8.7.7. Опрацювання

¹ Деякі видавництва, зокрема газетні, часто поряд зі своєю адресою чи вихідними відомостями пишуть, що залишають за собою право на довільне скорочення отриманих від авторів повідомлень. Автори таких скорочених повідомлень не можуть мати юридичних підстав для звинувачення видавництв у порушенні їх авторських прав.

² Ступінь модифікованості у 30% наведено нами умовно. На нашу думку, саме цс значення вказаної величини повинно відрізняти опрацювання від перероблення. Для порівняння вкажемо, що в літературі різницю між цими двома видами виправлень встановлюють відповідно як некорінну і корінну зміну повідомлення (див.: Словарь издатсльских терминов. М.: Книга, 1983. С. 97).

Опрацюванням називають такий неформалізований (творчий) метод виправ­лення помилок, коли в повідомленні роблять переставлення, видалення, заміни, вставлення та скорочення, причому загалом ступінь редагованості повідомлення не перевищує 25—30%².

Опрацювання, як правило, використовують стосовно тих повідомлень, які мають порівняно велику кількість помилок.

Опрацювання дає змогу значно вдосконалити повідомлення, однак водночас веде до появи змін у тексті, необхідності пристосування до авторського стилю, а також можли­вості ненавмисного спотворення інформації. Опрацювання є трудомісткою процедурою.

8.7.8. Перероблення

Переробленням називають такий неформалізований (творчий) метод виправлення помилок, який вимагає переставлення, видалення, заміни, вставлення та скорочення, причому в цілому ступінь редагованості повідомлення не перевищує ЗО—50%.

Цей метод, як правило, застосовують до тих повідомлень, автори яких подають цінну для реципієнтів інформацію, проте мають низький кваліфікаційний рівень. Завдяки використанню цього методу вдається суттєво піднести науковий та мистецький рівень повідомлень.

Серед негативних характеристик методу слід назвати:

• наявність у тексті максимальних за обсягом змін (автори сприймають такий метод виправлення негативно, якщо його використовують без їх згоди);

• необхідність пристосування до авторського стилю, що пов'язане зі значними труднощами;

• найвища серед усіх методів виправлення (формалізованих і неформалізованих) трудомісткість виконання.

Застосовувати перероблення слід у виняткових випадках, причому бажано лише за попередньою згодою автора.

Неформалізовані (творчі) виправлення, наслідком яких є ступінь редагованості повідомлення понад 50%, не можна вважати редагуванням. їх слід розглядати як літературний запис авторського повідомлення іншою людиною.

8.8. Коректурні знаки

Коректурними знаками (знаками виправлення) називають спеціально утворену для видавничої справи і прийняту на державному рівні (наприклад, у вигляді стандарту) множину знаків, які використовують для фіксації місця розташування помилок у повідомленні та задання методу їх виправлення¹. Коректурні знаки ділять на знаки для текстової й для ілюстраційної частин оригіналу. їх застосовують як під час опрацювання авторського і видавничого оригіналів (частину знаків), так і під час опрацювання проекту видання (всі знаки). Іноді коректурні знаки для опрацювання авторського і видавничого оригіналів подають навіть окремо², хоча вони є лише частиною загальної множини коректурних знаків.

¹ Раніше для редагування машинописних оригіналів використовували спрощену підмножину корек­турних знаків (див.: Феллер М. Д., Квітко І. С, Шевченко М. Г. Довідник коректора. К.: Книжкова палата УРСР, 1972. С. 359). Зараз же, коли за допомогою настільних поліграфічних систем повідомлення відразу готують у зверстаному вигляді, використовують, як правило, повну затверджену стандартом множину коректурних знаків.