№3 Повість про красномовного селянина
«Повість» збереглася на чотирьох ієратичних папірусах періоду Середнього Царства. Пограбований в дорозі чиновником селянин виголошує перед начальством дев'ять промов. Він благає повернути йому відібране майно і одночасно викриває свавілля і беззаконня, пануючі в Єгипті. Коли про інцидент доповідають нудьгуючому фараону, він наказує записати промови і прочитати йому для розваги. Прослухавши їх, фараон велить повернути селянинові відібрані товари і віддати йому на додачу майно кривдника. Вигадливість і заплутаність промов селянина були, з точки зору сучасників, головним їхнім достоїнством. В них відображено сваволю і самоуправство чиновників і вельмож, які безконтрольно грабували населення. Автор викривав устами селянина продажність чиновниц- тва, яке діяло виключно в інтересах панівних верств. Цар і його сановники теж зазнали різких нападок, але тенденція цього тексту, взятого в цілому, не спрямова- на проти існуючого соціального укладу. Автор оповідання про «Красномовного селянина» наївно вірить в те, що словами і вмовляннями можна примусити хабар- ників і самоправців «творити правду заради владики правди». Тому нещасливі пригоди селянина кінчаються благополучно. Кінець папірусу пошкоджений, але мо- жна зрозуміти все-таки, що потерпілого відновлюють в правах і нагороджують за перенесені кривди.
Був чоловік на ім'я Хевінануп, селянин Натронового Оазису1. І була жінка в нього на ім'я Меріт. Якось цей селянин сказав своїй жінці: «Ось я спущусь вЄгипет, щоб принести звідти їжі моїм дітям. Ходімо ж, відміряй мені ячменю, що вамбарі»... І вона відміряла йому 26 мір ячменю. І цей селянин таксказавсвоїй жінці: «Ось, залишається 20 мір ячменюдляїди тобі з твоїми дітьми. Приготуй же мені 6 мір ячменю дляхліба і пива на кожний день, нехай буду я живцим».
Спустився цей селянин в Єгипет і нав'ючиввін своїх ослів рослинами «наа»,рослинами «редемт», натром, сіллю,деревом з країни ... тіу, деревом «аунт» з «Бичачої Землі»2, шкурами пантер, хутром вовків, рослинами «неша», каменем «ану»... каменем
«сенет»...голубами,птахами «нару»,птахами «угес» ... івсякими чудовими дарами Натронового Оазису.Вирушив цей селянин на південь, в Ненінісут3, дійшов він до області Пер-Фефі на північ від Меденіт і знайшов чоловіка, що стояв на греблі; ім'я його — Тхутінахт, син цього чоловіка на ім'я Ісері, — це люди начальника дому Ренсі, сина Меру. І от сказав цей Тхутінахт, коли він по- бачивослівцього селянина, які йому сподобались: «Отякби в мене було бяке-небудь чудове зображення бога, з допомогоюякого я захопив би майно цього селянина!» А дім цього Тхутінахта стояв на прибережній дорозі, вузькій, не широкій. Вона мала шири- ну... одягу, і з одного її боку була вода, а з другого — ячмінь. І ось цей Тхутінахт сказав своєму слузі: «Швидко принеси мені тка- нину з мого дому». І вона була зараз же принесена. І він розстелив цю тканину на прибережній дорозі, і один її кінець впав на во- ду, аїї бахрома — на ячмінь. Селянин жейшовпо громадській дорозі. І ось цей Тхутінахт сказав:«Спинися, селянине! Хіба ти на- ступишна мою одежу?» Тоді цей селянин сказав: «Язроблю те, що ти захочеш! Мій шлях хороший!» І він пішов вище.
Тоді цей Тхутінахт сказав: «Хіба мій ячмінь — дорога тобі?» Цей селянин сказав: «Мій шлях хороший! Берег високий, до- рога — по ячменю, а ти загородив дорогу своєю тканиною. Хіба ти не даси мені пройти по дорозі?» Тоді один з цих ослів схопив пучок ячменю. Цей Тхутінахт сказав: «Ось, я заберу твого осла, селянине, тому що він їсть мій ячмінь! Ось він топтатиме колос при молотьбі!»4 Цей селянин сказав: «Мій шлях хороший, і він єдиний, загороджений! І я повів свого осла тим шляхом, яким не слід було, а ти тепер відбираєш його [тобто осла] тому, що він схопив пучокячменю! Але ж я знаю господаря цієїокруги, — вона належитьначальникові дому Рейсі, синовіМеру. Він вигнаввсякий грабунокз усієїцієїкраїни, — невже ж мене пограбують в йо- го окрузі?»
