1 Універсальний довідник-практикум з ділових паперів. 2-гс вид., доп. І виправ. К.: Довіра; унвц "Рідна мова", 1999. 508 с.

² 3 цією характеристикою пов'язаний такий критерій, як "багатство словника" (К), який визначають із відношення кількості різних слів у тексті (£) до кількості усіх слів у тексті (л) {V - Ип). Наприклад, для В. Шекспіра V = 29 000 / 880 000 = 0,033, О. Пушкіна V = 21 000 / 550 000 = 0,039, а для Дж. Джойса (роман "Улліс") V = 29 000 / 260 000 = 0,112.

³ У словниках, як правило, фіксують стилістичне забарвлення слів. Такс ж забарвлення мають і лінгвістичні структури (наприклад, синтаксичні), проте, на жаль, поки що нема вичерпних довідників, у яких було б вказане стилістичне маркування таких структур. Тому редакторові для довідок слід користуватися науковою та частково навчальною літературою.

Контролюють повідомлення на рівні дискурсу шнековими та структурними методами³.

ПСИХОЛІНГВІСТИЧНІ НОРМИ РЕДАГУВАННЯ

Основні завдання контролю за дотриманням психолінгвістичних норм полягають у тому, щоби з'ясувати, чи відповідають психолінгвістичні характеристики повідомлення психічним можливостям реципієнтів сприйняти й опрацювати його.

14.1. Норми сприймання повідомлення

У психології під сприйманням розуміють цілісне відображення людиною об'єкта чи явища, яке виникає під час безпосередньої дії продукованих цим об'єктом чи явищем фізичних подразників на органи її чуття. Результатом сприймання є образ об'єкта чи явища¹. Усвідомлення сприйнятого відбувається шляхом порівняння й ототожнення відображеного образу з одним із еталонних образів, зафіксованих у пам'яті. На основі ототожнення виникає розпізнавання сприйнятого об'єкта чи явища.

Розрізняють етапи первинного (виявлення загальних характеристик об'єкта чи явища) і остаточного сприймання (виявлення специфічних характеристик образу).

В основі сприймання, яке пов'язане з низкою психічних процесів — уявою, увагою, мовленням, пам'яттю і мисленням,—лежать відчуття людини.

14.1.1. Узгодження швидкості передачі з продуктивністю сприймання

1 Ми розрізнятимемо терміни "сприймання" (процес) і "сприйняття" (результат сприймання).

Із позицій сприймання слід розрізняти терміновані й нетерміновані повідомлення. Терміновані повідомлення реципієнт може сприймати лише впродовж визначеного джерелом інформації — ЗМІ — інтервалу часу (за приклад можуть служити повідом­лення радіо й телебачення). При цьому можна говорити не лише про тривалість, а й про швидкість їх передачі (наприклад, у кількості знаків —звуків, літер, цифр — за секун­ду; кількості слів —надрукованих чи усномовних — за хвилину тощо). Нетерміновані повідомлення реципієнт може сприймати впродовж будь-якої невизначеної джерелом інформації кількості часу (прикладом є всі друковані повідомлення). Очевидно, що з позицій часу сприймання терміновані повідомлення — на відміну від нетермінова-них — вимагають спеціального редагування, а тому далі зупинимося тільки на них.

При сприйманні термінованих повідомлень можливості реципієнта визначаються однією з психофізіологічних характеристик людини — продуктивністю сприймання¹. Ця продуктивність прямо пропорційно залежить від обсягу сприймання² реципієнта. У свою чергу, обсяг сприймання залежить від віку реципієнта: у наймолодшому і найстаршому віці цей обсяг менший, а в середньому — більший. Залежністю обсягу сприймання від інших факторів (наприклад, тренованості) редактор може зігнорувати, оскільки пові­домлення призначені не для одного конкретного реципієнта, а для цілої їх групи — реципієнтської аудиторії.

Під час передачі ЗМІ повідомлень іноді може виникнути ситуація, коли швидкість передачі значно вища, ніж продуктивність сприймання реципієнта. У такому випадку реципієнт нічого не зрозуміє і переключить увагу на щось інше. Може виникнути й така ситуація, коли швидкість передачі стане нижчою, ніж продуктивність сприймання реципієнта. У цьому випадку реципієнт або роздратується, або занудьгує і знову ж таки переключить увагу на щось інше.

Приклад. Такі помилки найчастіше трапляються на телебаченні, коли в рекламних оголошеннях номери телефонів чи банківських рахунків демонструють у такий проміжок часу, за який їх неможливо сприйняти і, відповідно, запам'ятати чи, тим більше, записати.

• Швидкість передачі повідомлення повинна вкладатися в межі середньої продук­тивності сприймання для обраної групи реципієнтів.

Іншими словами, ця швидкість неповинна перевищувати верхню і опускатися нижче нижньої межі продуктивності сприймання.

Психологічними дослідженнями встановлено, що середня продуктивність сприй­мання для людини становить: надрукованих зв'язних слів за хвилину³ — 150—200; усномовних зв'язних слів за хвилину⁴ — 115 (із поправкою щодо віку реципієнтів).

Знаючи це, редактор для проведення контролю повинен визначити швидкість передачі даних у повідомленні, порівняти їх із нормативними і прийняти рішення щодо необхідності редагування повідомлення. Якщо нема змоги використати такий параметричний метод, слід провести так званий польовий експеримент. Для цього редактор повинен попро­сити будь-яку людину того ж віку, що й майбутні реципієнти, сприйняти опрацьовуване повідомлення. Якщо результат виявиться незадовільним (наприклад, людина не змогла повторити сприйняті дані), то тривалість передачі повідомлення слід змінити.