1 Обернений частотний словник сучасної української художньої прози. К.: Спалах, 1998. 960 с.

2 Сервантсс с. М. Де. Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі. К.: Дніпро, 1995. 704 с.

3 У словах цього типу часто замість закінчень -ій пишуть -ий.

Хоча деякі суфікси вважають нормативними, проте сферу їх вживання слід різко звужувати, оскільки вони невластиві українській мові: -овк- (маршировка — маршу-вання), -ир- (компостирування — компостування), -юч- (командуючий — командувач, завідуючий — завідувач). У писемних стилях української мови дуже продуктивними є суфікси -анн-, що позначають назви процесів (верстання). За допомогою цього суфікса відрізняють результат процесу (наприклад, верстка, тобто папір з нанесеним на нього зображенням) від самого процесу (верстання).

Вимагає уваги написання закінчень, зокрема іменників другої відміни чоловічого роду твердої групи в орудному відмінку. Так, хоча пишемо столом, проте при відмінюванні прізвища на зразок Воробйов подаємо закінчення -им.

Паралельні закінчення мають, наприклад, форми свинями — свиньми (орудний від­мінок множини), корови—корів (знахідний відмінок множини), іменем—ім'ям (орудний відмінок однини), гурта — гурту (родовий відмінок однини), по Дніпру — на Дніпрі (місцевий відмінок однини).

Семантичну диференціацію мають, для прикладу, форми: родовий відмінок—папера (документа) і паперу (матеріалу); давальний відмінок — вазону (неживий об'єкт) [Дмитрові (живий об'єкт).

Стилістичну диференціацію мають, наприклад, такі форми: масло—масла (у роз­мовному стилі це слово множини не має; у науково-технічних текстах усі форми множини є нормативними); співать — співати (у розмовному і художньому стилях допустимі обидві форми; у науково-технічних текстах нормативна лише остання форма).

В окремих випадках питання щодо нормативності деяких закінчень може бути вирішене лише на рівні словосполучень. Так, коли у тексті контактно розташовані слова другої відміни чоловічого роду в давальному відмінку, що називають живі об'єкти (наприклад, бригадирові Іваненку), то нормативним є чергування закінчень -ові та -у.

До числа постфіксів в українській мові належать -ся і -сь. Вибір варіанта їх напи­сання регламентують так само, як і префіксів (слід досягати максимальної кількості відкритих складів): якщо наступне слово починається з літери, що позначає приголосний звук, тоді в попередньому пишуть -ся, якщо голосний, то -сь.

Слід уникати лінгвістично необгрунтованого вживання частки -ся, -сь.

Приклад. Дослід виконується в такій послідовності... (правильно: Дослід виконують у такій послідовності...).

13.2.2. Морфологічні характеристики слів

В українській мові існують явища паралелізму в таких граматичних категоріях, як рід, число, час, особа та спосіб дії.

• Рід іменників слід контролювати за СУМ.

Приклад. У спортивній пресі слово пенальті часто помилково використовують у чоловічому роді замість середнього.

У випадку існування паралельних форм слід ураховувати таке.

Низка слів української мови (наприклад, злодюга, волоцюга, нероба, сусіда тощо) мають спільний рід. Це означає, що їх можна використовувати як іменники і чоловічого, і жіночого роду. Отже, опрацьовуючи такі слова, редактор не повинен контролювати їх рід. Проте ця загальна норма не розповсюджується на ті рідкісні випадки, коли рід є семантичною диференційною ознакою.

Приклад. Є іменники гарнітур і гарнітура: гарнітур (чоловічий рід) меблів та гарнітура (жіночий рід) шрифтокомплекту¹.