Цей Тхутінахт сказав: «Ось прислів'я, яке кажуть люди —згадують ім'я бідняка тільки разом з ім'ям його пана! З тобою го- ворю я, а ти згадуєш начальника дому!» І він взяв гілку зеленого тамариску, побив всі його члени, відібрав його ослів і повів в свою округу. Тоді цей селянин голосно заплакав від заподіяного йому болю.
Цей Тхутінахт сказав: «Не піднімай твого голосу, селянине! Ось, ти біля поселення Владики Мовчання [тобто кладовища]!» І цей селянин сказав: «Ти мене б'єш, ти грабуєш моє добро ізабираєш ще і скаргу з моїх уст! О Владико Мовчання [тобто Осіріс]! Віддай же мені моє майно! Нехай я не кричатиму завдяки твоїй могутності!»
Цей селянин простояв десять днів, благаючи Тхутінахта, але він не звернув на це своєї уваги. Тоді цей селянин пішов у Не- нінісут, щоб поскаржитися начальникові дому Рейсі, синові Меру. Він його знайшов, коли він виходив з воріт свого дому, щоб спуститися в свій човен судової палати. І цей селянин сказав: «О, нехай тобі скажуть про мою справу! Може звелять піти до мене твоєму довіреному слузі, щоб я міг послати його до тебе розповісти відносно цього?» І начальник дому Рейсі, син Меру, звелів своєму довіреному слузі піти до нього, і цей селянин послав його назад, розповівши про цю справу, як воно все сталося. Началь- ник дому Рейсі, син Меру,розповівпро цього Тхутінахта серам [тобто сановникам], що були білянього. Вони йому сказали: «Ма- буть, це його селянин, що прийшов до іншого по сусідству; ось, селяни це роблять — ходять до інших по сусідству. Ось, вони це роблять. Чи можна карати цього Тхутінахта за незначну кількість натру і незначну кількість солі? Нехай йому накажуть це від- шкодувати, і він це відшкодує». Начальник дому Рейсі, син Меру, промовчав, не відповів він цим серам, і не відповів він цьому селянинові.
Тоді цей селянин прийшов благати начальника дому Ренсі і сказав:«Начальник дому, пане мій, великий з великих, керівник всього того, чого немає і що є! ...Адже ти батько бідняка, чоловікудовиці, брат розлученої, одяг для того, хто не має матері! Зроби, щоб я поставив твоє ім'я в цій країні над всякий прекрасний закон! Керівник, не пожадливий, великий, доброчесний, ти нищиш неправду і твориш істину, приходиш на голос того, хто кличе! Я говорю, щоб ти почув. Сотвори істину!.. Ось, я пригнічений су- мом, ось, менітяжко, захисти мене, ось — я вбіді!» Ось, цей селянин говоривцюпромову в часи величності царяВерхнього іНи- жнього Єгипту Неб-Кау-Ра, правогласного5. Начальник дому Ренсі, син Меру, пішов до його величності і сказав: «Володарю мій, я знайшов одного з цих селян, який справді прекрасно говорить. Його майно загарбав чоловік, який при мені, і ось, він прийшов до мене скаржитися наце».
Його величність сказав: «Якщо ти хочеш бачити мене здоровим, затримай його тут, без відповіді на все те, що він говорить, щобвін ще говорив. Нехай принесуть нам це в запису, щоб ми почули це. Однак подбай, щоб була жива його жінка з його дітьми,
— ось один з цих селян може приходити, щоб вигнати нужду з його дому. Зроби ж, щоб був живий і сам цей селянин. Розпоря- дись, щоб давали йому їжу так, щоб він не знав, що це ти її даєш йому». І давали цьому селянинові щодня 4 хліби і 2 кухлі пива, давав їх начальник дому Рейсі, син Меру, і він їх давав своєму другові, а той давав їх йому [тобто селянинові]. І начальник дому Рейсі, син Меру, послав до начальника селища Натронового Оазису, щоб давали їжу жінці цього селянинапо 3 міри щодня.
