Другий перехідний період (хv—хvi династії, 1675-1554 рр. До н.Е.) №1
МАНЕФОН ЄГИПЕТСЬКА ІСТОРІЯ, 42
(ЙОСИФ ФЛАВІЙ, ПРОТИ АПІОНА, І, 14)
Манефóн — верховний жрець в Геліополі, родом з Себеннітського нома, сучасник Александра Македонського (336-323 рр. до н.е.), Птолемея І Лага (305- 282 рр. до н.е.) і Птоломея II Філадельфа (282-246 рр. до н.е.). На замовлення цього останнього написав грецькою мовою історію Єгипту, в якій використав доку- менти єгипетських храмових і державних архівів (ці документи до нас не дійшли). Твір Манефона не зберігся. Уривки наведені з других рук Йосифом Флавієм (37-98 рр.) в полемічному творі, спрямованому проти Апіона, а також в працях деяких християнських письменників III і IV століть (Афрікана, Євсевія). Манефон поділив історію Єгипту на три періоди — Стародавнє, Середнє і Нове Царства; даючи перелік всіх царів, від засновника Єгипетської держави Мéнеса до Алексан- дра Македонського, він згрупував їх у тридцять династій. Незважаючи на умовність цього поділу, він, з деякими змінами, і досі зберігся в науці. Царські списки Манефона надзвичайно цінні для відновлення хронології, хоч дійшли вони до нас в дуже спотвореному вигляді. Наведений уривок — одне з небагатьох джерел, що розповідають про смутні часи панування гіксосів і про їх вигнання з Єгипту.
А Манефон бувродоммуж-єгиптянин,причетний до еллінського виховання, що цілкомясно;бо він написав, користуючись еллінською мовою, вітчизняну історію, переклавши її, як він говорить сам, з священних письмен, і багато що закидає Геродотові, який помиляється в своїй «Єгипетській історії» через незнання. Сам же Манефон, таким чином, в другій книзі «Єгипетської істо- рії» пише про нас ось що (подаю слова його, ніби самого його беручи за свідка):
1 Книга «Кеміт» складалася з виразів, формул і термінів, необхідних писарю в його роботі. В кінці книги поради і похвала старанності. Є думка, що книга «Ке-
міт» була складена при XI династії (2040-1963 рр. до н.е.).
2 Тобто до верхівок колони в формі квітів лотоса.
3 Тобто все, він що заробляє, витрачається на прохарчування.
4 В роботі сандальщику доводилось користуватися зубами (наприклад, при протяганні нитки через заготівку), звідси гіпербола «жувати шкіру».
5 Слово «нутро», «утроба», з одного боку, синонімічне поняттю «напрям думок», «думці», з іншого боку — слову «людина».
«Був цар у нас на ім'я Тутімайос1; при ньому, не знаю чому, бог розгнівався, і раптом люди невідомого походження, з зе- мель, що лежать на схід, розхрабрившись, вторглися в країну, і легко, без бою, захопили всю її силою. І підкоривши її правителів, вони до того ж повністю попалили міста ізруйнували святилища богів; а зі всіма тубільцями вони поводились якнайлютіші воро- ги, вбиваючи одних, а в інших і дітей і жінок забираючи в рабство. Нарешті і царем зробили одного з своїх, на ім'я Салітіс2. І він перебував у Мемфісі, збираючи данину і з Верхньої, і з Нижньоїкраїни, і залишивши гарнізони в найважливіших місцях. А найбі- льше він укріпив землі, які лежать на схід, передбачаючи, що в ассірійців3, тоді сильніших, ніж інші, буде бажання вторгнутися в цецарство. Знайшовши в Сетроїтському номі4 місто, найбільш підходящедлянього, на схід відрічки Бубастіта5, названеза старо- давньою релігійною традицією Аварісом6, заселив його і укріпив з допомогою стін, поселивши в ньому велику кількість гоплітів7 до 240 000 мужів для охорони. Туди він приходив літом, частково для видачі хліба і платні, частково, щоб старанно готувати озброєних на випадок небезпеки ззовні. Відцарювавши 12 років, він помер». А після нього другий царював 44 роки, його звали Бнон8. Післятого — Апахнан9 36 роківі 7 місяців. Потім Апопіс10 — 61 рік, і Іаннас11 — 50 років і 6 місяців. А післявсіх — Ассіс
— 49 років і 2 місяці. Ці шестеро серед них були першими правителями, вони раз у раз воювали і найбільше хотіли винищити ко- ріння Єгипту.
«Називався весь народ їх гіксоси, тобто царі-пастухи; бо гік священною мовою означає царя, сос — пастухи на загальному діалекті, отже, разом виходить гіксоси. А дехто говорить, що вони араби. В іншому списку не царі означуються через прізвисько гік, а навпаки, воно означає полонених — пастухів; бо гік знов-таки єгипетською мовою, гік з густим придихом означає саме по- лонених12. І це мені здається більш переконливим і відповідним стародавній історії».
Ці ж вищепойменовані царі так званих Пастухів і їх нащадки панували над Єгиптом, говорить Манефон, 511 років13. А піс- ля того... було повстання царів з Фіваїди і всього Єгипту проти пастухів, і розгорілася війна з ними, велика і довга. А за царя, якому ім'я Місфрагмутіс14, Пастухи.., переможені ним, були вигнані з усього Єгипту і поселені в місці, що мало периметр в 10 тис. арур15; ім'я цього місця Аваріс*. Його, говорить Манефон, великою і міцною стіною цілком обнесли Пастухи, щоб мати все майно в укріпленому місці, а також свою здобич. А син Місфрагмутіса Туммос16 начебто зробив спробу здобути їх з допомогою облогисилою, оточивши стіни з 480 тис. війська; коли ж він розчарувався в облозі, то уклав угоду, щоб вони, покинувши Єгипет, всі відійшли без жодної шкоди для себе, куди схочуть. А вони на основі договорів вирушили з усіма сім'ями і з майном, бувши числом не менш як 240 тисяч, з Єгипту через пустелю в Сірію. Побоюючись могутності ассірійців, які панували тоді над Азією17, і заснувавши в країні, яка тепер називається Іудеєю, місто, достатнє для стількох десятків тисяч людей, назвали його Ієрусалимом18.