1 Сикорский н. М. Тсория и практика редактирования. М.: Вьісшая школа, 1980; Іванченко р. Г Літературне редагування. К.: Вища школа, 1983; Мучник б. С. Чсловек и текст. М.: Книга, 1985.

У підручниках та монографіях з редагування завжди вказують на таку характеристик} повідомлень як зрозумілість¹. Правда, для позначення цієї характеристики в україномов ній літературі вживають такий термін, як "ясність" (очевидно, під впливом російської мови де одним із його значень є "зрозумілість"). Оскільки в українській мові слово "ясний' в значенні "зрозумілий" вживають значно рідше (на відміну від російської), то далі дш позначення цього поняття будемо вживати загальноприйнятий у психології термії "зрозумілий" та похідні від нього варіанти.

Зрозумілість намагалися визначити ще в античні часи, проте, не вдаючись в історичні екскурси, вкажемо, що зараз її пов'язують зі звичністю (відомістю) лінгвістичних одиниць та можливістю їх прогнозування (Л. А. Булаховський), з розумінням повідомлення (Д. Е. Розенталь), зі складністю повідомлення (Р. Флеш). Крім перелічених, існує ще одна концепція, в якій зрозумілість пов'язують із відсутністю у повідомленні двозначностей (Б. С. Мучник). Проте, як правило, будь-яка двозначність у повідомленні — це відхилення від норми, тобто помилка. Отож, зробимо висновок із концепції Б. С. Мучника: будь-яке повідомлення, в якому нема помилок, є зрозумілим. Але очевидно, що таке твердження є хибним. Тому останню концепцію зрозумілості відкинемо як некоректну.

Розуміння — це вміння реципієнтів розпізнати кодові образи знаків повідом­лення, підставити замість цих образів значення знаків (еталонні образи), встановити зв'язки між окремими знаками, поставити у відповідність цим значенням і зв'язкам фрагменти реального, псевдореального чи ірреального світу, виконати над знаками логічні операції, а також зрозуміти мотиви й цілі автора повідомлення.

У розумінні виділяють такі його послідовно здійснювані види, як лінгвістичне, когнітивне і прагматичне.

Лінгвістичне розуміння повідомлення в реципієнта з'являється тоді, коли він уміє розпізнати (декодувати) лінгвістичні одиниці повідомлення (наприклад, слова чи синтак­сичні конструкції) і визначати їх лінгвістичні категорії (відмінок, рід, число, час тощо).

Приклад. Проаналізуємо таке речення: Глока куздра штеко вурнула бокра та гулячить бокренятко¹. Декодування лінгвістичних категорій цього прикладу дає реципієнтові змогу встановити, що куздра — це вона (суб'єкт дії), бокр — він (перший об'єкт дії), бокренятко — воно, причому швидше за все дитинча бокра (другий об'єкт дії), вурнула — завершена дія, яку в минулому часі суб'єкт (куздра) виконав стосовно першого об'єкта (бокра) і т. д.

Когнітивне розуміння повідомлення з'являється тоді, коли реципієнт уміє виконати над лінгвістичними одиницями (знаками) такі три дії: а) підставити замість них їх конкретні значення, в тому числі місце, час та ситуацію (див. приклад вище: куздра — лисиця; бокр — горобець і т. д.), — субститутивне когнітивне розуміння; б) вміти робити над ними потрібні операції, зокрема розрахунки (наприклад, якщо лисиця з'їла горобця, то вона може з'їсти й гороб'ятко), — операціональне когнітивне розуміння; в) вміти під'єднати до інформації повідомлення ту інформацію, яка в нього вже є (лисиця живе у норі, має руду шерсть, довгий хвіст і т. д.), — кон'юнктивне когнітивне розуміння.

Прагматичне розуміння повідомлення в реципієнта з'являється тоді, коли він розуміє мету автора й тих об'єктів, які описані в повідомленні (див. приклад вище: реципієнт знає, що автор хоче повідомити йому нову інформацію про горобця; реципієнт знає, що лисичка загризла горобця для того, щоби нагодувати своїх маленьких лисенят тощо).