[Далі селянин виголошує ще вісім промов, в яких, як і в першій промові, він благає Рейсі повернути йому його майно. На-
1 «Натронний оазис» (суч. Ваді Натрон) — невеликий оазис на північний захід від Дельти.
2 «Бичача земля» (суч. Фарафра) — оазис в Лівійській пустині, на захід від Манфалута.
3 Ненінісут — місто Гераклеополь, центр ХХ Верхньоєгипетського нома. Знаходився на західному березі Нілу, в 120 км на південь від Каїра.
4 В Стародавньому Єгипті колос розкидали на току і по ньому ганяли домашню худобу, яка розтоптувала колос, і зерно таким способом відділялось.
5 Один з царів IX і X Гераклеопольських династій (2134-2040 рр. до н.е.).
водимо окремі місця з цих промов.]
«О начальник дому, пане мій! Великий з великих, багатий з багатих!.. Ти — кермо неба, ти — підпора землі!.. Кермо, не впади, підпора, не похитнись!.. Ти, що знаєш речі всіх людей, хіба ти не знаєш мого майна?.. Ти подібний до хвилі, ти— Ніл, озе- леняючий поля!.. Покарай грабіжника, захисти постраждалого!.. Стережись, — наближається до тебе вічність... Не бреши — ти великий, не вагайся — ти маєш вагу; не бреши, ти — терези... стрілка терезів — твій язик; гиря — твоє серце, коромисла їх [тере- зів] — твоїгуби. І якщо вже ти сховаєш твоє лице від сильного, — хто ж дасть відсіч нечестю?.. Ось, ти подібний до міста без йо- го управителя, подібний до племені без його старійшини, подібний до корабля без його керманича, подібний до загону без його вожатого...Ти поставлений, щоб слухати справу, щоб розсудити тяжущих, щоб знищити грабіжника, — проте ноша злодія — ось учинене тобою!.. Ти — вчений, ти — вихований, ти — освічений, але не для грабежу, а ти уподібнюєшся всім людям!.. О началь- никдому, пане мій! Ти —кермо всієї землі, іуправляєтьсяземляза наказом твоїм. Ти —другий післябога Тота, судиш по правді. Пане мій, дозволь, щоб звернувся до тебе чоловік в своїй правій справі!.. Моє тіло повне, моє серце обтяжене до краю... ось, коли пролом в греблі, вода рине: так і уста мої відкриті для промови!.. Не закривай же твого лиця від того, кого ти знаєш, не будь слі- пим по відношенню до споглядаючого на тебе... Немає друга в глухого до істини, немає радісного дня в жадібного! ...Ось, я скар- жусьтобі,але ти не слухаєш цього, і я піду і буду скаржитись на тебе богу Анубісу!»
Тоді начальник дому Рейсі, син Меру, наказав двом слугам піти і привести його. Цей селянин злякався, бо він подумав, що це робиться длятого, щоб покарати його за ці слова, яківін сказав... Начальник дому Рейсі, син Меру, сказав:«Не бійся, селянине, ось, ти залишишся зі мною». І цей селянин поклявся: «Воістину я буду їсти твій хлібі пити твоє пиво вічно!» Тоді начальник дому Рейсі, син Меру, сказав: «Підожди ж тут, хай почуєш ти твої скарги!» І він наказав прочитати їх з нового сувою папірусу, кожну скаргу відповідно до її дня. І начальник дому Рейсі, син Меру, послав сувій до величності царя Верхнього і Нижнього Єгипту Неб-Кау-Ра, правогласного. І це було приємніше серцю його величності, ніж будь-яка річ на всій цій землі. Тоді сказав його вели- чність: «Суди сам, сине Меру!»
Начальник дому Рейсі, син Меру, наказав двом слугам піти і привести Тхутінахта. Він був приведений і був складений пе- релік всього його майна... його... 6 чоловік... його ячмінь, його полба, його осли... і дім цього Тхутінахта був даний цьому селяни- нові ... всі його ... Тхутінахт... [кінецьпапірусу пошкоджений.]