2 Мильчин а. 3. Методика редактирования текста. 2-е изд. М.: Книга, 1980. С. 19.

3 Іванченко р. Г. Літературне редагування. 2-е вид. К.: Вища школа, 1983.

⁴ Сикорский Н. М. Тсория и практика редактирования: итоги изучения, некоторьіе задачи // Книга. Исслсдования и материальї. Сб. 13. М.: Книга, 1966. С. 66; Лихтенштейн Е. С, Михайлов А. И. Редактированис научной, технической литературьі и информации. М.: Вьісшая школа, 1974. 312 с.

У літературі існує і категорична думка про те, що редагування — це тільки творчий процес⁴. Проте проведені дослідження свідчать, що нетворчі, тобто здійснені на основі норм, процеси становлять під час редагування в середньому близько 80%¹. Саме тому редакторів-професіоналів навчають за методикою, призначеною не для творчих, а для гуманітарних й інженерних спеціальностей. Як результат, редактор — це "інженер" гуманітарної, зокрема інформологічної, сфери життя суспільства.

Безсумнівно, творчі процеси в редагуванні є, але їх, зрештою, як і в будь-якій іншій професії, порівняно незначна кількість.

1.8. Професія редактора

Словом "редактор" називають працівників ЗМІ, які здійснюють редагування пові­домлень² . Крім того, слово "редактор" вживають як назву посади працівника ЗМІ. При цьому розрізняють такі посади, як "головнийредактор", "завідувачредакції", "старший редактор", "редактор" і "молодший редактор".

Звертаємо увагу на те, що не всі особи, які працюють на перелічених посадах, займаються власне редагуванням. Так, головний редактор в ЗМІ здійснює здебільшого функції керування органом ЗМІ, займається видавничою діяльністю та контролює роботу інших редакторів. Молодший редактор найчастіше виконує функції технічного пра­цівника, що вимагають невисокої кваліфікації. В основному редагування здійснюють ті працівники ЗМІ, які займають посади редакторів та старших редакторів. Редактори та старші редактори займаються також видавничою діяльністю і творчим редагуванням. На старших редакторів покладають інколи деякі обов'язки, що стосуються керівництва підлеглими (редакторами, молодшими редакторами, коректорами та ін.).

Роль редактора у процесі редагування визначається метою цього процесу (див. розділ 2.5) і полягає в тому, що редактор є транслятором повідомлень. Як транслятор він: а) здійснює на основі встановлених норм контроль повідомлення; б) здійснює "переклад" повідомлення з внутрішньої мови автора на зовнішню мову реципієнта; в) "прив'язує" повідомлення до конкретних умов акту його передачі (часу, місця, обставин тощо); г) за низкою параметрів оптимізує повідомлення.

У різних країнах існують відмінності в спеціалізаціях редакторів. Так, у СРСР окремо готували редакторів художньої та публіцистичної літератури і окремо — редакторів наукової і технічної літератури. У Німеччині розрізняли редакторів-оцінювачів (Ьекїог) та редакторів-вичитувачів (Уогіезег). У США існує кілька спеціалізацій редактора: комерційний (шукає повідомлення для публікування), смисловий (контро­лює зміст повідомлення), редактор оригіналу (детально контролює і виправляє пові­домлення), виробничий (контролює терміни проходження повідомлення через різні стадії виробництва), керуючий (керує редакційними підрозділами), молодший (виконує допоміжні функції, а також здійснює коректуру)³.