7.3.9. Нормативні помилки

Нормативні помилки виникають тоді, коли в повідомленні є відхилення від конкретних норм, встановлених суспільством (конкретною державою).

Приклад. Зараз згідно зі стандартом у бібліографічному описі назву міста Києва подають як К. (згідно з колишнім радянським стандартом назву "Київ" не скорочували); скорочена назви міста Львів —Л. (у радянському стандарті цим скороченням позначали місто Ленінград); скорочена назва Харкова — X. (у радянському стандарті такого скорочення не було взагалі).

7.4. Видавнича класифікація помилок

Один з можливих підходів до видавничої класифікації помилок подано на рис. 7-1. Такий метод класифікації базується одночасно на видах норм, типах норм і компонентах будови повідомлення. У результаті, класифікація є фасетною, тримірною.

текст

ілюстрації

.таблиці

формули апарат видання

Рис. 7-1. Класифікація помилок

Класифікація встановлює, що при описі кожної помилки слід вказувати три її характеристики: вид і тип порушених норм, а також вид компонентів видання, в яких допущена помилка. При потребі класифікація може бути суттєво деталізована за раху­нок виділення норм для різних рівнів (інформаційних, композиційних, лінгвістичних, логічних; див. розділ 5.3). Серед недоліків такої класифікації є те, що не всі отримані в результаті поділу на рис. 7-1 типи помилок можуть мати конкретний відповідник, тобто не всі "кубики" є "заповненими" (наприклад, "кубик" на перетині лінгвістичних норм і формул виявиться незаповненим).

Очевидно, що статистика помилок у повідомленнях суттєво залежить від типу елементів тексту й підготованості автора. Однак навіть для простих текстів у літературі не подають статистичні дані про нормованість текстів чи ступінь їх помилковості, а тим більше про статистику різних типів помилок.

Приклади помилок, виділених за такою класифікацією, будуть подані нижче в розділах 9—16 посібника. На жаль, кількісного аналізу помилок дослідники практично не проводили (у виконаних дослідженнях помилки аналізують, як правило, лише в якісному аспекті).

7.5. Опис помилок

У повідомленні кожну помилку можна описати за допомогою спеціальної мови, в якій некоректний компонент повідомлення задають як функцію від коректного. Цю функцію описують трьома параметрами: видом операції (видалення, вставлення або те й друге одночасно), адресою операції (тобто номером позиції в тексті відносно початку повідомлення) і текстом вставлення (для операції видалення цей параметр не задають). Задамо мову опису помилок у повідомленні:

— видалення: сі., де] — позиція, в якій видалено правильний елемент;

— вставлення: і\і = х...х, де у — позиція, куди вставлено помилковий елемент, ах...х — текст вставлення.

Приклад. Якщо є правильна словоформа процесорами і в ній видалено / * 7 і / = 8 літери, а замість них в позицію / = 7 поставлено п, тобто {й₇₈ & і₇\і₇ = п}, то в результаті отримуємо спотворене слово процеспами.

Усі інші хоч як завгодно складні помилки можна описати за допомогою лише цих двох видів операцій.

Приклад. Заміну можна описати як (сі.і. \ і. = х), а перестановку як {сі.сі.₊₁ &

Вказану вище функцію можна задавати також на базі двох і більше операцій. Проте результат буде тотожний тому, що й на базі двох операцій.

Така мова може бути використана не тільки для опису помилок, а й для реконструкції тексту. На її основі розробляють команди для внесення виправлень у текст, що містить помилки.