2 Ардан р. В., Бацевич ф. С, Партико 3. В. Комп'ютерний словник-мінімум української мови // Мовознавство. 1996. № 4—5. С. 34—40.

У наш час тезаурусами реципієнтів можуть служити словники-мінімуми². їх укладання є доволі тривіальною задачею. Так, у видавництвах, де публікують навчальну літературу для школи, слід укласти: а) словник слів, використаних у підручниках 1-го

класу (тезаурус реципієнтів 1-го класу); б) словник слів, використаних у підручниках 2-го класу, плюс тезаурус реципієнтів 1-го класу (тезаурус реципієнтів 2-го класу); в) словник слів, використаних у підручниках 3-го класу, плюс тезаурус реципієнтів 2-го класу (тезаурус реципієнтів 3-го класу) і т. д.

Такий наближений метод надійно "працює" для підручників іноземної мови. У роботі А. В. Зубова¹ вказано, що в підручниках іноземних мов кількість нових слів повинна перебувати в межах 1,5—5,0% (цей показник доречно називати коефіцієнтом новизни повідомлення). При цьому співвідношення між відомими словами, що є в тезау­русі реципієнта, та новими словами, відсутніми в його тезаурусі, повинно перебувати в межах 23,7—25,3% (цей показник доречно називати коефіцієнтом адаптованості повідомлення). На нашу думку, можливий ще й третій показник — коефіцієнт напруги викладу, який встановлює відношення кількості нової реципієнтської інформації до відомої.

Суспільна інформація. Суспільну, чи абсолютно нову, інформацію, як і контекстну, оцінюють послідовно для кожної сентенції повідомлення на основі появи нових номенів під час його сприйняття реципієнтом зліва направо стосовно суспільного тезауруса. Для проведення такої оцінки попередньо слід утворити суспільний тезаурус — банк інформації, яким володіє конкретне суспільство.

Щоби виміряти кількість нової суспільної інформації в кожній у-й сентенції повідомлення, треба підрахувати кількість нових номенів, які є ву-й сентенції стосовно суспільного тезауруса. Як результат, можна отримати сентенції двох типів: а) відомі, в яких вжиті номени, що є в суспільному тезаурусі (відома суспільна інформація); б) нові, в яких вжито 1, 2, 3 ... п номенів, що відсутні в суспільному тезаурусі (нова суспільна інформація).

Щоби підрахувати кількість нової суспільної інформації в усьому повідомленні, слід просумувати її кількість в усіх сентенціях повідомлення (додаток 7, В).

У повідомленні нова суспільна інформація в сентенціях також може пульсувати "квантами". На відміну від контекстної та реципієнтської вона розподілена по сентенціях повідомлення, як правило, нерівномірно. Сумарна кількість нової суспільної інформації з просуванням зліва направо від першої до останньої сентенції може зростати, але необов'язково. Порівняно з реципієнтською сумарна кількість суспільної інформації є ще меншою, а темп прирощення — ще нижчий.

Сьогодні застосування оцінювання кількості нової суспільної інформації в сентенції та повідомленні можливе лише в умовах ручного експерименту.

Приклад. Абсолютно новою часто буває інформація частини повідомлень інформаційних агентств, а також повідомлень про нові винаходи, відкриття тощо. Так, свого часу абсолютно новими були повідомлення: про відкриття нових хімічних елементів; про посадку на поверхню Місяця радянського місяцехода; про висадку на поверхню Місяця американського астронавта; про обрання Президентом України Леоніда Кравчука; про затвердження Верховною Радою Конституції України тощо.

Приклад. Спробуємо визначити кількість абсолютно нової інформації у наведеному вище (із Марка Твена) репортажі. Приймемо, що його реципієнтами є наукова еліта цілого світу (з відповідним простим тезаурусом). Тоді у цьому повідомленні в усіх сентенціях кількість абсолютно нової інформації буде дорівнювати нулю. Адже науковці знають усі слова, вжиті в цьому повідомленні (див. рис. 9-1, в).