14.6. Прогнозування повідомлення

Прогноз повідомлення — це текст, який реципієнт може "вирахувати" на основі прочитаного лівостороннього контексту за допомогою точних, набли­жених чи евристичних методів мислення за умови, що правосторонній контекст йому невідомий. Прогноз може відрізнятися кількістю кроків (ступенем "заглядання") уперед¹.

Повідомлення повинно давати реципієнтові змогу сказати, яка літера в слові йтиме після щойно прочитаної, яке слово, а далі й речення йтиме наступним, яка інформація буде подана в наступному абзаці й т. д. Якщо реципієнт має змогу здійснити прогноз на більшу кількість кроків уперед, то повідомлення зрозуміліше, а коли на меншу кількість кроків, — менш зрозуміле.

1 Прогноз в речевой деятельности. М: Наука, 1974.

Проте кожен реципієнт добре знає, як неприємно, коли під час читання повідомлення хтось "достроково" розповідає про його розв'язку. Саме тому жоден реципієнт, почавши читати, ніколи не заглядає на останню сторінку повідомлення, хоча зробити це — елементарно просто, та й витрачений на сприймання час вдалось би суттєво зекономити.

• Для повідомлень слід забезпечувати лише часткову можливість їх прогнозування.

Суть цієї норми проста: коли реципієнт зможе спрогнозувати ("вирахувати") по­відомлення до кінця, то в нього зникне потреба сприймати саме повідомлення.

• Чим більша віддаль від точки повідомлення, яку в цей момент сприймає реци­пієнт, до точки, стосовно якої реципієнт повинен виконати прогноз, тим меншою повинна бути можливість правильного прогнозу.

Можливість заглядати лише на певну, а не максимальну кількість кроків уперед створює "інтригу" і в такий спосіб забезпечує постійний інтерес реципієнта до повідомлення.

15.

ВИДАВНИЧІ

НОРМИ РЕДАГУВАННЯ

Видавничі норми (загальні та галузеві) переважно стосуються не змісту, а форми подання найрізноманітніших компонентів повідомлень. Нижче будуть розглянуті тільки загальні видавничі норми (про галузеві норми див. у розділі 2.6).

У більшості випадків контроль видавничих норм здійснюють шаблонними та параметричними методами.

15.1. Вихідні відомості

Перелік і розташування вихідних відомостей, що додають до опублікованих пові­домлень, залежить від виду ЗМІ. Подамо склад і розташування цих відомостей для паперових та електронних ЗМІ.

Книги (ст. 23 Закону "Про видавничу справу") повинні включати: 1) відомості про авторів та інших осіб, які брали участь у створенні видання; 2) назву видання (основну, паралельну, ключову, альтернативну); 3) надзаголовкові, підзаголовкові та вихідні дані; 4) випускові дані (номер і дата видачі документа про реєстрацію видавця в Державному реєстрі видавців, обсяг видання, наклад тощо)¹; 5) класифікаційні індекси; 6) знак охорони авторського права. Перелічені вихідні відомості розташовують: а) на титулі: відомості про автора та інших осіб, які брали участь у підготовці видання, заголовок (назву) видання, надзаголовкові та підзаголовкові дані, дані про передрук, вихідні дані; б) на звороті титулу: індекс УДК, макет анотованої каталожної картонки, реферат, анотацію на книгу, знак охорони авторського права, І8ВИ; в) на останній сторінці видання: випускові дані.

¹ Крім того, за традицією у випускових даних вказують: дату передачі повідомлення в набір; дату підписання до друку; формат видання; розмір паперу; основну гарнітуру; спосіб друку; обсяг в умовних друкарських та обліково-видавничих аркушах; номер замовлення; наклад; ціну.

Періодичні (газети й журнали) та продовжувані видання (ст. 32 Закону "Про друковані засоби масової інформації (пресу) в Україні") повинні мати такі обов'язкові вихідні дані: 1) назва видання; 2) засновник (співзасновник) видання; 3) прізвище та ініціали редактора (головного редактора); 4) порядковий номер випуску і дата виходу в світ; 5) індекс ви­дання, розповсюджуваного за передплатою; 6) наклад; 7) ціна або помітка — "Безкош­товно"; 8) адреси редакції, видавця, друкарні; 9) серія, номер і дата видачі свідоцтва; 10) ви­давець (співвидавець). Крім того, у вихідних даних часто подають також таку необов'язкову інформацію, як номер телефону редакції та перелік прізвищ членів редакційної колегії.

Ці відомості розташовують на першій (п. 1,2,4,5, в журналах — перелік прізвищ членів редколегії), рідше — другій чи третій та останній (п. З, 6, 7, 8, 9, 10, номери телефонів редакції, в газетах — перелік членів редколегії) сторінках видання.

Інформаційні агентства (ст. 28 Закону "Про інформаційні агентства") повинні давати такі обов'язкові вихідні дані: 1) назва інформаційного агентства; 2) прізвище та ініціали редактора (головного редактора); 3) порядковий номер випуску і дату виходу в світ; 4) адресу агентства.

Вихідними даними для повідомлень електронних ЗМІ (телебачення й радіо) служать (ст. 21 Закону "Про телебачення і радіомовлення") назва та інші вихідні дані (позивні, емблеми), які при цілодобовому мовленні слід подавати не менше чотирьох разів, а в ок­ремих випадках — на початку і в кінці програми.

Усі перелічені поля повинні бути оформлені згідно з нормами (шаблонами) стандартів. Оскільки перелічених шаблонів багато, що не дає змоги подати їх тут у повному обсязі, відсилаємо читачів до вказаної літератури¹.