1 Памятная книга редактора. 2-е изд. М.: Книга, 1988.

• Стовпці та рядки обов'язково повинні мати назви.

Назви стовпців першого рівня (у головці) та рядків першого рівня (у боковику) слід писати з великої літери. Назви стовпців другого та наступних рівнів, а також назви рядків другого та наступних рівнів потрібно писати малими літерами. Крапку після назв у комірках таблиці не ставлять. Якщо в комірках хвостової частини подають текст, то його пишуть малими літерами, крім тих випадків, коли це власні назви.

Рядки другого та наступних рівнів у боковику вказують за допомогою правосторонніх втягувань. При цьому слова на зразок в тому числі, зокрема і т. п. видаляють.

• Назви стовпців у таблиці повинні бути так синтаксично зв'язані, щоб їх можна було читати, починаючи з першого рівня і завершуючи останнім, як зв'язний текст. Назви рядків та їх характеристики в рядку повинні також бути синтаксично зв'язані.

Назви об'єктів та характеристик найвищого рівня слід подавати у формі називного відмінка однини.

• Одиниці вимірювання подають у таблицях за таким шаблоном: словесне позначення показника <кома> його символьне позначення <кома> одиниця вимірювання <кома> вказівка на обмеження: не більше, не менше, від... до... .

• Тематичний заголовок, назви стовпців та рядків не можуть повторювати одне одного.

Видаленню підлягають:

• повторення в тематичному заголовку та в назвах стовпців, зокрема, наявність слова Таблиця в тематичному заголовку;

• повторення одиниць вимірювання (в цьому випадку їх переносять у найвищий можливий рівень, навіть у тематичний заголовок таблиці);

• повторення у назвах стовпців слів і словосполучень (у цьому випадку такі стовпці об'єднують спільною назвою).

Те саме стосується і назв об'єктів у рядках таблиці. В науковій і технічній літературі ці назви можна заміняти їх символьними позначеннями.

• Текст повідомлення і дані таблиці не можуть дублювати одне одного.

• Рядки нумерують лише у випадку, коли в тексті на них є посилання.

Стовпець, в якому повинні бути записані номери, називають Порядковий номер. В інших випадках нумерацію рядків видаляють.

• Якщо для комірки таблиці дані відсутні, то в ній пишуть: нема даних, не виявлено тощо. Якщо ж характеристика відсутня, то в комірці ставлять тире.

• Позначати в таблицях повторення назв об'єктів та їх значень будь-якими знаками заборонено.

Приклад. Іноді з цією метою в комірці таблиці помилково ставлять комбінований знак

• При продовженні таблиці на іншій сторінці в її правому верхньому кутку пишуть: Продовження табл. N. При цьому стовпці повинні бути перенумеровані на першій сторінці таблиці, й цю нумерацію повторюють на кожній сторінці, де є продовження таблиці.

• Слова: Разом, Усього, Сума — повинні стояти в останньому рядку таблиці, бути набрані неосновним шрифтом і вирівняні вправо.

15.4.2. Формули

Оскільки формули використовують лише в деяких видах літератури, то очевидно, що ця тема стосується редагування галузевої літератури, зокрема наукової, технічної та частково навчальної. Тому розглянемо лише найзагальніші норми контролю формул.

• У формулах символьні позначення величин повинні відповідати стандартам¹, міжнародним позначенням хімічних елементів та побудови їх сполук (струк­турних формул).

При відсутності стандартів слід користуватися традиційно прийнятими в галузі науки символами. Відсутність традицій дає авторам змогу використовувати символи довільно. Операції також слід позначати традиційними для галузі науки символами.

• При традиційній технології готування видань двомірну структуру формул, а також наявні літери різних алфавітів позначають спеціальними знаками розмічування формул так, як це показано в додатку 6.

• У випадку, коли автор може використовувати у формулах довільні символи, слід намагатися, щоби вони належали лише до одного алфавіту.

Змішування в одній форомулі двох чи більше алфавітів, наприклад латинського, грецького та готичного, не рекомендується.

• Прості формули можна подавати впідбір із текстом без нумерації.

• Складні формули слід подавати в окремому рядку з обов'язковою нумерацією.

У повідомленні повинно бути реалізовано якийсь один варіант подання формул: або впідбір із текстом і без нумерації, або врозріз тексту з нумерацією.

• Формулу вважають членом речення, а тому узгоджують із синтаксичною струк­турою речення і виділяють розділовими знаками відповідно до правил пунктуації.

Відмінності використання розділових знаків полягають у тому, що:

• коли підряд іде кілька формул, що виступають як однорідні члени речення, їх відділяють одну від одної не комою, а крапкою з комою (наприклад, у системах рівнянь);

• після фігурної дужки, яка об'єднує кілька рівнянь, і після структурної хімічної формули розділовий знак не ставлять,

—символьні позначення хімічних сполук після їх словесних назв у дужки не беруть.

• Посилання на формулу подають згідно з правилами, викладеними в розділі 15.3.6.

Коли в повідомленні є лише одна формула, то її не нумерують; у посиланні на неї порядковий номер не подають, а вказують: (див. формулу).

• Пояснення до формули (експлікацію) дають за таким шаблоном:

<формула>,

де <символ_1> — словесне розшифрування символу <кома> скорочене позначення одиниці вимірювання; <символ_2> — словесне розшифрування символу <кома> скорочене позначення одиниці вимірювання;