Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
History.doc
Скачиваний:
261
Добавлен:
14.02.2016
Размер:
14.04 Mб
Скачать

№6 Аннали ашшурбанапала (циліндр рассама)

Великий літопис був складений ритмізованою прозою, близькою віршам, в 636 р. до н.е. Зберігся на десятигранній глиняній призмі, закладеній в основу храму і знайденій при розкопках Ніневії («Циліндр Рассама», названий так по імені першовідкривача). Цар Ашшурбанапал, син Асархаддона, правив в 669-627 рр. до н.е.

  1. Я, Ашшурбанапал, творение Áшшура и Белет, царенаследник великий престольного Дома, кого Áшшур и Син, владыка тиары,во дни далёкие — имя наречённое его дляцарствования они назвали, в утробе матери его дляпастырства надАссирией со- здали... Асархаддон, царь Ассирии, отец-родитель мой, Áшшура и Белет, богов-помощников его, слова почтил, которыми устрое- ние царствования моего ему повелели, и в месяц айару, в месяц бога Эйа, владыки человечества, в день двенадцатый, благоприят- ный, в праздник богини Гулы2, во исполнение обета3, что Áшшур, Белет, Син, Шамаш, Адад, Бел, Набу, Äштар Нинéвийская, Ша- ррат Кидмури4, Иштар Арбельская, Нинурта, Нергал и Нуску повелели, людей Ассирии от маладо велика собрал он, от моря Вер- хнего и Нижнего,дляохраны престолонаследия,а затем и царствованиямоего над Ассирией, во исполнение клятвы — имя божие произнести он заставил и укрепил договор.

В ликовании и радости в покои престольные я вступил, в место великолепное, средоточие царства, где Синаххериб, отец отца моего, предок мой, престолонаследником был, царствование исполнял там, где Асархаддон, отец-родитель мой,родился, вы- рос и над Ассирией властвовал, государями всеми правил, род свой расширил, родных и близких собрал там; и я, Ашшурбанапал, в покоях этих мудрость бога Набу5 приобрёл, всё искусство писцов, все ремёсла, всё, что знания было — изучил, из лука стрелять я научился, ездить верхом, на колеснице, держать вожжи...

После того как Áшшур, Син, Шамаш, Адад, Бел, Набу, Äштар Нинéвийская, Шаррат Кидмури, Äштар Арбельская, Нинур- та,Нергал,Нуску милостиво на престол отца-родителя моего меня посадили, Áдад дожди свои излил,Эйа источники свои открыл, до пяти локтей поднялось зерно в росте своём, до 5/6 локтя был колос длиною, был урожай ровен — расцвет Нисабы, неуклонно луга наливались, плодовые деревья плодоносили, скот удавался при рождении. Под властью моей изливалось плодородие, в годы мои копилось изобилие.

  1. В перший мій похід на Маган і Мелухху6 воістину я пішов. Таркý7, цар Єгипту і Ефіопії, якому Ашшурахіддін8, батько,

мій творець, завдавпоразки, оволодівши його країною, — саме цей Таркý забувсилу Áшшура9 і Іштар10, великих богів, моїх воло- дарів, і поклався на власну силу. Проти царів і наглядачів, яких призначив в Єгипті батько, мій творець, він пішов, щоб убивати, грабувати і щоб відібрати Єгипет. Він увійшов в Мемфіс11, місто, яке батько, мій творець, завоював і приєднав до Ассірії.

Скороход прибув в Ніневію і повідомив мене. Через ці діла серце моє роз'ярилося, розпалилася моя печінка. Підняв я руки, почав благати Áшшура і Іштар ассірійську. Зібрав я моїславні війська, які вручили меніÁшшур і Іштар, і вирушив в Єгипет і Ефі- опію.

Підчас мого походу 22 царі, раби, підвладні мені на березіморя, серед моря іна суші, принесли мені свої важкі приношен- няі цілували мої ноги. Цих царів з їх військами і кораблями по морю іпо суші разом з моїми воїнами я послав шляхом і дорогою. На спішну підмогу,царям і намісникам, які в Єгипті були підвладними мені рабами, я швидко погнався і дійшов до Карбаніту12.

