12.1. Норми редагування понять 12.1.1. Критерії необхідності означень

Як вказано в розділі 5.3.4, поняття є видом імен, якими позначають об'єкти через наявність у них певних ознак. У повідомленнях значення понять розкривають за допомогою означень.

У цьому розділі мова йтиме про означення не лінгвістичних, а термінологічних значень слів. Проте з певними обмеженнями (див. розділ 12.1.4) описані нижче норми можуть бути застосовані й до лінгвістичних значень слів, зокрема тоді, коли редакторові доводиться опрацьовувати тлумачні лінгвістичні словники.

Контролювати поняття редактор повинен тоді, коли у повідомленні є означення. Проте велика кількість означень суттєво затруднює сприйняття повідомлення, фактично перетворюючи його на тлумачний словник.

Щоби правильно визначити кількість потрібних для повідомлення означень, спершу подамо їх класифікацію¹.

Реєструючі—це такі означення, які вже зафіксовані у найрізноманітнішій довідковій літературі. їх використовують лише тоді, коли подані автором у повідомленні поняття є новими для реципієнтської аудиторії. Йдеться, зокрема, про навчальну, популярну, довідкову та частково виробничу літературу. В таких означеннях вказують лише загальноприйняте значення терміна.

Уточнюючі — це означення, які використовують інші, ніж у довідковій літературі, ознаки об'єктів, або до відомих ознак додають ще якісь, у тому числі й несуттєві. їх використовують тоді, коли: а) неможливо застосувати відоме поняття стосовно якоїсь нової задачі й тому необхідно вказати інші суттєві чи несуттєві ознаки поняття; б) термін має кілька означень, які використовують у різних наукових школах.

Свинцов В. И. Смьісловой анализ и обработка текста. М: Книга, 1979. С. 165.

Установлюючі — це означення, відсутні в довідковій літературі, які автор пові­домлення впроваджує в наукову сферу вперше. їх використовують тоді, коли: а) в по­відомленні вирішують одне конкретне завдання, для чого потрібні нові означення¹ (ці означення та вибрані для них терміни, як правило, не слід використовувати за межами повідомлення, адже автор міг вибрати для позначень понять уже існуючі терміни); б) впроваджують зовсім нове поняття, невідоме до цього часу в науковій сфері.

• У повідомленнях обов'язково слід подавати всі ті реєструючі означення, які є новими для реципієнтів, а також усі без винятку уточнюючі та установлюючі означення.

Будь-які інші означення, зокрема відомі, є зайвими, а тому їх слід видаляти.

• В апарат видання навчальної та виробничої літератури (підручників, навчальних посібників, інструкцій тощо) бажано додавати тлумачні словники (глосарії).

Глосарії з вказаними між термінами зв'язками дають змогу реципієнтам значно краще засвоювати системи понять студійованих наук².

12.1.2. Структура і види означень

Кожне означення складається з двох частин: того, що означають (дефініендум), і того, чим означають (дефінієнс).

У повідомленнях використовують цілу гаму означень різних видів. Поряд із загаль­новизнаними означеннями часто використовують також квазіозначення — твердження, схожі на означення.

Серед класичних означень виділяють п'ять видів.

Родовидові означення є класичними й полягають у тому, що для дефінієндума вказують, під яке найближче родове поняття він підлягає, а також, чим він відрізняється від інших дефінієндумів того ж роду (видова відмінність). Підвидами родовидового означення є генетичні, операціональні та індуктивні означення.

Приклад. Комп'ютерна лінгвістика — частина мовознавства, яка вивчає моделювання мови на комп'ютері.

Генетичні означення полягають у тому, що в них демонструють спосіб утворення дефінієнса.

Приклад. Куля — це тіло, що утворюється внаслідок обертання півкола навколо його діаметра.

Операціональні означення полягають у тому, що в дефінієнсі вказують вимірювальні операції, які слід виконати над об'єктом, щоби визначити, чи належить він до класу тих об'єктів, які означають.

Приклад. Квадрат — це чотирикутник, у якого кожен внутрішній кут дорівнює 90° і всі сторони рівні між собою.