№7 Повчання писаря хеті, сина дуауфа, своєму сину пепі

Ієратичний текст, що зберігся на двох папірусах Британського Музею і кількох остраконах, датованих Новим Царством (XIX династія, 1306-1197 рр. до н.е.). Самé повчання походило з Середнього Царства і особливо охоче використовувалось для навчання в школах, що цілком пояснюється його змістом. Ця обста- вина була причиною крайньої безграмотності списків, які дійшли до нас (вони вийшли з рук школярів), і це в окремих випадках робить неможливим переклад де- яких місць. З повчання можна зробити висновок, що сам Хеті був писарем, тому що навряд чи міг представник іншої професії з такою переконаністю і пристрасні- стю вихваляти переваги кар'єри чиновника. Соціальна належність Хеті неясна. Проте безперечно, що він був людиною заможною, оскільки навчання коштувало немалих грошей (втім, можливо, що в Єгипті існувало щось на зразок «грантів», за допомогою яких бюрократичний апарат поповнювався найбільш здібними вихі- дцями з соціальних низів). Крім того, Хеті намагається помістити свого сина серед дітей знаті. Сумнівно, що на це міг претендувати рядовий общинник. Тому на- прошується висновок, що автор повчання походив з прошарку неджес (середніх рабовласників і землевласників), який в той час укріпляв свій добробут і прорива- вся до політичного впливу. Виставляючи переваги кар'єри писаря, яка відкривала шлях до високих посад, Хеті з неприхованим презирством описує становище се- лян і ремісників, змушених важкою фізичною працею заробляти на життя. В повчанні довгою чергою проходять всі галузі ремесла і землеробства і описується тя- жке становище тих, хто ними займається. Ця пам'ятка — свідчення значного розшарування і розпаду сільської общини в епоху Середнього Царства.

[Початок повчання, зробленого чоловіком на ім'я Хеті, сином Дуауфа, своєму сину на ім'я Пепі, коли він плив на південь в столицю, щоб віддати його до «школи письма» серед дітей вельмож, які перебувають в столиці.]

Тоді сказав він йому:

Бачив я побитих, побитих. Оберни ж серце твоє до письма. Я дивився на звільненого від важких робіт, — дивись, немає ні-

¹ Египтяне часто употребляли глагол «плыть» (плыть по течению, плыть против течения) и к передвижениям по суше.

² Храм Амона-Ра в столице Фивах (ныне г. Карнак).

чого вищого від письма — воно подібне до корабля... Прочитай же ти в кінці книги «Кеміт»¹ і ти знайдеш в ній цей вислів: «Що стосується писаря, який має яку-небудь посаду в столиці, то не буде він убогим там».

О, коли б я міг примусити тебе полюбити книги більше, ніж твою матір, коли б я міг показати красоти їх перед тобою. Краща це від всіх інших посад... Коли він [тобто писар] ще дитина, вже вітають його. Посилають його для виконання дору-

чення, і не повертається він, щоб надіти фартух.

Не бачив я, щоб різьбяр по каменю був посильним, а золотих справ майстра посилали з дорученням, але бачив я мідника за його роботою біля жерла його плавильної печі. Його пальці, немов шкура крокодила, і смердів він гірше, ніж риб'ячі покидьки.

Кожний ремісник, працюючий різцем, втомлюється більше, ніж землероб. Поле його — дерево, знаряддя його — метал.

Вночі, коли вільний він, він працює більше, ніж можуть зробити його руки. І вночі запалює він світло.

Каменотес шукає роботу по всякому твердому каменю. Коли ж він закінчує, руки його падають, і він втомлений. І так си- дитьвін до присмерку, коліна його і спина його зігнуті.

Цирюльник бриє до вечора... Він бреде з вулиці на вулицю, щоб знайти кого поголити. Він напружує свої руки, щоб напов- нити свій шлунок, подібно бджолам, що проїдають свої труди...

Я розповім тобі ще про будівника стін. Він завжди хворий, бо весь час на вітрі. Будує він в тісноті, прив'язаний до «лото- сів» споруди²... Руки його паралізовані роботою, весь одяг його — лахміття. Харчується він хлібом пальців своїх³. Миється він тільки один раз... Хлібвіддає він в свій дім. Побиті, побиті його діти...

В землероба одіж вічна. Високий голос його як у птаха «абу»... Втомлюється він... і спокійно йому так, як спокійно кому-- небудьпід левом. Хворіє він постійно... І ледве він повертається додому ввечері, а його знову тягнутьйти.

Ткач — всередині дому, гірше йому, ніж жінці. Ноги його на шлунку його. Не дихає він повітрям. Якщо за день не виро- битьвін досить ткання, він зв'язаний, як лотос в болоті. Дає він хліб охоронцю, щоб міг він побачити світ...

Коли кур'єр виходить в чужу країну, заповідає він своє майно своїм дітям, через страх передлевами іазіатами. І якщо пове- рнувся він в Єгипет, ледве дійшов він до саду, ледве дійшов він до дому свого ввечері, і знов йому треба йти...

У фарбаря пальці тхнуть як дохла риба... рука його не спиняється.

Сандальщикові зовсім погано, він завжди бідує. Йому так саме спокійно, як спокійно кому-небудь серед дохлих риб. Жує він шкіру⁴.

Пральник пере на березі поруч з крокодилом... Не спокійна це робота перед тобою... Кажуть йому: якщо ти спізнишся при- нести, будуть побиті твої губи...

Я розповім тобіще про рибалку. Це гірше всякоїіншоїпрофесії. Коли бвін не працювавна ріці—він поруч з крокодилами.

Ніхто не скаже йому: «Там крокодил!» Він весь час засліплений страхом.

Дивись,немає професії без начальника, крім професії писаря — бо він сам начальник.

Якщо хто знає письмо, то говорять йому: «Добре тобі!» Не так з заняттями, які я тобі показав... Не говорять писарю: «Пра-

цюй на цю людину!»

Не легковажтим, що я сказав тобі. Дивись, я роблюце, пливучи на південь, в столицю. Дивись, я роблю це з любові до тебе.

Корисний для тебе день в школі, робота в ній вічна як гори...

Якщо насичують тебе трьома хлібами, зеленню і двома хену пива, то немає числа утробам⁵, що борютьсяза це...Дивися, ти посилаєш багатьох і слухаєш промови вельмож. Будь ти якдіти людей. Іди ти за їхніми кроками. Нехай бачать тебе писарі слухня- ним: творить слухняність хоробрих. Борися ти зі словами, що проти цього. Нехай не поспішатимуть ноги твої, коли ти йдеш. Не будь ти скупим... Подружися з людиною твого покоління.

Дивися, немає писаря, позбавленого їжі від речей царського дому, хай буде живий, цілий, здоровий.

Коли ти поставлений на чолі місцевого управління, дякують богу батько і мати твої. Ти поставлений на дорогу життя. Ди- вись, це я виклав перед тобою... Дивись, це янаказую тобі і дітям твоїх дітей.