15.6.3. Передмови, післямови та додатки

Передмови, післямови та додатки належать до числа доповнюючих компонентів видання.

Передмова — це стаття, яку поміщають перед основним текстом і яка попередньо інформує реципієнтів про те, що слід мати на увазі, читаючи видання.

Передмова може описувати: завдання і характер видання; коло реципієнтів, на яке воно розраховане, та вимоги до них; принципи добору й групування матеріалу; порядок публікування і відмінностей від попередніх видань; особливості довідкового апарату; використані джерела; спосіб отримання описаних видань тощо.

Передмову можуть укладати автори самого повідомлення, його редактори, пере­кладачі, укладачі, коментатори та ін. Залежно від цього їй можуть давати такі назви: Від автора, Від редактора, Від перекладача тощо.

Приклад. У передмові автори можуть пояснити, в якій послідовності слід вивчати окремі уроки підручника і кому належать які розділи; редактор може пояснити, як змінено правопис оригіналу і як оформлено приклади й цитати; перекладач може описати принципи перекладу твору; укладач може розповісти про принципи добору матеріалу.

У публіцистичному виді літератури, точніше в періодичних виданнях, передмови до статей часто виділяють лише поліграфічними засобами.

Приклад. У газетах і журналах передмови часто виділяють шрифтами, втягуваннями, розташуванням. В них повідомляють про особливості отримання матеріалу, ставлення редакції до авторської позиції тощо.

Передмову слід опрацьовувати на основі тих самих норм, що й основний текст. Крім того, слід застосовувати ще дві специфічні норми.

• Передмова не може описувати об'єкт, предмет, мету й методи дослідження, оскільки це тема вступу до повідомлення.

• Передмова повинна містити засоби, які б збуджували інтерес й викликали увагу реципієнта до повідомлення.

Післямова — це стаття, яку поміщають у кінці основного тексту і яка пояснює і доповнює основний текст. Післямова часто подає відомості про автора, про цей твір, про інші його твори тощо. Вона може доповнювати те, що було невідомим авторові під час написання повідомлення.

Написати післямову може сам автор, дослідник його творчості, працівник ЗМІ.

Для редагування післямови слід використовувати всі ті норми, що й для основного тексту.

• Післямови повинні закликати реципієнтів продовжити ознайомлення з іншими повідомленнями цього ж автора або повідомленнями інших авторів на цю ж тему.

Додатки — це матеріали, які частково відхиляються від основної теми повідомлення, але в багатьох випадках можуть викликати в реципієнтів окремий інтерес.

Розрізняють додатки, опубліковані як у складі видання (внутрішні), так й опубліко­вані у формі окремих видань (окремі). Додатки можуть бути складовими частинами неперіодичних, продовжуваних та періодичних видань.

19 Загальне редагування

289

Внутрішні додатки вміщують у кінці видання (після основного тексту) й нумерують. Додатками можуть бути окремі тексти у формі статті, ілюстрації, таблиці, методики тощо.

Для редагування додатків використовують ті самі норми, що й для основного тексту. Спеціальні норми редагування додатків такі.

• Додатки можна використовувати в науковому й технічному видах літератури.

• В основному тексті повідомлення на кожен додаток повинно бути посилання.

• Кожен додаток повинен містити його назву, тобто слово Додаток, номер додатку та його тематичну назву.

Приклад.

Додаток 8

Принципи укладання словника морфем української мови

• У змісті повідомлення повинні бути перелічені всі додатки з їх нумераційними й тематичними назвами.

Приклад.

ЗМІСТ

Додатки

1. Методика лікування (варіант А)

2. Методика лікування (варіант Б)

3. Стан хворих після лікування

4. Компоненти виготовлення препарату

5. Технологія виготовлення препарату

• Додатки можуть бути опубліковані у формі окремого видання, якщо основний текст повідомлення має дуже великий обсяг і самі додатки також мають дуже великий обсяг, зокрема в порівнянні з основним повідомленням.

На титулі окремо виданих додатків повинно бути зазначено, додатком до чого є це видання.