15.3.9. Чужомовні тексти

У текстах повідомлень авторам іноді доводиться подавати окремі фрагменти, зокрема цитати, мовою оригіналу. Крім того, чужою мовою в повідомленнях іноді пишуть приказки з античної літератури чи крилаті вислови. Різновидом такого використання чужомовних текстів є пряме калькування фонетичного складу чужомовних слів чи цілих слово­сполучень мовою основного тексту.

Опрацьовуючи чужомовні фрагменти, редактор повинен керуватися такими нормами.

• Вживання у повідомленнях окремих чужомовних фрагментів можливе лише в літературі для тих груп реципієнтів, які знають бодай одну іноземну мову (наприклад, вивчали її у школі).

Ця норма забороняє вживати чужомовні фрагменти в дитячій літературі. їх вживання обмежене також у навчальній (для основної школи) та публіцистичній літературі.

• Чужомовні фрагменти повинні бути обов'язково перекладені й подані в пові­домленні мовою основного тексту.

Переклад може бути поданий як внутрітекстова або посторінкова примітка. Після перекладу слід обов'язково вказати автора перекладу (шаблон для контролю див. у розділі 15.3.8).

• Кількість чужомовних фрагментів у повідомленні повинна бути такою, щоби швидкість сприймання інформації в обраної автором читацької аудиторії в серед­ньому не знижувалась.

На зниження цієї швидкості суттєво може впливати кількість перемикань уваги (див. розділ 14.1.3) між основним текстом та посторінковими примітками з перекладами.

• Вживання в повідомленнях фонетичних кальок зі слів інших мов заборонене.

Зразками таких кальок є слова паб, топ, маркет та ін., які останнім часом особливо активно з'являються в україномовних текстах. Вживання таких кальок з американського варіанту англійської (американізми), з російської (русизми) та інших мов (полонізми, германізми, галізми тощо) слід вважати помилками. Винятком із цієї норми є пряма мова персонажів у популярному та художньому видах літератури.

• Чужомовні імена й прізвища слід перекладати за таким принципом: записати фонетичну вимову в мові-оригіналі (наприклад, прийнятими МФА [Міжнародною фонетичною асоціацією] знаками транскрибування), позначити отримані звуки максимально схожими за звучанням літерами українського алфавіту, а далі записати це ім'я та прізвище в повідомленні. Поряд із транскрибованим іменем і прізвищем у круглих дужках слід подати прізвище й ім'я мовою оригіналу (крім східних мов та мов, що користуються ієрогліфічними алфавітами).

Ця норма допускає винятки для традиційно прийнятих варіантів перекладу часто-вживаних прізвищ та імен.

• Якщо необхідно подати чужомовний текст українською мовою (літерами кири­личного алфавіту), слід застосовувати міжнародні правила транслітерування.

Потреба в транслітеруванні може виникнути під час запису в україномовному повідомленні тексту однією з мов, що користуються арабським алфавітом (наприклад, бібліографічного опису). У такому випадку слід користуватися прийнятими міжнародною організацією по стандартизації (180) правилами. Якщо прямий варіант транслітерування відсутній (арабсько-кириличний), слід користуватися найближчим (наприклад, арабсько-латинським).