4.4. Помилки як відхилення від норм

Почнемо з прикладів.

1 Общая риторика. Пер. С франц. М.: Прогресе, 1986. С. 68, 71, 79.

Приклад. Припустімо, в повідомленні є два об'єктивні відхилення: перше — слово дідась (правильно — дідусь) — в тексті й друге — запис прізвища автора /. /. Іваненко (правильно — Іваненко І. І.) — в бібліографічному описі. Стосовно першого компонента вважаємо, що в ньому є відхилення, оскільки таке слово відсутнє в орфографічному словнику української мови, а стосовно другого, — оскільки запис не відповідає жодному з шаблонів, передбачених стандартом для бібліографічного опису (серед шаблонів для бібліографічного опису є лише такий: <Прізвшце> <пробіл> <Інщіал> <крапка> <пробіл> <Ініціал> <крапка>). Відхилення може міститися також у структурі речення, в логічному зв'язку між реченнями чи в композиції повідомлення.

Таким чином, говорячи про відхилення, завжди слід мати на увазі чотири його елементи (табл. 4-1): 1) помилковий компонент повідомлення, в якому є відхилення; 2) норму, яка є в нормативній базі і дає змогу відновити (реконструювати) правильний компонент; 3) власне помилку; 4) виправлений (реконструйований) на основі норми компонент. Неправильний компонент називають ще помилковим, тобто таким, у якому є помилка.

Таблиця 4-І

Елементи відхилення

Елементи відхилення	Порядковий номер знака
	0	1	2	3	4	5	6	7
Помилковий компонент	#	д	і	д	А	с	ь	*
Норма	#	д	і	д	У	с	ь	*
Помилка	#				А			*
Виправлений компонент	#	д	і	д	У	с	ь	*

Примітка: # — початок слова; * — кінець слова.

Спробуємо дати означення помилки, оскільки в наявній навчальній та довідковій літературі з едитології в її означеннях є логічні огріхи (так звані "кола"). Для цього використаємо методику, що передбачає порівняння неправильного (з відхиленням, помилкового) та правильного (нормативного, словникового) варіантів слова (табл. 4-І)¹. Аналогічну методику можна застосувати і для означення інших видів помилок.

Як видно з табл. 4-1, помилкою в слові дідась є літера а, що займає четверту позицію. Коли користуватися такою методикою фіксації помилок, то можна зробити висновок про те, що помилка — це об'єктивне відхилення, яке є різницею між неправильним компонентом повідомлення та його нормативним (правильним) поданням. Іншими словами, помилка — це об'єктивне відхилення, яке доповнює правильний компонент повідомлення до неправильного (помилкового). Звичайно, таке доповнення може бути і зі знаком "плюс", і зі знаком "мінус". Суб'єктивні відхилення не призводять до появи помилок.