1 Мильчин а. 3. Культура книги: Что делает книгу удобной для читателя: Справочное пособие. М.: Книга, 1992. С. 28.

² Там же.

3 Досконалим і абсолютно повним методичним посібником з укладання змісту є робота а. Е. Мільчина "Культура книги" (м.: Книга, 1992. 224 с).

• У змісті навпроти рубрик слід ставити номери сторінок, на яких в основному тексті вони розташовані.

Виняток: коли на зміст покладають функції рекламування повідомлення і вико­ристовують фактично як лід (наприклад, у публіцистиці — в газетних виданнях), тоді нумерацію сторінок можна опускати.

• Рубрики змісту повинні бути копіями рубрик у тексті повідомлення, а номери сторінок — точно вказувати на розташування кожної рубрики в повідомленні.

• У змісті-рубрикаторі слід подавати всі позатекстові рубрики, тобто ті, що йдуть упоперек тексту.

Внутрітекстові рубрики в змісти видань не включають. До винятків належить лише довідкова література з високим ступенем компресованості тексту. У цьому випадку внутрі­текстові рубрики набирають меншим кеглем.

• У змісті-переліку колективних видань (збірників) після назви повідомлення в круглих дужках потрібно вказувати прізвища всіх його авторів.

Виняток: у публіцистичному виді літератури (газетних і журнальних виданнях) прізвища авторів можна не давати.

• У науковій, технічній, навчальній та довідковій літературі зміст слід розташовувати на початку видання, а в усіх інших видах — у кінці.

Виняток: підручники для початкової школи (у них зміст, враховуючи низьку ква­ліфікацію реципієнтів, вміщають у кінці видання).

• До змісту слід включати не лише рубрики основного тексту, а й назви компонентів апарату видання (позатекстові примітки й коментарі, передмови, післямови, додатки, додаткові списки, списки використаних джерел, покажчики тощо), коли вони є в повідомленні, а також номери сторінок їх розташування в повідомленні.

15.6.7. Покажчики

Будова і види покажчиків. Покажчик — це список розсортованих за певним принципом ключових слів (вокабул) повідомлення, біля кожного з яких вказана його абсолютна адреса.

Як було зазначено в розділі 5.5, покажчики належать до пошукових компонентів повідомлення. Ці компоненти апарату видання — порівняно з іншими пошуковими компонентами, наприклад змістом і колонтитулом, — дають змогу відшукати в повідомленні не окрему тему, а потрібні дані всередині цієї теми. Порівнюючи можливості змісту й покажчика як пошукових систем, слід відзначити, що зміст дає змогу ефективно здійснювати широкий (тематичний), а покажчик — вузький (аспектний) пошук.

Кожен запис покажчика будують за таким шаблоном (поля, що подані в квадратних дужках, є факультативними):

Вокабула [перехресне посилання][— анотація] сторінками сторінка_2 ... сторінка_20

[— підвокабула_1 сторінка_1, сторінка_2 ... сторінка_20

• підвокабула_2 сторінками сторінка_2—сторінка_3 ... сторінка_20 підпідвокабула_2_1 сторінками сторінка_2 ... сторінка_20

• підвокабула_п сторінка_1, сторінка_2—сторінка_3 ... сторінка_20]

У покажчику вокабула — це слово чи словосполучення, для якого вказують його координати (номери сторінок) у повідомленні. Знаком тире перед підвокабулами позначають повторення слова (одного чи двох).

Приклад.

Система 123,256

• аналізу усного мовлення 48, 75

• автоматизована керування 11,72 видавнича 144—149

• операційна 52,71,190

Існують такі види покажчиків: а) за змістом: предметні (термінологічні), іменні, дат, назв (рослин, сполук, мінералів, географічних назв тощо), формул, таблиць, ілюстрацій, позначень, змішані тощо; б) за способом розташування матеріалу: алфа­вітні (в тому числі пермутаційні), систематичні, хронологічні та комбіновані; в) за структурою запису: прості, аналітичні й анотовані.

У покажчиках алфавітний порядок розташування вокабул використовують най­частіше. На відміну від алфавітного в пермутаційному покажчику кожна вокабула входить до нього стільки разів, скільки у ній є слів. При цьому здійснюють таке переставлення слів (інверсію), внаслідок якого кожне слово вокабули один раз повинно опинитися на першому місці. Отриманий список з кількаразовим входженням одних і тих самих вокабул сортують знову ж таки за алфавітом.

Приклад.

автоматизована система керування 35,84 керування автоматизована система 35,84 система автоматизована керування 35,84

Систематичний порядок передбачає, що слова сортують на підставі певної логічної класифікації (наприклад, за видами рослин). Значно рідше покажчики укладають за комбінованим принципом (наприклад, вокабули сортують за певним систематичним принципом, а підвокабули — за алфавітом).

До простих покажчиків уводять лише вокабули та номери сторінок; до аналітич­них — те ж, що й до простих, а також ще й підвокабули; до анотованих — те ж, що й до аналітичних, а також ще й анотації (короткі пояснення до вокабул).

Покажчики не повинні перевищувати 3—5% обсягу видання¹ (винятками можуть бути довідкові та інформаційні видання).

Методика побудови покажчика. Покажчик повинен укладати сам автор або на його прохання будь-який працівник ЗМІ, наприклад молодший редактор.

¹ Инструкция по вибору и составлению вспомогательньїх указателсй к научньїм и справочньш изданиям, учсбникам для вьісшей школьї и средних спсциальньїх учебньїх заведений // Призмснт 3. Л., Динерштейн Е. А. Вспомогательньїе указатели к книжньїм изданиям. М.: Книга, 1988. С. 188.

