1 Пристрої цифрового друку дають змогу вносити потрібні зміни в кожен окремий примірник видання, наприклад вказувати його порядковий номер.

Звертаємо увагу на те, що етапи процесу публікування не слід ототожнювати з технологічним маршрутом опрацювання повідомлення.

1.3. Чи потрібен редакційний етап?

Отже, чи потрібен редакційний етап у видавничому процесі? Можливо, це зайва ланка, якої можна і варто позбутися?

Як відомо, кожен видавець а ргіогі має якусь мету своєї діяльності (заробити гроші, прищепити суспільству свої ідеї або і перше, і друге одночасно). На такі дії суспільство, зокрема інші видавці, накладають певні обмеження, адже прагнуть досягнути приблизно тих самих цілей. Тому з пропонованого авторами потоку повідомлень кожен видавець добирає лише ті, що ведуть його до поставленої мети з найменшими затратами. Це перша причина необхідності редакційного етапу. Наступна полягає в тому, що в системі "автор

повідомлення -» канал передачі інформації -* видання (радіо-, телепередача) реципієнт" між автором та реципієнтом у процесі передачі повідомлень існують певні відмінності, які слід усувати (детально про них див. розділ 2.3). Останньою (третьою) причиною необхідності редакційного етапу є потреба підвищувати ефективність авторських повідомлень.

Враховуючи сказане, можна стверджувати, що метою функціонування ре­дакційного етапу є оптимізація циркулювання повідомлень у системі "автор -* ... -»реципієнт". До такої думки схиляється чимало дослідників видавничого процесу¹.

Проте редакційний етап іноді зводять до мінімуму, задовольняючись лише добором повідомлень (їх при цьому не редагують) або взагалі усувають цей етап (наприклад, у періодичних виданнях, що публікують платні оголошення). Найчастіше так чинять тоді, коли: а) є потреба суттєво скоротити витрати на готування повідомлень; б) грошові ін'єкції спонсорів дають змогу не турбуватися про ефективність повідомлень (завдяки великим накладам цих повідомлень чи їх частому повторюванню); в) редакції мають можливість вибрати з десятків чи сотень авторів кількох, повідомлення яких вимагають мінімальних виправлень; г) готують повідомлення аматори (нефахівці).

Зараз існують два принципово різні підходи до редакційного етапу. Перший полягає в тому, що редакційний етап зводять лише до добору повідомлень. При другому підході послідовно здійснюють і добір, і редагування повідомлень. Між цими двома крайніми підходами лежать ще інші, проміжні, коли на редакційному етапі тексти редагують на основі більш чи менш потужної нормативної бази (див. розділи 6.5 і 6.6). Вказані два підходи мають під собою різні соціальні бази. Перший підхід властивий переважно країнам Заходу, де питання економії фінансових ресурсів завжди було одним із чільних й існувала можливість добору найдосконаліших повідомлень. Другий підхід характерний для країн Центральної та Східної Європи, а також частково Азії, де тривалий час влада належала тоталітарним режимам².

¹ Свинцов В. И. Проблеми комплексной оптимизации сообщения. (О научном статусе и перспективах развития дисциплиньї "Теория и практика редактирования") // Книга. Исследования и материальї. Сб. 34. М.: Книга, 1977. С. 14—32.

² Хоча це й звучить парадоксально, проте саме ці режими спричинилися до розвитку теорії редагування, оскільки вони повинні були розробляти чіткі критерії для розрізнювання "святого" та "грішного", тобто дозволеного й забороненого для публікування.

Таким чином, на поставлене у назві цього розділу запитання можна відповісти так: редакційний етап при підготовці повідомлень практично завжди є обов'язковим, проте його можна реалізовувати в різних обсягах—від мінімального (тільки добір повідомлень) до максимального (добір, редагування на основі потужної нормативної бази і підвищення ефективності поданих авторами повідомлень). Визначення обсягу робіт на редакційному етапі залежить від фінансових ресурсів ЗМІ.

Проте при здійсненні редакційного етапу в мінімальному обсязі (тільки добір пові­домлень) відразу ж виникає питання про їх ефективність. А це питання породжує інше: якщо ефективність повідомлень дорівнює нулю, то чи варто їх публікувати взагалі?

Отже, обсяг операцій редакційного етапу кожного ЗМІ повинен відповідати його меті, фінансовим ресурсам і заданій ефективності повідомлень. Встановити його — завдання керівних працівників ЗМІ (директора, головного редактора, завідувачів редакцій).