Таркý, цар Єгипту і Куша, почувши про наближення мого походу, зібрав своїх бійців на бій, на битву і січу. З допомогою Áшшура,Бела13 іНабу, великих богів, моїх володарів, що йдуть на моєму боці, в битві в широкому полі я завдавпоразки його вої- нам. Таркý в Мемфісі почув про поразку своїх воїнів, сяйво Áшшура і Іштар охопило його, і він збожеволів; блиск царственості

1 Т.е. «душу». По представлениям древних, печень — обиталище гнева.

2 Гула — богиня лікування.

3 Ашшурбанапал прагне підкреслити, що він був заздалегідь і законно призначений спадкоємцем престолу, що не відповідає дійсності.

4 Титул Ìштар — «Володарки», яку шанували в м. Кальху.

5 Набу — бог-покровитель наук і вченості взагалі, син Мардука.

6 Старовинні назви областей Північної Аравії. В дану епоху застосовувались вже не до Аравії, а до Єгипту і Ефіопії.

7 Тахарка — третій цар XXV (Кушитської) династії (686-671 рр. до н.е.).

8 Ашшурахіддін — ассірійський цар Асархаддон, батько Ашшурбанапала (680-669 рр. до н.е.).

9 Áшшур — головний бог Ассірії, глава пантеону.

10 Іштар (шумерська Інанна) — одна з найголовніших шумерських і аккадсько-вавілонських богинь, центром її культу було місто Урук. 11 Мемфіс — місто в Єгипті — столиця країни в епоху Стародавнього Царства, на границі Верхнього і Нижнього Єгипту, біля суч. Каїра. 12 Карбаніту — місто в Єгипті.

13 Бел («Володар») — те саме, що і Баáл; у західносемітських народів — будь-який місцевий верховний бог. В Месопотамії ототожнювався з Енлілем, згодом

— з вавілонським Мардуком.

моєї вкрив його, якою прикрасили мене боги неба і землі. Мемфіс він покинув і, щоб врятувати душу свою, втік у Фіви. Те місто

[тобто Мемфіс] я взяв, ввівдо нього моїх воїнів і оселив там. [Далі йде довгий список правителів окремих міст Єгипту.]

Цих царів, намісників і наглядачів, яких в Єгипті призначив батько, мій творець, і які перед наступом Тарку залишили свої посади і розсіялися в степу [букв.: наповнили степ], я повернув і призначив на їх місця по їх посадах. Єгипет і Куш, які завоював батько, мій творець, я заново взяв1. Я посилив охоронну службу ще більше іуклав договори. З великою здобиччю і багатьма поло- неними я повернувся в Ніневію.

Потім ціцарі, всі, кого япризначив,согрішили проти присяги мені, не додержали клятви великих богів, забули добро, яке я їм зробив, і серце їх замислило лихе. Вони говорили підступні слова, порадили собі згубну пораду: «Тарку з Єгипту виженуть, а щодо нас, то як нам усидіти?» До Тарку, царя Куша, вони послали своїх гінців для принесення присяги і укладення дружби: «Не- хай міжнами встановиться дружба, і нехай ми будемо один з одним у згоді; країну поділимо між собою, інехай не буде середнас іншого володаря». Проти воїнів Ассірії, військ моєї величності, які я поставив для воєнного союзу з ними, вони хотіли зробити ли- хе діло. Мої довірені люди почули ці слова, перехопили їх гінців з посланнями і зв'язали їм руки і ноги залізними узами і залізни- ми кайданами. Клятва Áшшуром,царем богів, спостиглаїх, бо вони согрішили проти присяги; великі боги забрали в руках їх доб- ро, — бо я робив їмблаго. А людей Саїса, Мендеса, Таніса2 і інших міст, всіх, хто були з ними і замишляли лихе, від малого дове- ликого вони повергли зброєю, не залишили з них жодного чоловіка; тіла їх вони повісили на стовпи, зідрали з них шкіру, вкрили нею стіну міста.

