Індійський похід александра македонського (327-325 рр. До н.Е.) і утворення маурійської держави
№1
Битва александра македонського з царем пором
(Арріан, анáбасіс александра, V)
Після підкорення Середньої Азії (329-327 рр. до н.е.) греко-македонські війська вийшли в долину Інду (327 р. до н.е.). В 326 р. до н.е. між ними і армією одного з індійських царів Пора відбулася битва біля річки Гідасп. Індійці були переможені і, переслідуючи їх, військо Александра Македонського спустилося вниз по Інду до Індійського океану (325 р. до н.е.). Доліна Інду була приєднана до держави Александра. Виснаження військ і заколоти, що спалахують в них, змусили Александра повернути на захід.
...Александр спочатку вислав кінних лучників, а сам повів вершників; вважаючи, що Пор1 намірився виступити всіма силами; проте ця кіннота,вишикувана в нього попереду,рухалась перед всім військом.Коли він точно узнавчисельність індійців, тоді він ще сильнішеобрушивсяна них зоточуючими його вершниками;авони відступили, бо побачили самого Александра і без- ліч вершників навколо нього, які нападали не по фронту, а по загонах. І полягло їх, вершників, до чотирьохсот, поліг і син Пора; колісниці при відступі, важкі і непридатні через грязь, захоплювалися з кіньми. Коли Пору сказали, скільки вершників врятува- лось втечею і що сам Александр не тільки пройшов з військом до найсильнішої частини його армії, але що син його загинув вбит- ві,почаввін вагатись,бо іті, що були на протилежному боці у великому таборі,залишеніз Крáтером2, намагалисьпереправитись; Пор все ж вирішив, вийшовши з усім військом проти самого Александра, вступити в бій з найсильнішою частиною македонян і з самим царем. Проте він залишив небагатьох слонів з невеликим своїм військом в таборі, щоб загрожувати вершникам, які були з Кратером на березі. Сам же, взявши всю кінноту, до 400 тис. вершників, і всі колісниці, яких було триста, з слонів двісті і з піших
всіх, хто був йому корисний, до 30 тис., вийшов проти Александра. Коли ж він дістався до місцевості, де не було грязі, яка завдя- ки піску була рівною і твердою дляпересування і поворотів коней, він вишикував тут військо; першими, в одну лінію, слонів, при- чому слон від слона був віддалений не менш ніж на плетр, щоб перед всією фалангою піших по фронту були вишикувані у нього слони і щоб викликати повсюди страх у вершників Александра. Щодо іншого він вирішив, що ніхто з ворогів не зважиться кину- тись поміж слонами, кіннота через страх коней перед слонами, і піші ще менше; бо тут вони були б замкнені гоплітами3, що ки- нуться на них, і розтоптані, коли проти них повернутьсяслони. За ними внього були вишикувані піші, маючи не однаковий фронт з слонами, але будучи поставлені в другій лінії після слонів, причому поміж слонами на невелику відстань були висунуті лохоси4. Були ж у нього ще і на крилах за слонами поставлені піші, а по обидва боки піхоти він вишикував кінноту і перед нею по обидва боки колісниці.
