15.4. Норми для основного складного тексту 15.4.1. Таблиці

Види таблиць. Існують такі види таблиць: а) за ступенем заповненості елементів таблиці: книжкові (всі комірки таблиці заповнені); канцелярські (частина комірок незаповнена¹); б) за характером даних у комірках: цифрові, текстові, ілюстраційні, змішані; в) за наявністю лінійок: з лінійками та без лінійок (останні називають ще виводами); г) за способом заверстування: внутрісторінкові (можуть бути заверстані з одного, двох, трьох чи навіть чотирьох боків), посторінкові (займають цілу сторінку), багатосторінкові (займають кілька сторінок); ґ) за способом розташування стосовно основного тексту на сторінці: вертикальні та горизонтальні.

Норми для редагування таблиць.

• Коли об'єктів, які варто подати у вигляді таблиці, більше одного і при цьому їх оцінюють за достатньо великою кількістю характеристик (наприклад, більше ніж за трьома), то використання таблиці в повідомленні є доречним.

В інших випадках наявні дані слід записати як однорідні члени речення або звичай­ний перелік.

• Чим нижчий рівень кваліфікації реципієнтів, тим меншим повинен бути обсяг табличого матеріалу в повідомленні.

1 Видами канцелярських таблиць є пустографки (таблиці, в яких заповнена лише головка) і проформи (таблиці, в яких усі комірки порожні).

Таблиці слід подавати переважно в літературі, призначеній для реципієнтів, що мають середній та високий рівні кваліфікації. З цього випливає, що таблиці можна викорис­товувати в усіх видах літератури, крім дитячої. Навіть у художній літературі їх подання є допустимим, але нетиповим, хоча й трапляється.

• Таблиця повинна бути пов'язана з текстом за допомогою посилань, оформлених згідно з шаблонами, поданими в розділі 15.3.6.

Виняток: коли в повідомленні є лише одна таблиця, її порядковий номер в посиланні не дають, а лише вказують: (див. таблицю).

• Головка та боковик таблиці повинні відповідати правилам поділу і класифікації (див. розділ 12.1.5), а цифри в її хвості — вимозі несуперечливості.

Для дотримання цих вимог слід використовувати аналітичні, компаративні й положеннєві методи контролю.

Порушення цієї норми може свідчити, зокрема, про те, що в таблиці зібрані неоднорідні дані, і вона вимагає поділу на кілька окремих таблиць. Іноді дані таблиці слід сортувати за певною ознакою (наприклад, за збільшенням чи зменшенням показника). Вказаний у таблиці підсумок і підрахована реальна сума в стовпці повинні бути рівними.

• Таблиця повинна відповідати структурі, поданій в розділі 5.4.2.

Зокрема, головку таблиці треба будувати як деревовидний ієрархічний граф. Це означає, що в головці комірки першого рівня можна ділити на комірки другого, комірки другого — на комірки третього рівня і т. д. Проте заборонено, наприклад, об'єднувати комірки третього рівня в одне ціле, ставити в назві боковика діагональну лінію і т. д. Будь-які відхилення від принципу деревовидного ієрархічного графа є відхиленнями від видавничих норм, а тому повинні бути усунуті.

Якщо класифікація об'єктів не вкладається в деревовидний ієрархічний граф (припустімо, необхідно ввести третій вимір), у таблиці слід давати внутрішні горизонтальні рубрики або примітки, в яких можна вказувати потрібні ознаки класифікації.

• Таблиці повинні бути максимально простими.

Якщо редактор бачить, як можна спростити таблицю, він повинен зробити це обов'язково. Існує ціла низка типових методів їх спрощення і виправлення, описаних у літературі¹.

Крім того, іноді трапляються нетипові таблиці, що не поміщаються на сторінці за вертикальним чи горизонтальним форматом. У цьому випадку можна скористатися такими рішеннями.

1. Коли таблиця складається лише з кількох стовпців та великої кількості рядків, які не вміщаються на вертикальний формат сторінки, то таблицю слід поділити на однакові за висотою фрагменти, що дорівнюють вертикальному формату сторінки, й подавати ці фрагменти на одній сторінці справа один від одного як таблицю з продовженням.

2. Коли таблиця складається з великої кількості стовпців та лише кількох рядків, які не вміщаються на горизонтальний формат сторінки, то її слід поділити на однакові за довжиною фрагменти, що дорівнюють горизонтальному формату сторінки, й подавати ці фрагменти на одній сторінці один під одним як таблицю з продовженням.

3. Об'єднати дані таблиці, коли це можливо, в групи.

4. Усунути з головки таблиці довгі назви стовпців, перенісши пояснення цих назв в основний текст або в примітки.