1 Зубов а. В. Обработка на ес звм текстов естественньїх язьїков. Минск: Вьішейшая школа, 1977. 9* 131

Суспільний тезаурус також є динамічним та нечітким. Суспільні тезауруси дотепер не укладені.

Оцінюючи новизну, завжди слід пам'ятати, що новою може бути не лише семантична (в широкому розумінні цього слова), а й емоційна та естетична інформація повідомлення, причому як реципієнтська, так і суспільна. Крім власної інтуїції, для оцінювання її кількості редакторові слід звертатися до експертів — визнаних письменників, журналістів чи науковців.

9.4. Норми редагування кількості та новизни інформації

Норми для номінативної інформації.

• Чим меншою є підготованість реципієнтів до сприймання повідомлень, тим меншу кількість кодувальної та семантичної інформації в номенах слід їм подавати. Це ж стосується і кількості граматичної, асоціативної та стильової інформації.

У літературі для дітей слід подавати слова й образи, що містять якомога менше деталей, оскільки діти можуть їх легше розпізнати. Загалом, чим коротшим є слово, тим менше у ньому інформації.

• Кількість інформації в номенах повинна бути такою, щоби реципієнти обраної аудиторії могли її сприйняти.

Якщо в повідомленні для обраної реципієнтської аудиторії є надто велика кількість інформації, реципієнти не зможуть її сприйняти через недостатню розвинутість їх тезауруса.

• Номени, що описують псевдореальність чи ірреальність, несуть менше інформації, ніж ті, що описують реальність.

Загалом, чим нижчий ступінь підготованості реципієнтів, тим частіше їм слід давати повідомлення про псевдореальність.

Норми для сентенційної інформації.

• Чим нижчий кваліфікаційний рівень реципієнтів, тим меншою повинна бути кількість об'єктної, кванторної, градуальної та інтегральної інформації в кожній сентенції повідомлення, і навпаки.

Чим нижчий ступінь підготованості реципієнтів, тим менше повинно бути в реченнях однорідних підметів і додатків, вставних слів, різних дат, географічних назв та коротшими повинні бути самі речення.

Норми для контекстної інформації.

• Кількість нової контекстної інформації з просуванням зліва направо від першої до останньої сентенції повідомлення повинна постійно зростати.

Ця норма забороняє наявність у повідомленнях прямих чи непрямих повторень. Винятком служить навчальна література, в якій окремі сентенції спеціально повторюють для кращого запам'ятовування реципієнтами.

Іноді в повідомленнях для отримання спеціальних ефектів (див. постулат про можливість порушення будь-якої норми) бувають і відхилення від цієї норми.

Приклад. В оповіданні Е. Хемінгуея "Присвячується Швейцарії" на початку кожної з трьох частин автор дослівно повторює одну й ту ж інформацію, яка є новою для реципієнта тільки вперше і відомою — вдруге і втретє¹. Очевидно, що автор зробив це навмисно з метою привернути в такий несподіваний спосіб увагу реципієнтів.

Приклад. Відомою інформацією для реципієнтів є повторення приспівів у піснях. Проте не слід забувати, що після кожного наступного заспіву приспіви завжди мають нове "контекстне" та нове емоційне значення.

Приклад. У Євангеліях приблизно однаково описано чотири рази одні й ті ж події. У цьому випадку в кожному наступному Євангелії новими є лише деякі другорядні деталі й інтерпретація подій. Мета такого несподіваного відхилення — опису одних і тих же подій чотирма різними авторами — змусити реципієнтів повірити в правдивість описаних подій.

• Середня кількість нової контекстної інформації в одиниці обсягу повідомлення повинна відповідати цьому показникові, встановленому для обраної реципієнтської аудиторії.

• У повідомленні кожна сентенція повинна починатися відомою, а закінчуватися — новою контекстною інформацією.

У мовознавстві таке явище відоме як темо-рематичне членування речення. Порушення цієї норми веде до непов'язаності тексту — політемності.

Реципієнтська інформація.

• Кількість нової реципієнтської інформації в повідомленні, призначеному для певної реципієнтської аудиторії, повинна бути більшою нуля.

Ця норма забороняє наявність у повідомленні лише відомої реципієнтської інформації.

• Кількість нової реципієнтської інформації з просуванням зліва направо від першої до останньої сентенції повідомлення повинна постійно й рівномірно зростати.

Ця норма встановлює, що нова реципієнтська інформація не може бути присутня в одних уривках повідомлення і відсутня — в інших, а повинна бути розподілена приблизно рівномірно між усіма уривками повідомлення.

• Середня кількість нової реципієнтської інформації в кожному уривку повідомлення повинна відповідати цьому показникові, встановленому для обраної реципієнтської аудиторії.

Приклад. Для підручників іноземних мов кількість нової реципієнтської інформації в кожному уривку повідомлення повинна становити 1,5—5,0% нових слів (залежно від ступеня підготованості реципієнтів)².

Суспільна інформація.

• У повідомленнях певних видів (публіцистичних, офіційних, наукових) кількість абсолютно нової інформації завжди повинна бути більшою від нуля.