатково ділять на безспо­лучникові та сполучникові, а також залежно від кількості в них однорідних членів.

До синтаксичних зв'язків, які під час редагування викликають суттєві труднощі, відносимо підрядну та сурядну координацію, узгодження й керування. Такий тип зв'язку як прилягання практично ніколи не викликає труднощів, а тому розглядати його не будемо.

¹ Батюк Н. О. Фразеологічний словник. К., 1966; Удовиченко Г. М. Словник українських ідіом. К.: Радянський письменник, 1968; Фразеологічний словник української мови. У 2-х т. К.: Вища школа, 1984; Фразеологічний словник української мови / АН України. Інститут української мови. У 2 т. К.: Наукова думка, 1993. Редакторові слід користуватися найповнішим словником 1993 року видання, тим більше, що він дає змогу легко розшукати всі фразеологізми, до складу яких входить потрібне слово.

2 Коломієць м. П., Рсгушевський є. С. Словник фразеологічних синонімів. К.: Рад. Школа, 1988. 200 с.

³ На жаль, для української мови поки що відсутні вичерпні переліки таких шаблонів, хоча вони створені для інших слов'янських мов (див.: Золотова Г. А. Синтаксичсский словарь: Репертуар злементарньїх единиц русекого синтаксиса. М.: Наука, 1988. 440 с).

Нижче подамо загальні правила синтаксичного зв'язування слів у словосполучення. Перевірку дотримання цих правил слід проводити за допомогою шаблонних методів контролю³.

Координація — це синтаксичний зв 'язоку словосполученні між субстантивним та вербальним словами. Такий зв'язок може бути або граматичним (число, а також особу чи рід — залежно від ситуації — для вербального слова задають такі, які диктує субстантивне слово) або смисловим (число, особу чи рід для вербального слова задають такі, які диктує семантичне значення субстантивного слова).

• Підрядний координаційний зв'язок між підметом, вираженим окремим словом чи словосполученням із підрядним зв'язком, і присудком повинен бути граматичним, тобто присудок у теперішньому і майбутньому часі повинен мати те саме число, що й підмет, а в минулому часі — ще й той самий рід.

Перелік винятків із цієї норми подано в додатку 8.

• Сурядний координаційний зв'язок за наявності кількох однорідних субстантивних слів (незалежно від їх числа) повинен бути смисловим, тобто присудок повинен мати форму множини.

Перелік винятків із цієї норми подано у додатку 9.

Узгодження — це синтаксичний зв'язок у словосполученні між субстан­тивним та означальним словами. Такий зв'язок може бути граматичним (повним, коли узгодження є в роді, числі й відмінку, або неповним, коли бракує узгодження у роді, числі чи відмінку), смисловим (коли означальне слово узгоджується згідно зі семантичним значенням субстантивного слова) або контактним (коли означальне слово розташоване поряд із субстантивним, але ні його рід, ні число й відмінок не відповідають субстантивному).

Спершу розглянемо узгодження, виражені ад'єктивними, а далі — субстантивними частинами мови (прикладкою).

• Підрядне узгодження повинно бути повним граматичним, тобто означальне слово повинно узгоджуватися з субстантивним у роді, числі та відмінку.

Перелік винятків подано у додатку 10.

• Сурядне узгодження у випадку, коли є два і більше однорідних означення і одне субстантивне слово, повинно бути смисловим, тобто субстантивоване слово повинно стояти в множині.

• Сурядне узгодження у випадку, коли є одне означення і два чи більше однорідних субстантивних слова, повинно бути смисловим, тобто при однорідних субстан-тивованих словах означуване слово повинно стояти в множині.

Перелік винятків із двох останніх норм подано в додатку 11 (частини А і Б).

• При узгоджених прикладках зв'язок може бути неповним граматичним, тобто достатньо, щоб означуване слово стояло в тому ж відмінку й числі, що й суб­стантивне.

Проте в деяких випадках дозволеним є відхилення від цієї норми, зокрема наявність між означувальним і субстантивним словами лише граматичного (контактного) зв'язку. Перелік винятків подано в додатку 12.

Керування — це такий синтаксичний зв'язок у словосполученні, коли стрижневе слово вимагає, щоби залежне від нього слово мало лише певну строго визначену морфологічну форму. Такий зв'язок може бути лише граматичним, а не смисловим.

15*

227

• Для підрядного керування зв'язок між словами повинен відповідати шаблонові, передбаченому в інвентарі мови для цього конкретного стрижневого слова.

Для української мови — на відміну від інших слов'янських, наприклад російсь­кої¹, — словника керування нема. Інвентарем шаблонів може служити лише СУМ, у якому, на жаль, не завжди і не в повному обсязі вказано всі можливі варіанти керування.

Між словосполученнями, пов'язаними підрядним керуванням, існує синтаксична й семантична (неповна чи навіть повна) синонімія. Вона виявляється:

• у відмінках, яких вимагають у шаблонах стрижневі слова (боротьба проти гітлерівців — боротьба з гітлерівцями; тканина на сукенку — тканина для сукенки)²',

• у прийменниках, яких вимагають шаблони керування (танцювати від радості — танцювати з радості; зажадати у заявника — зажадати від заявника);

• у прийменникових / безприйменникових конструкціях (народився у 1957р. — народився 1957р.; корисний дітям — корисний для дітей);

• у синонімічності відношень між словосполученнями зі зв'язком керування та словосполученнями зі зв'язком узгодження (вірші Франка — Франкові вірші).

Крім того, редактор, контролюючи підрядне керування, повинен використовувати ще й відповідні спеціальні норми (додаток 13).

• Для сурядного керування всі залежні однорідні слова повинні бути приєднані до стрижневого слова в одній і тій самій морфологічній формі.

Тому забороненими для використання є конструкції на зразок: Забезпечити Сидо­ренка вугіллям, а Петренкові — дрова, — хоча кожен із цих шаблонів керування (забезпечити кого чим і забезпечити кому що), взятий окремо, є правильним.

Сполучники при однорідних членах. У разі наявності сурядних словосполучень для однорідних членів можна використовувати три способи їх поєднання — безспо­лучникові, сполучникові та їх комбінації.

Приклад. Можливі такі варіанти поєднання:

б) співати й арії, і серенади, і пісні, й думи;

в) співати арії, серенади, пісні та думщ

г) співати арії і серенади, пісні й думи.

• Ряди однорідних членів "а", "б" і "г" (див. приклад вище) задають лише частину множини описуваних об'єктів, а ряд "в" (зі сполучником перед останнім однорідним членом) — усю множину об'єктів.

• Усі однорідні члени повинні бути подані в однаковій морфологічній формі, а сполучники й прийменники при них повинні мати таку форму, що забезпечує максимально можливу кількість відкритих складів.

• Однорідні члени речення можуть вимагати наявності перед першим чи перед кожним із них відповідних прийменників.