Цих царів, які хотіли зробити лихе проти воїнів Ассірії, вони прислали живими до мене в Ніневію. З них я помилував Ніку3

і оживив його душу; я ще збільшив клятви проти попереднього і уклав з ним клятвенний договір. Я одяг його вбарвисте убрання, наклав на нього золотий ланцюг, ознаку царственості, золотими каблучками прикрасив його пальці, дав йому залізний поясний кинджал з золотою оправою, написавши на ньому моє ім'я;колісниці, коней, мулівдляїзди його величності яподарував йому, мо- їх довірених осіб, намісників для воєнного союзу з ним я послав з ним разом. Туди, куди батько, мій творець, призначив його на царство в Саїсі, я повернув його на місце; а Набушезібанні4, його сина, я призначив в Атрібіс5. Я зробив йому більше добра і лас- ки, ніж батько, мій творець.

Таркý там, куди він втік, жах від зброї Áшшура, мого володаря, охопив його, і він помер [дослівно: пішов долею своєї ночі]. Потім Ташдамане6, син Шабаку7, вступив на престол його царства. Фіви і Геліополь8 він зробив своєю опорою, зібрав свої війсь- кові сили. Щоб битися з моїми воїнами, синами Ассірії, що були в Мемфісі, він зібрав свої бойові підрозділи. Цих людей він за- мкнув і захопив їх виходи. Скорий посланець прийшов у Ніневію і сказав меніпро те.

  1. В другому моєму поході я вирушив в Єгипет іКуш. Ташдамане, почувши про мій похід — що я вступивна землю Єгипту,

— покинув Мемфіс і, щоб врятувати душу свою, втік у Фіви. Царі, намісники і наглядачі, яких я поставив в Єгипті, прийшли до мене і поцілували мої ноги. Слідом за Ташдамане я вирушив; він побачив наближення моєї сильної битви, покинув Фіви і втік у Кіпкіпі9. Те місто [тобто Фіви] цілком з допомогою Áшшура і Іштар захопили мої руки. Срібло, золото, коштовнікамені, всяке ба- гатство палацу його, барвисте і полотняне вбрання, великих коней, людей — чоловіків і жінок, — два високі обеліски, виріб з чис- того золотого сплаву10 вагою в 2500 талантів11, що стояли при брамі храму, я забрав з їх місць і все це взяв в Ассірію. Я полонив багатьох полонених безліку з Фів, зробив гіркою Єгипту іКушу мою зброю і утвердивсвою перемогу. З повними руками я благо- получно повернувся в Ніневію, місто моєї величності.

  1. В третій мій похід я воістину пішовна Баáла, царя Тіра, що живе серед моря, який не виконував наказівмоєї царственос- ті, не слухав слів моїх уст. Я збудував проти нього укріплення, захопив його шляхи на морі і на суші, стиснув, вкоротив їх дихан- ня, схилив їх під моє ярмо. Свою рідну дочку і дочок своїх братів він послав до мене в наложниці. Яхімілька, свого сина, який ні- коли не переправлявсячерез море12, він приславодночасно для несення моєїслужби. Я прийняввід нього його дочку і дочок його братів з багатим посагом; я помилував його і його рідного сина повернув і віддавйому.

Якінлý, цар Арвада, що жив серед моря і не схилявся перед царями, моїми батьками, схилився під моє ярмо; дочку свою з багатим посагом він прислав мені в наложниці в Ніневію і поцілував мої ноги.

Мугáллу, цар Табала13, який проти царів, батьків моїх, говорив підбурливі речі, свою рідну дочку з багатим посагом при- слав мені в наложниці в Ніневію і поцілував мої ноги. Япризначив на Мугаллу щорічну данину кіньми.

Сандашарме кілікійський, який не схилявся перед царями, моїми батьками,не був під їх ярмом, свою рідну дочку з багатим посагом прислав мені в наложниці в Ніневію іпоцілував мої ноги.

Коли Якінлý, цар Арвада, помер [дослівно: поставив свою гору], Азіба'ал, Абіба'ал, Адуніб'ал, Сапатіба'ал, Будіба'ал, Ба'ал- яшуб, Ба'алханун, Ба'алмалук, Абімільк і Ахімільк, сини Акінлý, що жили серед моря, з середини моря піднялися і з важким при- носом прийшли і поцілували мої ноги. Я радісно поглянув на Азіба'ала і поставивйого на царство вАрваді. Абіба'ала,Адуніба'ала, Сапатіба'ала, Будіба'ала, Ба'ал-яшуба, Ба'алхануна, Ба'алма-лука, Абімілька і Ахімілька я одяг в барвисте убрання, золотими перс- нями прикрасив їхні пальці і поставив їх переді мною.