Традиційно (вручну) покажчики укладають у такий спосіб. Спершу в тексті від­редагованого повідомлення виділяють (підкреслюють) усі слова, що повинні увійти до покажчика¹. Потім ці слова виписують на картки, з яких утворюють картотеку, і опра­цьовують її. Зі слів, що є абсолютними синонімами, вибирають одне (провідне); біля другого слова, що залишилося, дають перехресне посилання: див. <провідне слово>. Біля слів, що є частковими синонімами чи мають стійкі асоціативні зв'язки, вказують: див. також <частковий синонім чи асоціативне слово>. Крім того, для вокабул-словосполучень виконують інверсію. Біля вокабул-омонімів у дужках дають потрібні пояснення.

Приклад.

Груша (дерево) 38,65 Груша (плід) 35,79,98

Для аналітичних покажчиків до провідних вокабул утворюють підвокабули і, якщо потрібно, додають анотації. Далі картотеку сортують за обраним принципом.

Покажчик заверстують у кінець видання, проводять пошук кожної вокабули у повідомленні й послідовно записують біля неї номери сторінок, на яких подана суттєва інформація про цю вокабулу.

У видавничій практиці часто виникають ситуації, коли готування покажчика має зворотний вплив на повідомлення (наприклад, виявляється, що в повідомленні не вистачає частини потрібного матеріалу). В такому випадку в повідомленні роблять потрібні виправлення.

Норми редагування покажчиків².

• Покажчики треба укладати для офіційної (ділової), наукової, інформаційної, виробничої (технічної), навчальної та довідкої літератури.

• Покажчик є обов'язковим у виданні, обсяг якого перевищує 15 авт. арк.³.

Коли обсяг видання є меншим, наявність покажчика є факультативною.

¹ Автор може підготувати покажчик ще до редагування повідомлення, проте очевидно, що після редагування тексту покажчик вимагатиме низки змін, а це неефективно; тому покажчик краще починати укладати після завершення редагування.

² Детальніше норми укладання покажчиків подано в роботі: Динерштейн Е. А. Вспомогательньїе указатели к книжньїм изданиям. М.: Книга, 1988.

³ Инструкция по вибору и составлснию вспомогательньїх указателсй к научньїм и справочньїм изданиям, учсбникам для вьісшей школьї и средних специальньїх учсбньїх заведений // Призмент 3. Л., Динерштейн Е. А. Вспомогательньїе указатели к книжньїм изданиям. М.: Книга, 1988. С. 185.

⁴ Звертаємо увагу на те, що в літературі рекомендують подавати вокабули різних алфавітів у межах одного покажчика, транслітеруючи, наприклад, вокабули на базі латинського алфавіту. На нашу думку, такий спосіб утворення покажчиків може призвести лише до зниження ефективності інформаційного пошуку в повідомленні, оскільки потрібні вокабули реципієнти не зможуть транслітерувати однозначно.

⁵ Памятная книга редактора. М.: Книга, 1988. С. 264.

• Покажчики слід подавати окремо для вокабул кириличного, латинського, грецького та готичного алфавітів⁴.

• До покажчика додають примітку, вказуючи: вид покажчика; границі тексту у виданні, які охоплює покажчик; методичні особливості укладання покажчика; скорочення, застосовані в покажчику; особливості розташування окремих еле­ментів у покажчику; пояснення позначень перехресних посилань⁵.

Приклад. Зразок примітки до покажчика:

У покажчику одночасно об'єднано два його види — предметний та іменний. Покажчик охоплює основний текст книги, без передмови та додатків. В анотаціях до вокабул слова, використані в цьому ж покажчику, виділено товстим шрифтом. Посилання подано на ті сторінки видання, на яких про ці слова є суттєві відомості.

До синонімів подано скорочення див., а до часткових синонімів — див. також. Розташування слів у покажчику алфавітне (у словосполученнях пробіл вважається знаком алфавіту, що стоїть перед літерою А).

• Покажчик повинен відтворювати інформацію повідомлення за аспектним принципом.

Покажчик не повинен дублювати інформацію самого повідомлення. Він не повинен також дублювати зміст, який дає реципієнтам змогу здійснити в повідомленні тематичний пошук інформації.

• Кількість номерів сторінок біля вокабули не повинна перевищувати 20 ^і. Перевищення цього числа вимагає введення підвокабул.

• Кількість рівнів у записі не повинна перевищувати трьох².

• Біля кожної вокабули в покажчику слід вказувати номери лише тих сторінок, на яких подано щодо них суттєву інформацію (означення, детальний опис, класифікації тощо).

Перелічувати абсолютно всі номери сторінок, на яких зустрічається вокабула, є зайвим. До вокабул, що описують основну тему повідомлення, номери сторінок вказують дуже обмежено (лише основні).

• В алфавітних покажчиках вокабули сортують з урахуванням наявності пробілу, якщо він є у словосполученні³.

Вважають, що пробіл в алфавіті стоїть перед літерою А. Це, до речі, відповідає кодам символів у шрифтовому забезпеченні комп'ютерів.

• Оптимальною граматичною формою для вокабул є називний відмінок однини.

Підвокабули узгоджують із вокабулою у роді, числі та відмінку. Бажано також, щоби вокабула була однозначною (не допускала двозначності), термінологічною (належала до прийнятої терміносистеми) та евристичною (такою, яку реципієнт для пошуку може легко підібрати сам).