12.1.4. Нерозв'язні проблеми при означенні понять

Під час означення деяких понять виникають ситуації, які в принципі не можуть бути коректно розв'язані засобами формальної логіки. До таких означень належать, зокрема, ті, що описують максимально широкі поняття.

Приклад. Для максимально широких понять єдино можливим є використання псевдоозначень: Час — це одна з двох основних об'єктивних форм існування матерії, яка виявляється в тривалості буття.

Особливо складним є означення лінгвістичних значень слів у тлумачних словниках. Як правило, більшість із цих означень хибують на те, що в них є "коло в означенні" (саме такі означення часто ще називають "лінгвістичними", вказуючи цим на неможливість контролювати їх за правилами формальної логіки).

1 Йдеться, наприклад, про те, що суттєві ознаки квітів не можуть бути відтворені за допомогою чорно-білих ілюстрацій.

2 Словник української мови. В 11 т. К.: Наукова думка, 1971—1980.

12» 179

Приклад. У тлумачному словнику подано такий ланцюжок означень²: 1) курка — свійська птиця, яку розводять на м'ясо і для одержання яєць; самка півня; 2) півень — свійський птах з червоним гребенем на голові, пишним хвостом і шпорами на ногах; самець курки;

3) птах — хребетна тварина...; 4) тварина — будь-яка істота...; 5) істота — живий організм... [порівняльне квазіозначення. — 3. /7.]; 6) організм — будь-яке живе тіло, істота ["коло" в означенні. — 3. П\. Такі випадки для тлумачних словників є типовими.

Для усунення таких ситуацій рекомендують два шляхи: 1) максимально викорис­товувати остенсивні означення (це означає, що тлумачні словники повинні мати якнай­більшу кількість ілюстрацій¹); 2) на першому етапі скласти перелік вихідних слів², які не підлягають означенню в словнику, а далі на другому етапі за допомогою вихідних слів визначати всі інші. У другому випадку перелік вихідних слів слід подавати окремо від тих, які тлумачать.

Слід сказати, що стосовно тлумачних словників, а точніше "лінгвістичних" означень, використання формальнологічних правил є вкрай складним.

• Застосування формальнологічних правил означення понять щодо тлумачних словників є обов'язковим.

12.1.5. Вимоги до операцій поділу

Логічна операція поділу — це виділення з множини об'єктів їх частини через наявність у них видової ознаки. Ознаку, на основі якої здійснюють поділ, називають основою поділу. Результатом поділу є класифікація об'єктів.

Для редактора правила поділу є логічними нормами редагування³.

• Поділ (класифікацію) слід здійснювати на підставі лише однієї основи поділу.

Приклад. Порушення цієї норми для поділу понять: Газети України поділяють на україномовні, російськомовні та Автономної республіки Крим. Тут одночасно застосовані дві основи поділу, а саме: за ознакою мови та за ознакою території.

Редактор повинен враховувати, що ця норма зовсім не виключає можливості послі­довного поділу понять за різними основами, тобто спершу за однією основою, потім за другою, далі за третьою і т. д. Тому, виявивши помилки, пов'язані з порушенням цієї норми, слід здійснювати творчі виправлення, використовуючи однопараметричні (дихотомічні) та багатопараметричні⁴, а також одномірні (на базі однієї основи) та багатомірні (на базі кількох незалежних основ, так звані фасетні) класифікації.

Приклад. Одномірна класифікація дисплеїв (за однією ознакою — обсягом пам'яті): дисплеї з обсягом пам'яті 1,2,4,8,16 та 32 Мб. Багатомірна (фасетна) класифікація дисплеїв (за кількома ознаками — обсягом пам'яті, розміром екрана, кольором його свічення): дисплеї з обсягом пам'яті 1, 2, 4, 8, 16 та 32 Мб; дисплеї розміром 14, 15, 17, 19 та 21 дюймів; дисплеї монохромні та поліхромні (кольорові).

¹ Такі ілюстровані тлумачні та перекладні словники існують у багатьох країнах. На жаль, для української мови їх ще не створили. Частково роль такого словника може заступати "Універсальний словник-енциклопедія" (К.: Ірина, 1999).