1 Партико 3. В. Редагування: творчість чи ремесло? // Вісник Книжкової палати. 1999. № 9. С. 15.

² Терміни "редактор" і "редагувати" застосовують не тільки у видавничій справі. Так, наприклад, використовують їх і в інформатиці, де терміном "редактор" називають програму, що дає змогу набирати, зберігати, виправляти та завантажувати тексти, а термін "редагувати" вживають як синонім слова "виправляти" (тобто здійснювати видалення, вставлення, заміну та переставлення елементів повідомлення). До видавничої справи ці терміни інформатики відношення не мають.

³ ЗЬагре Ь. Т., Оипіег І. ЕШітв Расі агні Рісііоп: а сопсізе еиіо'е іо Ьоок егікіпе. N0^ Уогк: СатЬгіо'ве Упіуегзігу Ргезз, 1994. Р. 8—22.

Ступінь спеціалізації редакторів залежить, зокрема, від кількості працівників у ЗМІ. Частина функцій у редакторів різних спеціалізацій може перехрещуватися.

2.

СУТНІСТЬ РЕДАГУВАННЯ

2.1. Об'єкт редагування

Основним об'єктом редагування виступає авторський оригінал. Він може містити текстову, а також ілюстраційиу, аудіо- чи відеочастини, які виступають рівно­правними об'єктами редагування. Крім авторського оригіналу, у видавничому процесі в меншому обсязі, але завжди об'єктом редагування виступає також видавничий оригінал, конструкція видання і проект видання, коли перевіряють дотримання, наприклад, поліграфічних норм. Вкрай рідко об'єктом редагування може виступати і весь наклад видання (див. розділи 17.5—17.7).

У видавничому процесі вказані об'єкти редагування (авторський оригінал, ви­давничий оригінал, конструкція видання та проект видання) традиційно фіксують на папері. Проте останнім часом внаслідок широкого використання у видавничій справі комп'ютерів автори дедалі частіше подають авторські оригінали не тільки на паперових, а паралельно і на комп'ютерних (наприклад, дискетах) чи тільки на комп'ютерних носіях інформації. В цьому випадку перегляд таких оригіналів здійснюють на екрані дисплея.

2.2. Предмет редагування

Визначення предмета редагування в наукових дослідженнях є тим питанням, яке викликало й викликає найбільше суперечок. Тому, враховуючи, що ця книга є навчальним посібником, спершу викладемо ту концепцію, з якою погоджується більшість дослідників, а тоді подамо критичний аналіз інших точок зору.

Отже, як вважає більшість дослідників (див. цю позицію в найбільш концентрованому вигляді в роботі Р. Г. Абдулліна¹) і як зафіксовано в енциклопедичних виданнях², пред­метом редагування є приведення об'єкта редагування у відповідність із чинними нормами. Будемо називати таке розуміння предмета редагування нормативною концепцією.

1 Абдуллип р. Г. К опрсдслению понятия "редактированис" // Книга. Исследования и материальї. Сб. 37. М.: Книга, 1978. С. 39—41.

2 Книговсдснис: знциклопедичсский словарь. М.: Совстская знциклопсдия, 1982.

3 Хайнацкии м. С. Стандарти її качсство книги. М.: Изд-во стандартов, 1981. 110 с.

На перший погляд, таке означення може здатися вузьким і спрощеним. Навіть більше, воно дійсно може бути таким, якщо використовувати лише обмежену кількість простих однозначних норм (наприклад, тільки норми орфографії, пунктуації та стандартів³).

Проте підхід до норм може бути й діаметрально протилежним, а саме: під нормами можна вбачати й потужну множину як простих, так і складних норм, установлених усіма тими науками, з якими взаємодіє редагування. Будемо називати таку множину нормативною базою редагування.

Тепер покажемо, що й деякі інші означення редагування цілком вкладаються в зафіксовану вище концепцію.

Так, існує низка означень редагування¹, де вказують, що редагування — це перевірка (перегляд, іншими словами аналіз, контроль) і виправлення повідомлень під час їх готування до публікування. Як бачимо, в цих означеннях використовують поняття аналізу. Зробити такий аналіз можна лише за умови, коли порівнюють те, що є в повідомленні, з тим, що мало би бути в ньому в ідеалі. Очевидно, що при цьому мусять використовувати якісь критерії: взірці, шаблони, параметри і т. п.,—які є нічим іншим як нормами. Отже, неявна присутність у цих означеннях поняття норми вказує на те, що вони повністю узгоджуються з нормативною концепцією редагування.

Існують ще й інші означення предмета редагування. Так, вказують, що редагу­вання — це опрацювання повідомлень з позицій його сприйняття реципієнтами (інший варіант такого означення: редагування—трансформація повідомлення з рівня автора на рівень реципієнта)². Проте при аналізі такого означення не важко встановити, що і в такій концепції для редагування використовують психологічні, психолінгвістичні й інформаційні норми сприйняття й опрацювання реципієнтами повідомлень. Отже, означення такого типу також укладаються в нормативну концепцію.

Вказують також, що редагування — це готування повідомлень до публікування³. Проте, навряд, чи до такого означення можна ставитися серйозно, оскільки воно є надто широким, а, отже, не має наукового характеру, констатуючи очевидність.

Слід обов'язково зупинитися і на належності до редагування операцій виправлення тексту, адже деякі дослідники зараховують до редагування лише операції його аналізу⁴. Такий підхід викликаний тим, що існують юридично визначені межі втручання редактора в повідомлення (детальніше див. розділ 10.1.3). Проте аналіз повідомлень лише задля самого аналізу не потрібен. Його проводять лише з єдиною метою: якщо в повідомленні є відхилення від норм — їх слід виправити. І тут уже стає другорядним, хто робить ці виправлення — чи сам редактор, чи автор на пропозицію редактора. Тому, вважаємо, винесення процедур виправлення за межі редагування не має вагомих підстав.

¹ Терминологичсский словарь по научной информации / СЗВ. Постоянная комиссия по координации научньїх и технических исслсдований. М.: 1966; Тсрминологический словарь по информатикс. М.: МЦНТИ, 1975.