Гуггу14, царю Лідії15, області по той бік моря, — далеке місце, назви якого не чули царі, батьки мої, — ім'я моє явив уві сні

Áшшур, бог, мій творець, кажучи: «Обійми ноги Ашшурбанапала, царя Ассірії, і іменем його перемагай твоїх ворогів». Як тільки він побачив цей сон — він пославсвого гінця мене привітати;про цей сон, який він побачив, він написав іприславмені через сво- го посланця, і той сказав мені. З того часу як він обнявноги моєї царственості, з допомогою Áшшура і Іштар, богів, моїх володарів,

1 ...заново взяв — технічний вислів, що означає включення до складу Ассірії, звичайно з заселенням ассірійцями.

2 Єгипетські міста, що знаходились в Дельті.

3 Ніка — Нехо, батько Псамметіха І; не слід плутати його з онуком — фараоном Нехо II (610-595 рр. до н.е.).

4 Набушезібанні — Псамметіх I, засновник XXVI династії (664-610 рр. до н.е.).

5 Єгипетське місто, що знаходилось в Дельті.

6 Ташдамане — Танутамон, цар Ефіопії, який на короткий час захопив Єгипет (бл. 664 р. до н.е.).

7 Шабаку — Шабака (712-697 рр. до н.е.; грец. Сабайон), — засновник XXV (Ефіопської) династії в Єгипті.

8 Єгипетське місто, що знаходилось в Нижньому Єгипті, бл. 10 кілометрів на північ від суч. Каїра.

9 Місцезнаходження невідоме.

10 Захалу — мабуть, електрум (сплав золота з сріблом).

11 75 тонн.

12 Тобто жив в острівній частині Тіри, обложеній ассірійцями.

13 Держава в східній частині Малої Азії.

14 Гуггу — греки читали його ім'я як Гігес (680-644 рр. до н.е.).

15 Лідія — багата і могутня держава в західній частині Малої Азії.

він підкорив кіммерійців1, що пригноблювали його країну,не боялисябатьківмоїх,та імоїй царственості нігне обнімали. Зчисла вождів [букв.: начальників алу (общин, поселень)] кіммерійців, яких він підкорив, двох вождів він закував в залізні ланцюги, кай- дани і окови і з важким приношенням приславперед мене.

Гінця свого, якого він завжди присилав вітати мене, він згодом затримав. За те, що він не виконавнаказу Áшшура, бога, мо- го творця, поклавсянавласну силу і загордився серцем, послав свої військадля воєнного союзу з Пішамілку2, царем Єгипту, який скинув ярмо мого панування, я, почувши, почав благати Áшшура і Іштар: «Хай буде труп його кинутий перед його ворогами, хай розтягнутьйого кістки!» Як япросив Áшшура, такі сталося, ітруп його бувкинутий передйого ворогами, а його кістки розтягли. Кіммерійці, яких іменем моїм він підбив під ноги, піднялись і зруйнували всю країну його.

Потім син його вступив на престол його, про лихе діло, яке проти батька його з мого моління вчинили боги, моїпомічники, він написав мені і прислав з своїмгінцем і обняв ноги моєї царственості. «Ти— цар, якого відають боги! Батька моготи прокляв, і йому вчинилося зло; мене, раба3, який шанує тебе, благослови, і нехай я буду під твоїм ярмом!»

  1. В дні ті Шамаш-Шумукін4, брат невірний, кому добро я творив, кого на царювання в Вавілоні призначив, всі мислимі окраси царювання сотворив йому, дав йому воїнів, коней і колісниць — зібрав і руки його наповнив. Міста, поля, сади, людей, що живуть там, я примножив і більше, ніж батько мій повелів, дав йому я.

Він же добро те, що язробив йому, забуві лихе замислив. Зовні вуста його добре мовили, в глибині ж серце його задумало: синів Вавілона, що на Ассірію дивились, рабів, мені покірних, обдурив він, словами брехливими до них промовляв він, посольст- вом розкішним, щоб про здоров'я моє дізнатись, до мене в Ніневію він їх надіслав.

