5.3.2. Композиційна структура

Визначення композиції та її рівні. У композицію входять компоненти двох видів — композиційні одиниці (фрагменти тексту певної довжини) і композиційні зв 'язки. Але композиція — це не хаотично розкидані вказані два види компонентів. Композиція — це упорядковано розташовані композиційні одиниці, об'єднані композиційними зв'язками в одне ціле. Композиційні одиниці (без їх конкретного наповнення) та зв'язки між ними утворюють композиційну структуру повідомлення.

Композиційними одиницями в повідомленні виступають такі фрагменти тексту: речення, надфразні єдності, підпідрозділи (параграфи), підрозділи, розділи (блоки), частини, томи. Відповідно, у композиційній структурі виділяють рівні речень, над­фразних єдностей, підпідрозділів, підрозділів, розділів, частин і томів¹.

Проте наявність такої кількості рівнів і відповідних їм одиниць композиції (томів, частин, розділів, підрозділів, підпідрозділів, НФЄ, речень) зовсім не означає, що всі вони обов'язково повинні бути в кожному повідомленні. Конкретні реалізації композиції, як правило, охоплюють від двох до п'яти рівнів. Як мінімум, обов'язковим у повідомленні є лише один найнижчий рівень — рівень речень.

Дві композиційні одиниці одного рівня вважають композиційно зв'язаними, якщо в них є спільні елементи. Композиційні зв'язки, в які вступають між собою одиниці, можна класифікувати за формою (послідовність, підпорядкованість, незалежність, перехрещення тощо) і семантичним наповненням (зв'язки часові, причиново-наслідкові, класифікаційні; події, пов'язані участю в них однієї дійової особи; характеристики, пов'язані з одним і тим самим об'єктом, тощо). Приклад графічного зображення найпростішої композиції² подано на рис. 5-5.

Види композиційної структури. У літературі, присвяченій редагуванню, виділяють такі три традиційні види композиції: оповідна, описова і наукова. Проте така класифікація є, безумовно, неповною. До цих трьох видів слід обов'язково додати ще діалогову, вкладену, циклічну, вкладену, циклічну, ієрархічну та архівну композицію.

В античні часи навіть наукові трактати писали у формі діалогів; тепер діалогову композицію застосовують не лише в драматургічних творах, а й у публіцистичних (інтерв'ю), причому особливо широко. Неабиякого розповсюдження набула й ієрархічна композиція (її дуже широко використовують при готуванні, наприклад, наукових, виробничих та ділових повідомлень). Архівний вид композиції постійно застосовують у будь-яких виданнях довідкової літератури (словники, енциклопедії, тематичні довідники).

Повідомлення семи перелічених видів композиції (оповідний, діалоговий, вкла­дений, циклічний, описовий, науковий та ієрархічний) призначені, як правило, для їх наскрізного читання реципієнтами. Архівний вид призначений для вибіркового читання. Композиції всіх восьми видів мають лінійну (одномірну) структуру і є традиційними.

1 У роботі: Феллер м. Д. Структура произведения. М.: Книга, 1981, — виділено тільки такі рівні, як речення, надфразні єдності та блоки.