2 У квадратних дужках подано частини слів, які підлягають скороченню.

3 Вживану раніше форму звертання тов[аришу]. Слід вважати застарілою.

г) при цифрах: в[ік]., ст[оліття]р[ік]., до н[ашої]. е[ри]., р[ік]. н[ашої]. е[ри]., тис[яч]., млн [мільйон], млрд [мільярд], кг [кілограм], г[рам], м[етр], мм [міліметр], год[ина], хв[илина], с[екунда]\

д) при посиланнях: див[ись]., порівн[яй]., т[ом]., розд[іл]., ч[астина]., сто­рінка]., п[ункт]., рис[унок]., табл[иця]., ф[орму]-ла.

До спеціальних належать скорочення в бібліографічних описах. Подані українською мовою, вони повинні відповідати стандартові ДСТУ 3582-97¹, а подані російською, англійською, французькою, німецькою та іншими європейськими мовами — стандартам ГОСТ 7.12-93 та ГОСТ 7.11-78².

До локальних скорочень належать постійні та тимчасові абревіатури, а також скорочені прикметники. Постійні абревіатури використовують у певному виданні (особливо це типово, наприклад, для періодичних видань—газет) і які тому нема потреби пояснювати у кожному окремому повідомленні (наприклад: УНІАН — Українське національне інформаційне агентство). Тимчасові абревіатури утворюють і викорис­товують лише в одному конкретному повідомленні. Такі локальні скорочення дозволені лише в певних видах літератури (діловому, науковому, інформаційному, виробничому, довідковому, з певними обмеженнями — в навчальному й популярному), читачі яких мають відповідний кваліфікаційний рівень.

Норми для контролю скорочень. Нормування вживання скорочень в українській видавничій справі є малодослідженим. Крім вказаного стандарту, другим джерелом є "Словник скорочень в українській мові"³, що подає здебільшого спеціальні та локальні скорочення, причому як нормативні, так і ненормативні. Тому, опрацьовуючи тексти, його не можна використовувати як нормативну базу. Проте за допомогою цього словника редактор може розшифровувати скорочення, подані в повідомленні, а також визначати ступінь їх нормативності.

Перелічимо норми для контролю скорочень у повідомленнях.

• У художньому та дитячому видах літератури скорочення не використовують; у публіцистичному виді літератури дозволено використовувати загальновживані скорочення; в офіційному, популярному, навчальному — загальновживані та спеціальні; в науковому, інформаційному, виробничому, довідковому — всі види скорочень (загальновживані, спеціальні та локальні).

• Загальновживані скорочення повинні відповідати усталеним шаблонам, поданим у цій роботі вище. Спеціальні скорочення повинні відповідати шаблонам ДСТУ 3582-97, ГОСТ 7.12-93 та ГОСТ 7.11-78, а також вказаному вище списку⁴.

• Локальні постійні скорочення, що відомі реципієнтам, використовують у виданні без розшифровувань.

Нові локальні постійні скороченння потрібно наводити паралельно в повному та скороченому варіантах, поки реципієнти їх не запам'ятають.

1 Дсту 3582-97. Інформація та документація. Скорочення слів в українській мові у бібліографічному описі. Загальні вимоги та правила. К.: Держстандарт України, 1998. 25 с.