Я,Ашшурбанапал, цар Ассірії, кому боги великі щасливу долю судили,кого в правді і в істині сотворили, жителів Вавілону тих за стіл чудовий посадив і в одежу лляну барвисту їх вдягнув, золотими перснями унизав їхні пальці.

Поки ті жителі Вавілону в Ассірії перебували, в обличчя раднику моєму дивились, він, Шамаш-Шум-Укін, брат невірний, що союзу зі мною не дотримав, людей Аккаду,халдеїв, арамеїв, людей Країни Моря від міста Каби до Баб-Саліметі — рабів, мені покірних, проти мене підбурив; і Умма-Нігаша, втікача, який стопи царственості моєї обіймав, кого на царство Еламу призначив я, і царів Гутіума, і країни Амурру і Мелухха, що за велінням Áшшура і Белет доручені мені були, — всіх їх підбурив проти мене, з ним вони досягли угоди.

Брами Сіппара, Вавілона, Борсіппи він замкнув і братерство розірвав! На стіни цих міст воїнів своїх підняввін, щоб стати зі мною на битву! Покладання жертв моїх перед Белом, сином Бела, Шамашем, світочем божим, перед Еррою-воїном він припинив

  • скасував приносини жертв моїх. Щоб пограбувати міста — житла богів великих, чиї святилища я оновив, сріблом і золотом оздобив, все, що належить, там умістив, —він лихе намислив!

І в той час один ясновидець, тієї ночі ліг він і сон він бачить: на підніжжі статуї бога Сіна накреслено так: «Тим, хто проти Ашшурбанапала, ішаккума Ассірії, зло замислить, ворожнечу посіє, люту смерть я їм подарую, кинджалом залізним, вогнем па- лющим і голодом, доторком бога чуми їхні життя обірву я!» Почувши це, поклався я на слова мого володаря Сіна.

  1. В шостому поході скликав я своє військо, на Шамаш-Шум-Укіна шлях спрямував. В Сіппарі, Вавілоні, Борсіппі, Куту йо- го разом з військом замкнув я ізахопив всі проходи. В містіі в полі незліченних поразок йому завдав. Інші — з доторком бога чу- ми, через голод ізлидні життя свої поклали. А Умма-Нігаш, цар еламський, ставленикрук моїх, що хабара взяв віднього і спільно з ним виступав, Таммаріту проти нього повстав, і його самого, і родичів його зброєю вразив.

Відтак Таммаріту, що після Умма-Нігаша трон Еламу зайняв,про здоров'я царювання мого неспитав,на допомогу Шамаш- Шум-Укіну, вражому братові прийшов і битися з моїм військом квапив зброю свою. Моління, які до Áшшура і Іштар звернув я,— цю молитву мою вони прийняли, мову вуст моїх почули, — Індабігаш, раб його, проти нього повстав і в битві поразки йому за- вдав.

Таммаріту, цар Еламу, при стинанні голови Теуммана зухвало мовив, — тієї, що воїни війська мого стинали, — так мовив:

«Хіба стинають голову царю Еламу посеред краю його, перед військом його?» І вдруге він мовив: «А Умма-Нігаш, як цілував він землю перед послами Ашшурбанапала, царя Ассірії!»

За ті слова, що він мовив, Áшшур і Іштар покарали його! Таммаріту, брати його, сім'я його, рідня його і вісімдесят п'ять князів, що йшли на боці його, від Індабігаша втекли, жах у серцях своїх побороли і в Ніневію прийшли.

Таммаріту ноги царственності моєї цілував, землю рівняв бородою своєю, обіддя коліс моїх обіймав, до рабів моїх себе за- рахував, на допомогу до нього прийти владарювання моє за велінням Áшшура і Іштар благав. І тоді переді мною він став, силу могутніх богів моїх вихваляв, тих, що помічниками мені були!

