15.2.3. Норми коректури

Можна виділити два варіанти коректури, які мають місце у ЗМІ: 1) коректура часткова, що полягає в контролі лише основної інформації (відмінності в службовій інформації, наприклад у форматі набору, типі гарнітури, кеглі, накресленні, розмірі інтерліньяжу тощо, при цьому ігнорують); 2) коректура повна, що полягає в контролі ідентичності не лише основної, а й службової інформації (розбіжності в службовій інформації в цьому випадку є недопустимими).

Вказані варіанти коректури дають змогу сформулювати дві коректурні норми.

• При частковій коректурі основна інформація (знаки, ілюстрації, а також інші елементи) повідомлення в одній і тій самій позиції в копії та оригіналі повинні бути тотожними (службова інформація може бути різною).

• При повній коректурі як основна інформація (знаки, ілюстрації та інші елементи) повідомлення, так і службова в одній і тій самій позиції в копії та оригіналі повинні бути тотожними.

Оцінюють якість проведення коректури згідно з цими нормами за такими критеріями, як ступінь спотвореності копії повідомлення та достовірність копії повідомлення (див. розділ 4.5).

15.2.4. Методи коректури та їх ефективність

Коректурні копії (відбитки) повторно набраного оригіналу повідомлення друкують у трьох примірниках (для автора, редактора та коректора). Кожен із них повинен проводити коректуру самостійно.

Можливі два методи коректури: з підчитувачем (підчитувач читає вголос оригінал, коректор візуально контролює надруковану копію і виправляє виявлені спотворення) і без підчитувача (коректор кладе перед собою оригінал та копію, читає порцію тексту з оригіналу, звіряє її з такою ж порцією надрукованої копії, при виявленні спотворень виправляє їх, переходить до наступної порції оригіналу і т. д.). Під час роботи без підчитувача для коректора важливо вибрати таку оптимальну за довжиною порцію тексту, яку він може запам'ятати й відтворити, не спотворивши її.

У середньому ефективність першої ручної коректури (див. розділ 8.9) наближається до 80%¹. На відміну від редагування, яке виконують завжди лише один раз, коректуру можуть проводити кілька разів—два, три, чотири, п'ять, шість чи навіть сім². Визначення потрібної кількості коректур залежить від вимог щодо ступеня спотвореності копії повідомлення.

Залежність між кількістю коректур і ступенем спотвореності така, що чим більшою є кількість коректур, тим меншим є ступінь спотвореності копії повідомлення. Цю залежність описують формулою³

£ = 68/-³ + 4, (15-1)

де£—ступінь спотвореності тексту копії після &=у- 1 коректур (/= 1,2,3,4). Значення І = 1 відповідає стану тексту до коректури.

Значення ступеня спотвореності тексту копії для чотирьох-, п'яти-, шести- та семикратних коректур, отримані на основі емпіричних даних, в літературі не наводять. На основі теоретичних даних їх запропоновано прийняти рівними відповідно 3,0,2,0,1,0 та 0,5 спотворення на авторський аркуш⁴. З урахуванням сказаного при 15-процентному коефіцієнті варіації ступінь спотвореності тексту копії (недиференційований від виду видання) повинен перебувати в межах: для першої коректури —10,5—14,5; для другої— 5,5—7,5; для третьої — 4,5—5,5; для четвертої — 2,5—3,5; для п'ятої— 1,7—2,3; для шостої — 0,8—1,2; для сьомої — 0,4—0,6 спотворення на авторський аркуш.