№2 Ашшурський судебник

Судебник з Ашшýра (Середньоассірійські закони) в сукупності з синхронними господарськими і юридичними документами є важливим джерелом з соціа- льно-економічного життя ашшурської міської общини третьої чверті II тис. до н.е. 14 таблиць і фрагментів законів, що представляють собою результат кодифика- ції юридичних норм міської общини (в т.ч. приватних), були знайдені в 1903 і 1914 р.; в публікаціях їх прийнято позначати прописними латинськими буквами від А до О. Очевидно, закони зберігались в архіві суду і в храмі Áшшура — міського бога-покровителя. Це не офіційний кодекс — в них немає прологу і епілогу, як у Законах Шульгі чи Законах Хаммурапі. Скоріш за все, це збірник окремих постанов, казусів (випадків) з судової практики і рішень з різних справ. Ашшурський судебник змальовує суспільство міста-держави, яке представляє собою, по-суті, одну велику общину з центром в місті. Тут немає великого державного сектору, і саме тому в домінуючому общинно-приватному секторі дуже інтенсивно розвиваються відносини приватної експлуатації (за відсутності сильної держави їх немає кому обмежувати). Особливо процвітає закабалення в різних формах («усиновлення», «оживлення», тобто порятунку від голодної смерті, боргової кабалÅ і прода- жу в рабство члена сім'ї). З тієї ж причини Ашшурський судебник фіксує досить архаїчні норми патріархального устрою общини і сім'ї.

Весь ашшурський соціум був общиною (з включенням невеликого числа неповноправних і рабів) і, відповідно, іменувався алу («поселення, община»). Всередині цього, так би мовити, великого алу, виділялись складові адміністративні частини, що самі по собі були общинами-алу (алу другого порядку). Це були, по-перше, міська община самого Ашшýра (ассірійською «центральна община», дослівно «поселення-алу всередині поселення-алу»), по-друге, общини інших (дрі- бних і середніх) населених пунктів на території Ашшýрської держави (в літературі їх часто називають «сільськими общинами», хоча земельні наділи були в усіх ашшурців). Основним осередком общини-алу другого порядку була велика сім'я або біту («дім»), що включала три покоління родичів, підвладних патріарху, їх предку по чоловічій лінії. Території алу другого порядку були відгороджені одна від одної т.зв. «великими межами», наділи біту (великосімейних общин) назива- лись пуру («жереби, частки») і розмежовувались т.зв. «малими межами жеребів»; нарешті, всередині пуру кожному дорослому члену великої сім'ї виділявся наділ

— зітту («спадкоємна частка»). Патріарх мав величезну владу над своїм біту, однаковою мірою будучи «паном» своїх родичів і рабів, в тому числі своєї жінки (А,

§§14,16,36,37,45), незаміжньої дочки (А, §§43,55,56), наложниці (А, §41), невістки (А, §30,33,43). Зазначене правове становище чоловіка простежується також в усіх розділах про покарання за правопорушення, здійснені жінками або проти них, про укладання шлюбів, визначення майнових відносин чоловіка і жінки, прав на дітей. Патріарх був вільний продавати членів своєї сім'ї в рабство і в деяких випадках ставав розпорядником їх життя і смерті. Становище жінки, відповідно, бу- ло вкрай приниженим, а сімейне законодавство — доволі жорстоким. Проте в законах відобразилася і наростаюча тенденція до утвердження приватної власності і зв'язане з нею зменшення влади структур біту на користь їх членів (послаблення контролю при переході землі в приватні руки, більш самостійна діяльність братів по смерті їх батька, часткове покращення становища жінки). Більш архаїчна табл. G+C, а також табл. А (§§39, 44) змальовують голову біту як власника рухомого майна, надаючи інформацію про розвиток боргових відносин і застави. З'ясовується, що в заставу за борги головою біту могли віддаватися і її члени, в той час, як на поч. II тис., згідно документів торговельної колонії Ашшýра в Канесі (Східна Анатолія), заставу могла складати всіляка рухомість, але не общинники і їх діти.

Общинне самоврядування в Ашшýрі сер. II тис. до н.е. далеко відійшло від свого початкового вигляду. Про народні збори нічого не чути, однак, існувала міська ашшурська рада (рада старійшин), що перетворилась в олігархічний орган. Владу очолювали міські магістрати — виборні лімму (чиновник, по імені якого називали рік, як по іменах консулів в Римі), укуллу — верховний землевпорядник, що здійснював верховну власність державної общини Ашшýра в цілому на всю землю країни (звичайно цю посаду займав ішаккум), і спадкоємний ішаккум — верховний жрець і адміністратор, верховний правитель Ашшýра.

В той же час Ашшурський судебник відобразив специфічний етап розвитку Ашшурського міста-держави, коли ішаккум відривається від общинної олігар- хії і потроху стає над нею як голова типового близькосхідного двору. Коли цей процес в Ассірії завершився (в кін. ХIV — на поч. ХIII ст. до н.е.), в основному за

1

рахунок зовнішніх завоювань, що перетворили місто-державу Ашшýр в Ассірійську імперію

і які дозволили ішаккуму створити величезний державний сектор на

підкорених територіях, Ашшурський судебник, що відображає принципово іншу епоху, виходить з ужитку (його ще копіювали в XII—XI ст. до н.е., але в I тис. до н.е. переписуються і вивчаються вже Закони Хаммурапі — нехай чужі, вавілонські, але зате відображаючі життя централізованої імперії, якою в цей час була і Ас- сірія).

