1 Фактично, цс різні слова, які генетично походять від одного кореня.

До іменників чоловічого роду належать також ті, що називають посади та професії людей (президент, прем 'ср-міністр, аспірант, лікар, фізик тощо). Деякі з цих слів набули також паралельну форму жіночого роду (аспірантка, лікарка). Ці форми стилістично диференціюють: у діловому стилі використовують лише форму чоловічого роду, а в усіх інших стилях — не регламентують.

Незначна частина слів української мови має дублетні форми, які різняться категорією роду (жираф — жирафа, клавіш — клавіша, желатин — желатина тощо). Рід таких іменників редакторові слід контролювати за СУМ, а частіше вживану форму—вибирати за частотним словником.

Існують також слова чужомовного походження, які позначають живих істот (шимпанзе, какаду тощо) і за якими традиційно закріпилася форма чоловічого роду. Якщо ж необхідно вказати жіночу стать цих істот, то слід додати слово "самка" (наприклад: самка какаду).

Рід найрізноманітніших назв (географічних, засобів масової інформації тощо) визначають за родовим поняттям (Еверест — жіночого роду, оскільки це гора; 'Жя-ка " — чоловічого роду, оскільки це назва журналу). Перед такими назвами доцільно ставити родове слово (наприклад: Журнал "Жінка " — цікавий).

Використання категорії числа в українській мові також допускає винятки й варіанти. Перелічимо норми, якими регламентують їх вживання.

• В усіх стилях нормативним є шанобливе використання щодо осіб категорії множини замість однини.

Приклад. Ви, мамо, сидіть...; Батько працювали...; Ви, пане Президенте...

Сюди ж належить використання в науковому стилі вітчизняної літератури форми першої особи множини замість однини — так зване авторське "ми" (Як ми показали в роз­ділі И...). У країнах Заходу прийнято використовувати переважно авторське "я", тому в перекладах його можна залишати без змін.

• В усіх стилях нормативним є використання однини замість множини у значенні збірності.

Приклад. Книга — джерело знань.

• У понятійних повідомленнях нормативним є використання в множині тих іменників, що позначають речовини й матеріали і в непонятійних повідомленнях мають лише форму однини.

Приклад. Глини, масла, бензини тощо.

• У конструкціях Школярі писали олівцем і Школярі писали олівцями обидві форми є нормативними.

Вкажемо норми щодо використання категорії часу дієслів.

• Паралельне використання категорії часу дієслів є допустимим лише в худож­ньому й публіцистичному стилях.

Так, форми дієслова кожного з трьох часів можуть позначати час двох інших (дієслова минулого часу—теперішні та майбутні, дієслова теперішнього часу—минулі та майбутні, дієслова майбутнього часу — минулі й теперішні події)¹. У понятійних повідомленнях нормативним є використання так званого теперішнього постійного часу, а також використання форм часу дієслів у їх прямому значенні.

Щодо використання форм давноминулого часу, то вони нормативні лише для художнього та публіцистичного стилів.

1 Див. Перелік таких можливостей у роботі: Жовтобрюх м. А., Кулик б. М. Курс сучасної української літературної мови. К.: Вища школа, 1972. Ч. 1. С. 347—349.

Паралельні форми вживання має також категорія способу дії.

• Паралельне використання категорії способу дії є допустимим лише в художньому й публіцистичному стилях.

Так, дійсний та умовний способи, а також інфінітив можна нормативно викорис­товувати у значенні наказового. Наказовий можна нормативно вживати як дійсний та умовний способи¹.

Паралельні, варіантні та дублетні форми властиві також іншим морфологічним категоріям, вживання яких слід встановлювати за довідковою та науковою лінгвістичною літературою.