12 Загальне редагування 177

12.1.3. Вимоги до означень

У логіці сформульовані спеціальні правила означення понять. Для редактора ці правила є нормами редагування. Контроль означень здійснюють структурними (наприк­лад, використовуючи структуру дефінієнса родовидового означення), а також аналі­тичними методами.

Найчіткіше сформульовані норми для родовидових означень. У повному обсязі їх слід застосовувати і для більшості інших видів означень.

Норми для класичних означень.

• Обсяги понять, означуваних дефінієндумом та дефінієнсом, повинні бути тотожними.

Приклад. Помилкове означення: журналіст — це фахівець, який пише повідомлення для засобів масової інформації. Тут помилка полягає в тому, що дефінієнс є вужчим за дефінієндум (журналісти не лише пишуть, а й готують аудіальні й візуальні повідомлення — для радіо чи телебачення).

• Дефінієндум чи похідні від нього слова (синоніми, перифрази) не можуть входити до складу дефінієнса.

Помилку, викликану порушенням цієї норми, називають "колом в означенні".

Приклад. Помилкове означення: пропагандист — це людина, яка здійснює пропаганду. Тут помилка полягає в тому, що невідоме поняття (пропагандист) означають через однокореневе з ним, а тому так само невідоме слово (пропаганда).

Складнішими для виявлення є ті випадки, коли, для прикладу, в означеннМ є термін, що визначають в означенні_2; в означенні_2 є термін, що визначають в означенні_3;... в означенні_и є термін, що є дефінієндумом означення_1. Таку помилку називають "означенням невідомого через невідоме".

Отже, редактор повинен: по-перше, включати в означення або вихідні терміни¹, або ті, які вже коректно означені в попередній частині повідомлення; по-друге, усувати такі озна­чення, в дефінієндумах яких вжито терміни, визначені в наступній частині повідомлення.

• Означення дефінієндума не можна давати через заперечення.

Приклад. Помилкове означення: яблука — це плоди, що не мають шкаралупи. У результаті такого означення до числа яблук можна віднести й сливи, оскільки вони також не мають шкаралупи.

• Родова ознака повинна вказувати на найближче загальне поняття, не "пере­стрибуючи" через нього до найзагальнішого.

Приклад. Помилкове означення: ромб — це чотирикутник, у якого всі сторони рівні. Тут помилка полягає в тому, що ромб слід було означати через паралелограм (родове поняття стосовно ромба), а не через чотирикутник (поняття вищого рангу, ніж паралелограм).

• Видовою відмінністю повинна бути ознака або група ознак, властивих лише певному поняттю і відсутніх в інших понять, які належать до цього роду.

1 Вихідними називатимемо такі терміни, які не означають в межах певного повідомлення. Такі терміни повинні бути відомі реципієнтам апріорі.

Приклад. Помилкове означення: трамвай — це вагон чи кілька вагонів, які мають електродвигуни, перевозять пасажирів у містах і рухаються по рейках. Тут помилка в тому, що під це означення підпадає і метро.

• Дефінієнс повинен включати лише ті поняття, які мають чіткі значення та обсяги.

Ця вимога не дозволяє зараховувати псевдоозначення до числа класичних означень. З цього випливає, що в довідковій літературі (наприклад, у термінологічних або тлумачних словниках) псевдоозначення не можна подавати замість класичних означень понять.

• В остенсивних означеннях ілюстрації, аудіо- чи відеофрагменти повинні від­творювати суттєві ознаки дефінієндума¹.

Приклад. В одних випадках малюнок може краще відтворювати суттєві ознаки, ніж^ютографія (наприклад, у визначнику отруйних та їстівних грибів чи в анатомічному атласі людини); в інших випадках (зокрема презентація людини) малюнок ніколи не зможе замінити фотографію. У радіо чи телепередачах час презентації об'єкта (наприклад, нової моделі автомобіля) повинен бути таким, щоби реципієнти зуміли не лише його сприйняти, а й зафіксувати істотні ознаки.

Для перевірки правильності класичних означень існує метод субституції (підстановки): у реченні, куди входить дефінієндум, на його місце ставлять дефінієнс, а тоді встановлюють, чи змінився зміст речення. Коли зміна відбулася, це означає, що термін визначено неправильно; коли ж зміни не відбулося, термін визначено правильно.

Норми для квазіозначень.

• У перелічувальних квазіозначеннях в означенні повинні бути перелічені всі без винятку елементи множини.

• В описових та пояснювальних квазіозначеннях слід вказувати лише істотні ознаки дефінієндума.

• У порівняльних квазіозначеннях у дефінієнсі слід вказувати об'єкт, який є максимально, а не мінімально схожим на дефінієндум.

• У характеристичних квазіозначеннях у дефінієнсі слід подавати вичерпний перелік характеристик, причому таких, які є суттєвими для дефінієндума.