№2 Подорожі чжан цяня в середню азію (бань бяо, бань гу, бань чжао, ханьшу, lхi)
У Сима Цяня і інших літописців Китаю є розділи, присвячені географічним відомостям і описам сусідніх міст, як, наприклад, наведені далі уривки з біо- графій посла Чжан Цяня і полководця Лі Гуана. Такі записи були великим вкладом в науку Стародавнього Китаю, оскільки розширювали уявлення китайців про світ. Вони зберегли відомості про відносини Китаю з західними країнами і досі є цінним, а іноді і єдиним джерелом для дослідження історії народів Середньої Азії в Стародавності і Середньовіччі. Дипломат Чжан Цянь (?-103 рр. до н.е.) вперше пройшов з Китаю в Середню Азію шляхом, який в Європі одержав назву Велико- го шовкового шляху.
За імператора У-ді в роки правління Цзяньюань [140-135 рр. до н.е.] Чжан Цянь12 служив в імператорській варті. В той час
1 Дунъян — округ в империи Хань.
2 Ди-цзе — эра правления императора Сюань-ди (73-49 гг. до н.э.), продолжавшаяся с 69 по 66 г. до н.э.
3 Чжао Гуан-хань был сначала наместником округа Инчуань, затем, в 71 г. до н.э., занял пост столичного коменданта, а через шесть лет сам был отдан под суд и казнён.
4 Чжан Юй в 25 г. до н.э. был назначен на пост первого советника императора Чэн-ди (32-7 гг. до н.э.).
5 Цин=4,7 га.
6 Ян Сюн (53 г. до н.э. - 18 г. н.э.) — выдающийся ханьский учёный и поэт, автор словаря «Фанъянь» («Местные речения»).
7 Нин Чэн занимал при У-ди важные посты в столице. Сыма Цянь, а затем и Бань Гу включили его биографию в «Жизнеописания жестоких чиновников».
8 Мать императора У-ди (140-87 гг. до н.э.).
9 Т.е. стала женой императора.
10 Чанлин — уездный город в эпоху Хань, основанный около усыпальницы императора Гао-Цзу (206-195 гг. до н.э.), от названия которой он и получил своё наименование.
11 Чанлэгун — императорский дворец, расположенный в юго-восточной части Чанъани.
12 Чжан Цянь (?-103 рр. до н.е.) — уродженець повіту Ханьчжоу (провінція Шеньсі).
полонені сÓнну1 розповідали про те, як вони розбили правителя племені юечжів2 і з його голови зробили чашу для пиття. Юечжі втекли; вони хотіли помститись на сÓнну, але в них не було союзників для нападу. В цей час імператор династії Хань збирався знищити сюнну і, довідавшись про це, сказав: «Я хочу встановити з ними [тобто юечжами] відносини, але шлях до них іде через сюнну».Почали шукати, хто мігби стати послом. Чжан Цянь, якофіцер варти, взявся піти до племеніюечжів разом з рабом Гань- фу, що належавдо роду Танлі. Вони разом вийшли з провінціїШеньсі іпопали прямо до сюнну, якізахопили їх і передали своєму вождю. Вождь сказав:«Юечжі живуть на північ від мене, як можуть китайці посилати до них посла? Я хочу, щобти покинув імпе- ратора Хань. Чи хочеш ти коритись мені?» Він залишив у себе Чжан Цяня. Чжан Цянь прожив у сюнну понад десять років, вождь дав йому жінку, від якої в нього народився син. Проте Чжан Цянь весь час зберігав посольський бунчук ханьського імператора.
Він не загубив його. Він жив на заході володінь сюнну і разом з посланими з ним втік. Кілька десятків днів вони втікали на захід до племені юечжів і прийшли в Давань3. Там вже раніше чули про багатства Китаю іхотіли зав'язати з ним відносини, але не змог- ли. Вони зраділи Чжан Цяню і спитали, чого він бажає. Чжан Цянь розповів їм, як його вислав імператор Хань послом до племені юечжів, в дорозі його захопили сюнну, і якпотім він звільнився...
Вони послали перекладача провести Чжан Цяня до племені канцзюй4. Канцзюй переслали його до племені Великих юечжів. Але князь Великих юечжів був вбитий сюнну, на престол вступив його наслідник, який підкорив плем'я Дася5 і царював над ним.