Я, Ашшурбанапал, серце просторе, помстою гребую, гріхи прощаю, — я Таммаріту ласку свою явив! Його з усіма родича- ми впалацісвоєму яоселив. І в той час — людей Аккада, що з Шамаш-Шум-Укіном були заодно, зло замишляли, — голодїх охо- пив. Серед голоду синів і дочок своїх вони їли, ремені шкіряні жували.

Áшшур, Сін, Шамаш, Адад, Бел, Набу, Іштар Ніневійська, Шаррат Кідмурі, Іштар Арбельська, Нінурта, Нергал, Нуску, що переді мною йшли, ворогів моїх вражали. Шамаш-Шум-Укіна, брата ворожого, що зі мною ворогував, в горіння полум'я пломін- кого вкинули вони і життя його урвали.

А людей тих, що Шамаш-Шум-Укіну, брату ворожому, радили діло це і лихе сотворили, що смерті жахались, і їхні життя дорогоцінні були їм, і через те з Шамаш-Шум-Укіном разом, з володарем їхнім разом у полум'я не кинулися вони, від леза кин- джала залізного, від голоду і злиднів, від вогню жерущого врятувались, притулок собі знайшли, — сіть богів великих, володарів моїх,утекти від яких неможливо, накрила їх! Жоден не вилетів з них, жоден втікач з рук моїх не втік, всіх руки мої полічили!

Повози, колісниці, балдахіни, наложниць його, скарби палацу його, — все віддали мені. Воїнів його, їхні злісні вуста, яки- ми проти Áшшура, мого бога, зухвало вони рекли, проти мене, государя, шануючого його, зло замишляли, —їхні вуста я видер, їх я покарав!

Інших людей — живцем, перед статуями Шеду і Ламассу, перед якими Сінаххеріб, батько батька-родителя мого, був вби- тий, нині я духові його людей тих у жертву приніс! Їхню плоть, що відрізав я, згодував я псам, свиням, воронам, орлам, птахам не-

1 Кіммерійці — народ, що жив в Причорномор'ї і Приазов'ї; в VIII—VII ст. вони вторглись через Кавказ в Передню Азію і спустошили Урарту, Ассірію, Фрі- гію і Лідію.

2 Пішамілку — єгипетський фараон Псамметіх І (664-610 рр. до н.е.).

3 Очевидно, гра слів: сина Гігеса звали Ардіс, що по-аккадському звучало б «арду» — раб.

4 Шамаш-Шумукін — брат Ашшурбанапала, народжений ассіріянкою. Спочатку ассірійський трон мав спадкувати Шамаш-Шумукін, але знать висловила не- вдоволення і наступником Асархаддона став Ашшурбанапал, а його брат зайняв посаду намісника Вавілонії. Зовні між братами склались чудові відносини, але на- справді Шамаш-Шумукін готував повстання. Про це далі і розповідають «Аннали Ашшурбанапала».

бесним, рибам морським.

Після того, як ці діла я звершив, серця богів великих, володарів моїх, вгамував, трупи людей, яких чума вразила, що від го- лоду ізлиднів душі свої поклали, недоїдки харчу псів і свиней, що вулиці захарастили, майдани заполонили, їхнікістки з Вавілона, Кути, Сіппара я винести звелів і на купи скласти. Обрядами жерців їхні святилища я очистив, вулиці їхні забруднені вимів, їхніх богів розгніваних, їхніх богинь розгніваних я заспокоїв молитвою і плачами. Жертви для них постійні, що ті зменшили, як за днів колишніх, в добробуті я повернув іпризначив.

Решті жителів Вавілона, Кути, Сіппара, що від суду, голоду і різанини врятувалися, ласку свою їм явив, жити душам їхнім я повелів, в Вавілоні я їх оселив!

А людей Аккаду, разом зхалдеями, арамеями, Країною Моря,кого Шамаш-Шум-Укін набрав,до однодумствапривів,і, са- мі ухваливши, зі мною ворогували вони, — за велінням Áшшура і Белет, богів великих, помічників моїх, всіх їх до пня потоптав я, ярмо Ашшýра, яке вони скинули, на них поклав я, намісників, градоначальників, рук моїх ставлеників, над ними призначив я, по- стійні жертви найкращі Áшшуру іБелет і богамАссірії на них поклавя,данину, податок володарювання мого, безперервну,щорі- чну, на них поклав я.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]