Такий був стрій Пора. Александр, коли вже побачив індійців вишикуваними, виставив вперед вершників, щоб діждати- ся частин піхоти, які весь час підходили. А коли і фаланга, з'єднавшись з ним на бігу, була вже разом з усім військом, він не одра- зу, вишикувавши, повів військо, щоб не віддати стомлених і задиханих воїнів нестомленим варварам, але, об'їхавши кругом, він затримав піших доти, поки вони не перевели дух. Коли ж він побачив стрій індійців, де були виставлені вперед слони і тісно зімк- нутафалангабула вишикуванапоміж ними,він вирішив не виступати проти середини, побоявшись саметого, нащо розраховував Пор, шикуючи своє військо таким чином; але сам, оскільки його кіннота переважала ворожу, взявши більшу частину кінноти, пе- рейшов на ліве крило ворогів, збираючись напасти тут. Кена5 він посилає на праве крило з гіпархією Деметрія6 і своєю власною, наказавши напасти на них ззаду, коли варвари, побачивши силу-силенну вершників, що прямують на них, виступлять назустріч в кінному строю. Фалангу піших він звеліввести Селевку7, Антігону8 і Таврону9, наказавши, щоб вони вступили вбій не раніше ніж побачать, що фалангу піших івершників погналакіннота під начальством його самого.Вже почаласьперестрілка, і Александр по- слав на ліве крило індійців кінних лучників, яких було до тисячі, щоб розладнати лави розташованих тут ворогів сильним обстрі- лом і нападом коней. А сам, маючи при собі вершників-гетайрів, швидко підійшов до лівого крила варварів, поспішаючи накину- тися на вже зім'ятих по всьому крилу,перш ніж їх кіннота буде вишикувана перед фалангою.
Тим часом і індійці, зібравши звідусіль вершників, виступили в кінному строю проти Александра, випереджаючи напад, і ті, що були навколо Кена, як було умовлено, з'явилися позад них. Побачивши це, індійці змушені були зробити подвійний стрій кінноти, який мав два фронти, причому та частина, що була спрямована проти Александра, була більша і сильніша, а ті, що пови- нні були стояти проти Кена і тих, що з ним, повернулись в протилежний бік. І це, звичайно, відразу розбило наміри індійців, і Александр, бачачи слушну вигоду в самому розвороті кінноти врізні сторони, навалюється з тими, що були навколо нього, так що індійціне прийняли удару вершників, що були навколо Александра, а відступили, якза якусь надійну стіну, за слонів. А в цей час погоничі слонів вивели їх назустріч кінноті, і сама фаланга македонян виступила проти слонів, кидаючи дротики в їх вожаків і стріляючи з усіх боків в самих тварин. І бій був не схожий на жодну з попередніх битв: бо і тварини, вриваючись в ряди піхоти, проривали фалангу македонян, хоч вона і була щільна, і вершники індійців, бачачи, що в піших почався бій, знов повернувшись, самі напали на кінноту. Коли їх знову почали перемагати ті, що були навколо Александра, набагато переважаючи їх і силою і до- свідом, то вонизнову відійшли до слонів. А тим часом всякіннота Александра, вже з'єднана водин загін, не за наказом, а построї- вшись так в самому бою, де б не натрапляла на ряди індійців, відкидала їх, вбиваючи багатьох. А коли тварини були стиснуті на вузькому просторі, не менше потерпіли від них друзі, ніж вороги, розтоптувані при поворотах і в давці. І з вершників, звичайно, оскільки вони таким чином плутались навколо слонів, було вбито багато, і багато вожаків слонів було заколото дротиками, і самі слони, одні під ударами, другі — через страждання і відсутність вожаків, були в битві вже без управління. Так, не тямлячи себе від злості і кидаючись однаково і на друзів і на ворогів, всіляко і відтісняли, і розтоптували, і вбивали їх. Але македоняни, оскіль-
1 Пор — наймогутніший з царів Західної Індії (з роду Парава), володів землями, які лежать між Гідаспом і Акезіном.
2 Кратер (?-321 рр. до н.е.) — один з найвидатніших полководців Александра, командував кіннотою. Після смерті Александра брав активну участь в війнах ді- адохів на боці Антіпатра і загинув в одному з боїв.
3 Гопліти — воїни давньогрецької важкоозброєної піхоти в V—IV ст. до н.е. Озброєння: довгі списи і короткі мечі. Спорядження: панцир, щит, шолом і ін.
4 Лохос — підрозділ греко-македонської армії (можливо, ряд у фаланзі).
5 Кен (Койнос) — один з кращих полководців Александра, зять Парменіона. Незабаром після описаних подій, повертаючись з Індії, помер.
