7.1. Значущість помилок

Помилки можуть бути значущими (тобто істотними) чи незначущими (неістотними), їх значущість визначають залежно від того, наскільки вони впливають на процеси сприймання і розуміння: коли помилки лише незначно знижують швидкість сприймання, вони є незначущими; коли ведуть до неправильного, тобто нетотожного авторському, розуміння або роблять його неможливим узагалі, вони є значущими.

Приклад. У повідомленні в реченні Партизани не розпочали бойові дії автор через недогляд випадково пропустив частку не. Без сумніву, в реципієнта виникне суттєве відхилення від того образу, який хотів передати автор, а тому така помилка буде значущою.

Приклад. Автор, погано знаючи лінгвістичні норми, написав слово прикрасний (замість прекрасний). Очевидно, що реципієнт правильно розпізнає і сприйме це слово, відзначивши для себе наявність помилки (така помилка буде незначущою).

7.2. Вага помилок

Не менш важливим, ніж значущість, є поняття ваги помилки¹. При цьому слід розрізняти вагу помилки для автора, редактора й реципієнта.

Приклад. Згідно з переказом у час Другої світової війни редактор радянського видавництва готував до друку рукопис про Сталінградську битву. Переглядаючи сигнальний примірник, він не зауважив, що в слові Сталінград опущена літера р. Ця помилка мала для редактора чималу вагу: десять років концтабору (хоча могла "потягнути" і на розстріл).

Приклад. Розповідають, що якийсь правитель на прохання засудженого про помилування скерував до суду телеграфом таке повідомлення: Стратити не можна помилувати. Через помилку (відсутність у середині речення крапки чи коми) таке повідомлення можна тлумачити двояко. Тому для суддів (реципієнтів повідомлення) вага цієї помилки дорівнювала вазі життя ув'язненого.

1 Тут під вагою помилки ми розуміємо ті наслідки, до яких веде їх наявність у повідомленні.

Правда, вага помилок для реципієнтів буває, переважно, значно меншою. Помилка може викликати дитячі сльози (через нерозуміння тексту задачі у підручнику математики для початкової школи), зіпсувати настрій дорослим (через невірно вказаний у газеті час початку театрального спектаклю) тощо.

7.3. Загальна класифікація помилок

Помилки можна класифікувати за різними принципами. їх загальна (груба) класифікація базується на відхиленнях від постулатів редагування, а детальна (ви­давнича) — враховує відхилення одночасно від видів і типів норм, а також структуру повідомлення.

У цьому розділі буде розглянуто загальну класифікацію помилок та наведено їх приклади, а видавнича класифікація буде подана в розділі 7.4.

7.3.1. Інформаційні помилки

Серед інформаційних можна виділити помилки в контекстній, реципієнтській та суспільній інформації. Бувають також помилки, пов'язані з кількістю інформації в інфор­маційній одиниці повідомлення.

Приклад. Автор подає в повідомленні декілька разів одну й ту ж інформацію, виражену різними словами й у різному композиційному оформленні. Такі помилки часто трапляються в повідомленнях доволі великого обсягу, коли автори довго працюють над повідомленням і забувають, що вже писали про те саме на попередніх сторінках. У цьому випадку в повідомленні відсутня нова контекстна інформація.

Приклад. Автор повідомляє уже відому реципієнтові інформацію (публікує в газеті факти, які позавчора багаторазово передали по радіо чи телебаченні). Іншим варіантом такої помилки є випадок, коли автор подає для реципієнтів надто багато нової інформації (наприклад, надто багато нових слів у підручнику іноземної мови). У цих випадках є помилки, пов'язані з кількістю нової реципієнтської інформації.

Приклад. Автор у повідомленні жанру, що обов'язково вимагає нової суспільної інформації (науковий вид літератури), або зовсім не подає її, або видає нову реципієнтську інформацію за нову суспільну, або пише про очевидні речі, про які з причин їх очевидності ніхто не писав, і видає це за нову суспільну інформацію, або кілька разів публікує наукову статтю, що містить одні й ті ж дані. Це помилки, пов'язані з кількістю нової суспільної інформації.

Приклад. У дитячому журналі для першокласників вживають слово наука. Очевидно, що реципієнти журналу не можуть сприйняти це слово через наявність у ньому дуже великої кількості інформації.