4.2.2. Групи реципієнтів

Реципієнт (читач, слухач, глядач) повідомлень — це фізична особа, яка через аналізатори (органи сприйняття) послідовно сприймає повідомлення. Реципієнт повинен знати мову конкретного суспільства, в якому живе (одну чи краще кілька), володіти тезаурусом, що дає йому змогу сприймати й розуміти повідомлення певної складності.

Крім того, звичайно, бажано, щоби реципієнт умів інтерпретувати повідомлення, тобто здійснювати ті чи інші операції, наприклад логічні, над вжитими в повідомленні знаками (словами) та їх зв'язками.

Повідомлення, як відомо, готують не для одного реципієнта, а для певної їх кіль­кості — окремих груп, які ще називаютьрєципієнтськими (читацькими, глядацькими чи слухацькими) аудиторіями.

На відміну від авторів, реципієнти та їх групи вивчені дослідниками значно шибше і ширше¹. Проте не всі описані в літературі класифікації реципієнтів на групи однаково важливі для редагування. Тому поділимо їх на основні й додаткові. До основних належать класифікації реципієнтів за можливістю сприйняття повідомлень різної синтаксичної та семантичної складності (раніше з цією метою реципієнтів класифікували за рівнем освіти та віком, що давало менш точні результати), а до числа додаткових — за довільністю й мотивами сприйняття, професією, знанням структури повідомлень та деякими іншими ознаками. Оскільки складність є інтегральною характеристикою повідомлення, то саме вона вибрана як основна.

Групи реципієнтів за можливістю сприйняття повідомлень різної синтаксичної складності. Синтаксичну складність повідомлень найчастіше визначають, виходячи з довжин слів (у кількості літер) та довжин речень (у кількості слів), яку нормально можуть сприймати реципієнти певної групи. Показовою тут є класифікація рівнів склад­ності за Флешем², яка передбачає поділ реципієнтів на сім груп. На її підставі поділимо реципієнтів на групи, які можуть сприйняти:

• дуже складні слова й речення;

• складні слова й речення;

• не дуже складні слова й речення;

• звичайні слова й речення;

• не дуже легкі слова й речення;

• легкі слова й речення;

• дуже легкі слова й речення.

Конкретні числові значення довжин слів та речень для різних груп реципієнтів див. в табл. 14-3.

Групи реципієнтів за рівнем семантичної складності їх тезауруса. Однією з найпростіших моделей тезауруса реципієнтів є їх словник пасивної лексики. Складнішою є така модель, в якій між словами словника встановлено семантичні зв'язки. Такі тезауруси існують, проте у видавничій практиці їх поки що не застосовують.

¹ Див.: Бслясва Л. И. К вопросу о типологии читателсй // Проблеми социологии и психологии чтения. М.: Книга, 1975. С. 143-161; Социология и психология чтения. М., 1979; Кочсргин А. Н., Коган В. 3. Проблсмьі информационного взаимодействия в обществе. М.: Наука, 1980.

² РІС5І1 К. ТЬс агі оГ гсасІаЬІс ш\і\г\£. ІЧсш Уогк: Нагрсг & Кош, 1974.

³ Оаїс Е., СЬаІІ ]. 5. А іоптшіа іох ргссіісгіп£ геасІаЬПігу // Есіисаііоп гсзсагзК Ьиіісііп. 1948. № 27. Р. 11—20, 37—54.

Як модель тезаурусів для визначення складності тексту використовують словник-мінімум конкретної мови, утворений за певними методиками. Так, за однією з них відбирали лише ті слова, які знають 80% учнів четвертого класу. Обсяг такого словника в середньому становить близько 3 тис. слів³. На його основі для кожного повідомлення вираховують відсоток слів, відсутніх у словнику. Залежно від величини цього числа визначають складність повідомлення (чим більше слів повідомлення відсутні в словнику, тим воно є складнішим).

Як і в попередній класифікації, за рівнем семантичної складності тезаурусів реципієнтів доцільно ділити на сім груп:

• з дуже складним тезаурусом;

• зі складним тезаурусом;

• з не дуже складним тезаурусом;

• зі звичайним тезаурусом;

• з не дуже простим тезаурусом;

• з простим тезаурусом;

• з дуже простим тезаурусом.

Конкретні числові значення для поділу реципієнтів на вказані сім груп подано у роз­ділі 14.5.3.

Очевидно, що чим складнішим є повідомлення, тим, як правило, вищим є середній освітній рівень тої групи реципієнтів, для якої воно призначене. Однак, знаючи про такий загальний зв'язок, не слід забувати, що завдяки тренуванням (наприклад, самостійному регулярному читанню) реципієнти і без відповідного освітнього рівня можуть сприймати повідомлення високої складності.

Крім того, існує зв'язок між групами реципієнтів та їх віком: чим складнішими є повідомлення, тим у середньому старші за віком реципієнти можуть їх сприймати. Хоча, знову ж таки, й тут є винятки: реципієнти молодшого віку з вищою освітою можуть сприймати складніші повідомлення, ніж реципієнти старшого віку з початковою освітою.

Звернемо увагу й на те, що класифікації реципієнтів за синтаксичною та семантичною складністю в певних випадках можуть потребувати більшої деталізації, тобто поділу на кількість груп більшу семи (наприклад, під час редагування дитячої літератури для дітей трьох, чотирьох і п'яти років або роботи над підручником для другого, третього чи четвертого класу).

Групи реципієнтів за довільністю сприймання:

— реципієнти, які добровільно, згідно з власними бажаннями сприймають пові­домлення і не хочуть припиняти сприймання до завершення повідомлення (наприклад, діти, які читають "Робінзона Крузо" Д. Дефо ще до того, ніж це передбачено шкільною програмою);

—реципієнти, які вимушено, всупереч власним бажанням сприймають повідомлення, знаючи, що зобов'язані це зробити (наприклад, певна частина учнів або студентів, які студіюють навчальну літературу, або ж особи, які вивчають технічну інструктивну літе­ратуру — "Правила дорожного руху" — на курсах водіїв автотранспорту);

—реципієнти, які випадково, всупереч власним бажанням сприймають повідомлення, але знають, що можуть припинити сприймання в будь-яку мить (наприклад, люди, які випадково через присутність біля радіо чи телевізора сприймають агітаційні або рекламні повідомлення).

Групи реципієнтів за мотивами сприймання (для добровільного сприймання)¹:

— реципієнти, які бажають задовольнити емоційні потреби (наприклад, перечитати вірші про кохання, щоб отримати заряд позитивних емоцій);

—реципієнти, які бажають задовольнити естетичні погреби (наприклад, переглянути альбом з репродукціями полотен Дувру);