[Таблица А]

§1². Если женщина — жена ли авÅлума³, дочь ли авÅлума — вошла в храм и украла из храма нечто, принадлежащее святи- лищу, и она была поймана с поличным, то, уличат ли её под клятвой, или докажут её вину иным способом, поличное у неё долж- ны забрать и вопросить божество. Что оно повелит ей сделать, так с ней и следует поступить.

§2. Если женщина — жена ли авÅлума, дочь ли авÅлума⁴ — произнесла богохульство или непристойность, только эта жен- щина понесет наказание. К её мужу, её сыновьям и к её дочерям претензий предъявлять не следует⁵.

§3. Если авилум заболел или умер, а его жена украла нечто вего доме и передала это человеку, или женщине, или кому-ли- бо другому [возможно, рабу], то эту жену авилума, а также и получателя, следует убить. А если жена авилума, у которой муж здравствует, украла что-то в доме своего мужа и передала это человеку, или женщине, или кому-либо другому, муж должен клят- венно уличитьсвою жену и подвергнутьеё наказанию, а получатель,получившийэто из рукзамужней женщины, должен вернуть украденное, и то же самое наказание, которое муж наложил на своюжену, следует наложитьна получателя.

§4. Если раб ли, рабыня ли приняли что-либо из рук замужней женщины, рабу или рабыне следует отрезать нос и уши, а украденное они должны вернуть. Авилум может отрезать уши своей жене, но, если он освободил свою жену и не отрезал ей уши, то не следует отрезать нос и уши рабу или рабыне, а они не обязаны возвращать украденное⁶.

§5. Если жена авилума украла нечто в доме другого авилума, то если она взяла вещь стоимостью от 5 мин олова, хозяин украденной вещи должен поклясться: «Я не позволял ей взять это!», и ещё так: «В моём доме — кража!»Если угодно её мужу, то он отдаст краденое и тем выкупит свою жену, и он отрежет ей уши. А если её мужу неугодно выкупить её, хозяин украденной ве- щи может сам забрать воровку в рабыни и отрезать ей нос.

§6. Если жена авилума спрятала что-либо в другом месте, получатель⁷ должен отвечать как бы за кражу.

¹ Формальной гранью здесь было принятие наследственным главой исполнительной власти Ашшýра — ишаккумом — официального царского титула («царя могучего» при Арикденилу ок. 1305 и «царя вселенной» и «великого царя» при Адад-Нерари I ок. 1295 г. до н.э.). С этого времени начинает своё 700-летнее суще- ствование (ок. 1300-609 гг. до н.э.) «Ассирийская империя» реальной ближневосточной истории и античной (а впоследствии средневековой) историографии.

² Членение на статьи дано исследователями.

³ АвÅлум — человек, т.е. полноправный, свободный человек — гражданин Ашшурского государства, т.е. член общины города-государства Ашшýр. Кроме термина авилум, Среднеассирийские законы знают термин ашшурайу (ашшурец), означающий «человек, побывавший или родившийся членом ашшурской госу- дарственной общины» (независимо от того, что быть таковым он в какой-то момент переставал, например, попав в рабство). Вероятно, к ашшурайу на тех же ос- нованиях причислялись также и все лица, побывавшие неполноправными подданными Ашшýра. Как обычно, авилумам противопоставляются вардумы (рабы). Положение рабов в Ашшуре весьма тяжёлое (в частности, вардум явно не правоспособен и не собственник; статус его необратим, даже если он ашшурайу), что типично для отношения к рабу со стороны частных лиц — общинников в условиях господства частно-общинного сектора (ср. с характером рабства в античном мире), в то время как перед лицом могучего государства все подданные оказываются в какой-то мере вардумами (в том числе в официальной терминологии) и грань между собственно вардумами и авилумами воспринимается несколько мягче.

⁴ Как и вообще в Месопотамии, женщина — либо собственность отца или мужа, либо полноправный самостоятельный член общества, заведомо отрезанный от семейной жизни (храмовая блудница и т.д.). Судебник из Ашшýра знает оба эти статуса.

⁵ То, что личную ответственность женщины необходимо специально подчёркивать, лишний раз свидетельствует о патриархальной власти авилума над своей

женой и дочерьми — власти настолько сильной, что согласно ожиданиям (против которых и выступает закон) за преступление женщины должна была бы коллек- тивно ответить вся её семья как её «коллективный господин».

⁶ Из сравнения со §3 можно заключить, что «наказание» §3 должно было быть мягче описанного в §4.

⁷ Собственно, укрыватель, помогающий женщине припрятать украденную вещь. По месопотамскому обыкновению, нечётко очерченное по характеру престу-

пление приравнивается к похожему общепонятному.

- 140 -