Землі були родючі, він потроху розбійничав, прагнув насолод і спокою, тому віддаливсявіддалекогоКитаюізовсім забувпро на- мір відомстити сюнну. Так і не добившись від Юечжі найважливішого, Чжан Цянь поїхав в Дася і пробув там більше року. Дума- ючи повернутись назад через володіння племені Цян6, він поїхавчерез Наньшаньі, знову схоплений сюнну, залишався в них біль- ше року. В цей час вождь сюнну помер, вкраїні почалось заворушення, і Чжан Цянь втік разом з своєю дружиною з племені сюн- ну і рабом з роду Танлі. Після повернення Чжан Цяня імператор надав йому звання сановника, а рабу з роду Танлі — звання слуги посланника.
Чжан Цянь був людиною непохитною, великодушною і вірною. Всі варвари любили його. Раб з роду Танлі був варваром і чудово стріляв. В тяжкі часи він полював на птахів і звірів, стріляючи, добував їжу. Коли Чжан Цянь вирушав в свою подорож, з ним пішло більше сотні чоловік, а через тринадцять років повернулось тільки двоє. Чжан Цянь особисто побуваву Давані, у Вели- ких юечжів, в Дася, у канцзюй і, крім того, з оповідей дізнався, що біля них є ще п'ять або шість великих держав. Він розповів ім- ператору про всі їх землі і про все,що там є,все, що чув у Західному краї.
Чжан Цянь сказав: «Коли я був у Дася, я бачив там тростини з бамбука з довгими колінцями і тонке полотно з Шу (провін- ція Сичуань). Я спитав, звідки вони це дістали. І чоловік з Дася сказавмені: наші купціїздять купувати їх в країну Шеньду7. Краї- на Шеньду лежить за кілька тисяч лі на південний схід від Дася, в них звичай жити на землі осіло. Місця такі ж, як і в Дася: низь- кі,вологіідуже жаркі. Народтам воює на слонах. Держава цялежить поблизу великого моря. Чжан Цяньвважав, що Дасялежить у дванадцяти тисячах лі на південний захід від Китаю, а країна Шеньду — у кількох тисячах лі на південний схід від Дася. Там є товари з Сичуані, значить, вона недалеко від неї. Цього разу я їхав в Дася через плем'я Цян, це небезпечно. Цян ненавидять нас, і трохи напівніч від них мене схопили сюнну. Через Сичуань шлях пряміший, і нема розбійників.
Імператор почув, що в таких великих країнах, як Давань, Дася, Аньсі8, є багато рідкостей, що люди там живуть осіло і їх звичаї схожі з китайськими, але армія слабка і що вони цінять багатства Китаю. Він довідався, що на північ від них у таких пле- мен,якВеликіюечжіі канцзюй, воїни сильні. Тому він вирішивпослати їм подарунки, щоб мати користь длядинастії. Ітодійому
вдасться підкорити їх без війни. Він подумав про те, як землі його розширяться на десять тисяч лі, як пошириться його слава і до- блесть серед різних народів, і з радістю повірив словам Чжан Цяня. Тому що дорога через Сичуань була ближча, то він наказав послати розвідників відразу по кількох шляхах. Вони вирушили через племена Ман, Цю, Сі і Бо9. Але пройшли тільки одну або двітисячілі. Тим, хто йшовна північ, заступили шлях племена Ді і Цю. Тим, хто йшовна південь, заступили шляхСуй і Куньмін. Такі племена, як Куньмін, живуть без князів, люблять розбійничати і часто вбивають. І послані кінець кінцем не змогли проїхати. Однак вони чули, що на захід від нихбільш якза тисячуліє країна, де їздять на слонах, і що називається вона Дяньює10, що купці з Сичуані іноді пробираються туди з товарами.
Імператор уже раніш почав зав'язувати зносини з країною Дянь, щоб знайти шлях в Дася. Спочатку вирішив відрядити по- сланців па південний захід через плем'я І; але після великих витрат залишив цей намір. Коли ж Чжан Цянь розповів, що зав'язати зносини з Дася можна, він знов розпочав справу з племенем І на південному заході.
Чжан Цянь в сані повноважного військового комісара, що управляє завойованими країнами, вирушив супроводити полко- водця. Сюнну було завдано удару. Чжан Цянь знав місця з травою і водою, тому армія не терпіла недостачі. Чжан Цяню було на- дано титул князя повіту Бован. Це сталося в шостий рік правління ІОаньшу [123 р. до н.е.]. На другий рік після цього [121 р. до н.е.] Чжан Цянь як начальник палацової варти виступив разом з Лі Гуаном. В Юбейпін (провінція Жехе) вони напали на сюнну. Алесюнну оточили полководця Лі,армія зазнала великих втрат, і Чжан Цянь ставчекати страти. В покарання його розжалували в простолюдини. Того ж року сильніший полководець розбив сюнну на північному кордоні. Знищивши кілька тисяч чоловік, він дійшов до Тянь-Шаню. Тієї ж осені вождь сюнну Хунья привів свій народ і підкорився Китаєві. Сюнну не стало від Цзіньчену [суч. Ганьсу] до Яньцзе [Лобнору]. Спочатку посли від сюнну прибували часто, а далі все рідше. Через два роки китайська армія прогнала вождя сюнну на північ пустині.