6 Деметрій — один з воєначальників Александра, командував загоном кінноти ще в битві під Гавгамеллами (1 жовтня 331 р. до н.е.).
7 Селевк — македонський полководець, пізніше один з діадохів (спадкоємців Александра), створив в кінці IV ст. до н.е. найбільшу з елліністичних держав, яку звичайно називають царством Селевкідів, або Сірійським царством.
8 Антігон — македонський воєначальник, пізніше брав участь у війнах діадохів.
9 Таврон — македонський токсарх (начальник лучників).
ки вони були на рівнині і наближались до тварин на свій розсуд, коли ті насувалися, відступали, а коли ті повертали, йшли за ни- ми, кидаючи в них списи; а індійці, які металися серед них, зазнавали від них великого лиха. Коли ж тварини стомилися, сила їх нападів ослабла і вони з трубними звуками почали подаватися крок за кроком, як кораблі, що відступають заднім ходом, тоді сам Александр охопив кільцемзадопомогою всього війська ворожу кінноту, а пішим наказав, зімкнувши щити якнайгустіше, напасти на фалангу. І таким чином вершники індійців, за винятком небагатьох, були порубані в бою; гинули і піхотинці, бо вже звідусіль налягали наних македоняни. І тоді всі почали тікати через вільний простір, залишений кіннотою Александра.
А тим часом Кратер і інші вожді війська Александра, залишені на березі Гідаспу, як тільки побачили, що Александр одержує блискучу перемогу, і самі перейшли через ріку. І вони не менше перебили відступаючих індійців, прибувши для переслі- дування нестомленими замість зморених воїнів Александра.
Загинуло з індійців піших трохи менше 20 000, вершників до 3000, колісниці всі були розбиті; і два сини Пора загинули, і Спітак, номарх місцевих індійців, і вожаки слонів, і візничі колісниць, і гіппархи, і стратеги війська Пора всі ... взяті були і слони, які не загинули на цьому місці. Піхота Александра з 6000, що брали участь в першій сутичці, втратила щонайбільше 80 чоловік; кінних лучників, що почали бій, загинуло 10, гетайрів1 близько 20, інших вершників 200 чоловік.
Пор, який здійснив в битві великі діла не тільки як стратег, але і як відважний воїн, коли побачив загибель вершників і з слонів одних — вбитих на цьому самому місці, а інших — позбавленими вожаків, жалюгідними і блукаючими, тимчасом як з пі- ших в нього більшість загинула, не відступив, як Дарій2, великий цар, а разом з своїми бився доти, поки хоч скільки-небудь індій- ців залишалося вбитві, і тільки поранений в праве плече, яке було в нього оголене під час битви (оскільки відвсього тіла відбивав стріли його панцир, надзвичайний і міцністю, і приладженістю до тіла, як пізніше дізнались ті, хто згодом роздивлявся його), по- вернув слона. І Александр, бачачи, що він муж великий і благородний, захотів врятувати його в битві. Отже, він посилає до нього спочатку індійця Таксіла; і Таксіл, підскакавши настільки, наскільки йому здалося безпечним, до слона, що ніс Пора, попросив спинити тварину, бо йому не можна далі втікати, і послухати слова Александра. А Пор, бачачи Таксіла, мужа, здавна ворожого йому,обернувсяпроти нього, збираючись кинути дротик; і, може, івбив би його,якби той, випередивши цей намір, не від'їхав да- лі від Пора з своїм конем. Александр не розгнівався за це на Пора, а послав замість Таксіла ще і інших, і насамперед Мероя, мужа-
індійця, бо дізнався, що Мерой здавна був другом Пору. А Пор, як тільки почув слова Мероя і разом з тим відчув велику спрагу, спинив слона і зліз з нього; як тільки він випив і освіжився, він наказав швидше вести себе до Александра.