17.6. Друкування видання

На цьому етапі редактор найактивніше співпрацює з інженером-друкарем.

Як результат, у друкарні на основі підготованих форм друкують кілька сигнальних примірників видання.

Сигнальний примірник контролюють щодо комплектності видання і якості друкування. Контроль комплектності (наявності всіх аркушів і їх правильної послідовності) та якості друкування, як і редагування верстки, здійснюють редактор, конструктор, художник та керівництво ЗМІ. Виявленні помилки можна усунути двома шляхами: а) передрукувати окремі аркуші, де є помилки (використовують і для книжкових, і для газетно-журнальних видань); б) вкласти у видання список допущених помилок (вико­ристовують тільки для книжкових видань). Перший варіант використовують тоді, коли відхилення є дуже суттєвими (наприклад, спотворено прізвища чи імена людей, географічніназви, цифрові дані й т. п.), а другий, — коли помилки менш суттєві. Обидва варіанти вимагають додаткових фінансових витрат. У більшості випадків ці витрати відносять на рахунок тих, хто їх допустив. Винятком є ті ситуації, коли поява відхилень має об'єктивні причини (наприклад, нові винаходи, відкриття, публікації, раптова зміна юридичних або політичних норм тощо). Витрати, пов'язані з такими виправленнями, ЗМІ повинен брати на себе.

Списки помилок у книжкових виданнях подають у вигляді таблиці з чотирма стовпцями на окремому аркуші паперу, де вказують: номер сторінки, на якій допущено помилку; номер рядка, в якому допущена ця помилка; що надруковано фактично (варіант із помилкою); що мало бути надруковано (варіант без помилки). Списки помилок можуть вкладати у видання чи приклеювати на одній з останніх його сторінок. При виявленні відхилень у повідомленнях радіо чи телебачення в тих самих передачах слід подати інформацію про допущену помилку і те, як повідомлення повинно було звучати насправді.

Сигнальний примірник друкованого видання керівництво ЗМІ підписує до випуску у світ.

Для газетно-журнальних видань час від друкування сигнального примірника до підписання видання до випуску у світ становить кілька годин, за які один чи кілька редак­торів повинні проконтролювати наявність у виданні відхилень. Для книжкових видань цей час може становити від кількох днів до тижнів чи навіть місяців. Безсумнівно, в книжковому видавництві редактор повинен намагатися до мінімуму скоротити час читання сигнального примірника, оскільки це "заморожує" оборотні капітали ЗМІ.

Принципово новими виявляються можливості виправлення деяких видів електронних видань, тобто видань, які читачі можуть отримати на екрани своїх персональних комп'ютерів через канали світової комп'ютерної мережі Інтернет. У ці видання, навіть енциклопедичного типу, ЗМІ можуть вносити виправлення постійно. Так, наприклад, енциклопедії можна доповнювати кілька разів на рік (наприклад, виникнення нових держав диктує необхідність вставляти в енциклопедичні видання про ці держави нові статті, а також вносити потрібні зміни в географічні карти).

17.7. Розповсюдження видань

та оцінювання якості редагування

Розповсюдження. Етап розповсюдження в роботі над виданням для редактора є завершальним. У ринкових умовах ведення економіки від організації цього етапу вирішально й остаточно залежить ефективність усього накладу видання.

Схему етапу розповсюдження для книжкових видань подано на рис. 17-1.

Особливості розповсюдження регламентують спеціально укладеними угодами з книготорговельними фірмами, книгарнями чи окремими розповсюджувачами (торго­вими агентами). Так, у ФРН типова угода містить такі розділи: предмет експедиції, транспортування, вказівки, адреси для постачання, дебіторські рахунки, право власності на залишки продукції та страхування, оплата послуг, розрахунок, компенсація, термін дії угоди, місце виконання угоди й судового розгляду²¹.