1 Український правопис. 4-е вид., випр. Й доп. К.: Наукова думка, 1993. 240 с.

² Орфографічний словник української мови. 2-гс вид., виправл. і доп. К.: Довіра, 1999. 990 с.

³ Голоскевич Г. Правописний словник. 12-те вид. Нью-Йорк; Париж; Сиднсй; Торонто; Львів:

1994. 460 с.

⁴ Капелюшний А. О. Зміни в новому виданні українського правопису. Л.: ЛДУ ім. Івана Франка,

1995. 12 с.

⁵ Словник-довідник вживання літери Ґ. Л.: 1993. 16 с.

При літерних нумераціях (див. розділи 11.6 та 15.3.3) цю літеру редакторові також слід уводити в нумерацію.

14 Загальне редагування

209

Відмінність друга. Слова, до складу яких входить два прикметники і які називають географічний об'єкт, потрібно писати також разом {Східноєвропейськарівнина).

Відмінність третя. Упорядковано ідеологізоване вживання великої літери¹, зокрема в назвах найвищих міжнародних і державних посад, державних, партійних, проф­спілкових та громадських установ (великою пишуть лише першу літеру в першому слові). Винятки зроблено для назв найвищих державних установ України {Верховна Рада України, Конституційний Суд України, Кабінет Міністрів України). Відтепер з великої літери пишуть також назви релігійних книг {Біблія, Коран), свят {Великдень, Різдво) тощо.

Відмінність четверта. Змінено написання багатьох слів іншомовного походження, в тому числі назв цілої низки країн. Так, тепер слід писати Чилі, Аргентина, Сирія. Тому для перевірки нормативного написання слів іншомовного походження редакторові слід звертатися тільки до вказаного вище орфографічного словника. Користуватися виданим раніше "Словником іншомовних слів"² можна лише за умови, що редактор враховує норми четвертого правопису.

• У випадку, коли літерний запис загальновживаних слів має дві нормативні дублетні форми, в межах одного повідомлення слід використовувати лиш якусь одну.

Приклад. Дублетними є дві форми написання назви мови програмування {Бейсік і Бейсик)\ вони мають однакове право на вживання. Проте в межах одного повідомлення використання одночасно двох форм заборонено. Те саме стосується й іншої дублетної пари — жирафа й жираф.

• При виборі нормативного варіанта написання слова слід враховувати його семан­тичне та контекстуальне значення.

Приклад. Сорт винограду пишуть з малої літери {ізабелла), а жіноче ім'я — з великої {Ізабелла).

Приклад. Із повідомлень у пресі: Відомий у парламентських колах своєю "пролетарською' непоступливістю Більшовик (його імені не називаємо) заявив, що підготовку до президентських виборів... Слово більшовик — загальна назва, але оскільки воно вжите щодо конкретної особи, то його слід писати з великої літери.

• Лише у випадку відсутності слова в орфографічному словнику контроль орфо­графічної правильності його написання слід здійснювати за правилами орфографії.

Редактор повинен завжди надавати перевагу словнику, оскільки правила, як відомо, не завжди враховують усі мовні реалії, а тому мають винятки. Та й, застосовуючи правила, редактор, як і будь-хто, також може помилитися.

Редактор не повинен сприймати правопис як щось застигле й незмінне. Так, зараз готують до затвердження наступний (п'ятий) правопис. Тому в роботі редактор постійно повинен враховувати динамічність правопису.

¹ Так, раніше у словосполученні "генеральний секретар" літеру "г" слід було писати великою, коли мова йшла про "Генерального секретаря Центрального комітету Комуністичної партії Радянського Союзу", і маленькою, коли мова йшла про "генерального секретаря ООН".