7.3.2. Модальні й фактичні помилки

Модальні помилки. Генеруючи текст, автори в переважній більшості випадків знають, у якому відношенні до дійсності перебуває їх повідомлення. Проте іноді, визначаючи таке відношення, і самі автори можуть помилятися, наприклад, коли видають наукову гіпотезу за фактичний стан речей (наприклад роботи про ефір в науковій літературі кінця XIX — початку XX ст.). Трапляється й так, що деколи самі реципієнти помилково сприймають модальність повідомлення. Так, майже завжди як реакцію на першоквітневі рецепти на позбавлення від облисіння ЗМІ упродовж одного чи двох місяців отримують обурені листи реципієнтів про неефективність пропонованих засобів. В історії ЗМІ відомі також і такі випадки огріхів у неправильному поданні модальності, які призводили до важких, а навіть і летальних, наслідків.

Фактичні помилки. Окремим підвидом модальних помилок є фактичні. До їх числа належать такі твердження, модальністю яких є реальність, проте ці висловлю­вання— хибні.

Приклад. Рекорд світу в стрибках у довжину становить 7,25 м.

Для більшості видів повідомлень фактичні помилки є найнебезпечнішими, особливо, коли повідомлення стосуються життя людей (припустімо, інструкції щодо експлуа­тації зброї).

Для повідомлень, що описують ірреальність, говорити про наявність у них фактичних помилок—безпідставно (наприклад, про існування казкового десятиголового змія). Проте існують, як відомо, й такі повідомлення, які описують псевдореальність (імовірну реальність), але стосовно яких уважають, ніби вони відтворюють реальність (це художня та частково публіцистична література). Тому реципієнти повинні знати, до яких тверджень у таких повідомленнях слід ставитися як до реальних.

Приклад. Роман І. Багряного "Тигролови" — це псевдореальність. Проте, якби в цьому романі було написано, що головні герої ловили тигрів за допомогою гри на чарівній сопілці, то всі реципієнти сказали б, що це — вигадка (хибне твердження). Але в казці, тобто в ірреальному повідомленні, таке твердження, звичайно, сприймуть як істинне.

7.3.3. Темпоральні, локальні й ситуативні помилки

Темпоральні помилки. Ці помилки виникають внаслідок відхилення часу, вказаного в повідомленні, від часу в світі, описуваному в повідомленні (реальному, псевдореаль-ному чи ірреальному).

Приклад. Повідомлення починається з такого речення: Вчора у Братіславі відбулася зустріч офіційних делегацій... Очевидно, коли реципієнти отримають повідомлення лише наступного дня, то вони сприймуть інформацію помилково (у реципієнтів час буде зсунуто вперед на один день).

Локальні помилки. Виникають внаслідок відхилення місця, вказаного у пові­домленні, від місця в світі, описуваному в повідомленні (реальному, псевдореальному чи ірреальному).

Приклад. Повідомлення починають з такого речення: 21 травня відбувся страйк шахтарів і залізничників у Донецьку та Луганську. Тут робітники вимагали... Очевидно, реципієнтові, буде не зрозумілим значення слова тут: у Луганську, у Донецьку чи і в Луганську, й Донецьку одночасно?

Приклад. Автор з міста N у своїй гуморесці в діалозі використовує фразу: Ти тільки-но з Михайлівської? Але в будь-якому іншому, крім N. місті України ця фраза буде незрозумілою для реципієнтів, якщо автор не допоможе поясненням у примітці (в місті N на Михайлівській вулиці розташована лазня)¹.

Ситуативні помилки. Виникають внаслідок відхилення ситуації, вказаної в повідомленні, від ситуації в світі, описуваної в повідомленні (реальному, псевдо­реальному чи ірреальному). Можуть виникати також внаслідок відхилення ситуації, на яку під час сприйняття повідомлення реципієнтами розраховував автор, від ситуації, яка виникла у час його сприйняття насправді.

¹ У зв'язку з цим слід сказати, що кожен регіон будь-якої країни використовує свій локальний (місцевий) варіант літературної мови. Тому, зустрічаючи такі "локалізми", їх слід виправляти (заміняти чи пояснювати у примітках).

Приклад. Як відомо, Закон "Про мови в Українській РСР" державною затверджує українську. Проте частина населення України домагається надання статусу державної також російській. Один український політик, відвідавши Канаду, в найбільшій газеті штату Квебек опублікував статтю про безпідставність надання російській мові в Україні статусу державної. Позицію українського політика (загалом правильну для умов України) реципієнти штату сприйняли вкрай негативно, хоча українці Канади її підтримали. Справа, як виявилося, полягала в тому, що стаття була опублікована в штаті, де більшість населення становлять франкомовні канадці, які домагаються визнання державною мовою французької (поряд із англійською).