Імператор не раз розпитував Чжан Цяня про такі країни,якДася. Коли він втратив князівський титул, він розповів: «Коли я жив у сюнну, то чув, як вони розповідали про князя племені Усунь11, на прізвисько Куньмо. Батько його Наньдоумі жив разом з племенем Великих Юечжі між Тянь-Шанем і Дунь-хуаном [провінція Ганьсу].Великі юечжі напали наУсунів, убили Наньдоумі і захопили його землі. Народ його втік до сюнну. Дядька в чині Буцзю і сані князя Лін схопив новонародженого Куньмо і втік у
1 СÓнну (хунну) — кочовий народ, що склався в Стародавності в Центральній Азії. Частина сюнну перекочувала на захід, де, змішавшись з аборигенами, по- клала початок новому народові — гуннам.
2 Юечжі — китайська назва массагетів — кочових і ін. племен Закаспію і Приаралля у творах давньогрецьких авторів. Етнічна приналежність неясна.
3 Давань — Фергана. 4 Канцзюй — Хорезм. 5 Дася — Бактрія.
6 Цян — загальна китайська назва західних «варварських» племен.
7 Шеньду — Індія.
8 Аньсі — Парфія.
9 Ман, Цю, Сі, Бо і далі — Ді, Цю, Суй, Куньмін, І — назва цих племен ототожненню не піддається.
10 Дяньює — Індокитай.
11 Усунь — можливо, асіани.
степ.Одного разу він пішовшукати їжіі, повернувшись,побачив, що вовчицягодувала молоком Куньмо. А ворон літавбіляних з м'ясом у дзьобі. Він сприйнявце за чудо іпішовз хлопчиком до сюнну. Вождь сюнну полюбив хлопчика івиховавйого. Коли Ку- ньмо змужнів, вождь віддав йому народ його батька і посилав його на чолі військ. Куньмо не раз здобував перемоги. В той час розбиті сюнну Великі юечжі напали на півночі на плем'я Се1. Се пішли далеко на південь, а юечжі оселились в їх землях. Коли Куньмо став сильним, він попросив у вождя сюнну дозволу помститись за батька. Він напав на Великих юечжів з заходу. Вони знову пішли і переселилися в землі Дася. Куньмо став правити їх народом і залишився там, щоб дати солдатам відпочити. В цей часвождь помер, іКуньмо незахотівбільше служити сюнну. Сюнну послали проти нього воїнів, але вони незмогли його перемо- гти і, ще більше повіривши в його божественну силу, пішли геть. Тепер китайська армія знову побила вождя сюнну, а землі Кунь- мо лежать пусткою. Варвари люблять рідні місця, і до того ж ласідо китайських речей. Дійсно, в такий час треба послати племені Усунь щедріподарунки, звабити їх переселитися на старімісця на схід і віддати царівну за молодшого братаКуньмо. Тодівін му- ситиме підкоритись владі ханьських імператорів. Це означає відрубати сюнну праву руку. Якщо ми з'єднаємось з Усунями, то зу- міємо залучити як зовнішніх данників на заході такі держави, як Дася».
Імператор визнав міркування Чжан Цяня правильними і надав йому чин придворного командира. Дав йому триста чоловік і на кожного по парі коней, десятки тисяч корів і овець, послав на подарунки золота і тканин кілька тисяч кусків, заліза більше де- сяти тисяч. Він дав Чжан Цяню супутника в званні помічника посла з окремим посольським бунчуком, щоб можна було розділи- тисьі послати його в іншу країну. Коли вони прибули до Усунів, Чжан Цянь передавїм імператорський указ, але не зміг добитись у них рішення... Тоді він розстався із своїм помічником і послав його в Давань, Канцзюй, Юечжі і Дася. Усуні проводили його і показували дорогу. Цянь разом з послом від Усунів і кількома десятками чоловік з кіньми на знак подяки імператорові поїхав на- зад, щоб вони подивились на Китай і взнали його велич і величезну територію. Чжан Цяню був наданий титул «Великого діяча». Через рік з чимсь він помер.
Минуло ще більше року. Посланий ним помічник встановив зносини з Дася і іншими країнами і повернувся звідти разом з багатьма людьми. І тоді північно-західні країни почали зноситися з Ханьською імперією. Однакдорогу проклав їм Чжан Цянь. Всі посли надалі називалися титулом князя Бован, тому що він був запорукою довір'я іноплемінних країн.