№7 Похід дарія і у скіфію (геродот, історія, IV)
Після цілого ряду перемог над численними противниками «цар царів» Дарій зазнав в 512 р. до н.е. першої серйозної поразки у війні з скіфами, які населя- ли південні області нашої батьківщини. Його спроба завоювати Скіфію скінчилась цілковитим провалом і ганебним відступом.
118. ..Перський цар підкорив все своїй владі на азіатському материку, поклав міст на шиї Боспору2 і перейшов на європей- ський материк, тут підкорив фракійців3, з'єднав мостом береги ріки Істру [нині Дунаю], маючи намір все підкорити собі і по цей бік ріки4...
...Скіфи ... вирішили зовсім не давати справжнього відкритого бою, але, поділившись на два загони, відступати із свої- ми стадами, засипати по дорозі колодязі і джерела і винищувати рослинність...
Вирішивши все це, скіфи вийшли назустріч Дарієвому війську, для чого послали вперед найкращих вершників; всі во- зи, на яких жили їх діти і жінки, і весь скот з ними вони відправили заздалегідь, наказавши рухатися незмінно на північ; при собі вони залишили лише стільки скота, скільки треба було, щоб прогодуватися; весь інший відправили вперед...
...Скіфи, що залишилися на місці, вирішили не водити більше персів, а нападати на них кожного разу, як тільки вони будуть зайняті добуванням продовольства. Так скіфи далі і робили, підстерігаючи, коли воїни Дарія виходили по хліб. Щодо кін- ноти, то скіфська завжди примушувала тікати перську; перські вершники тікали доти, поки не настигали піхоти, яка і підкріпляла
1 Древнеперс. Скудра — Фракия.
2 Мається на увазі Боспор Фракійський (нині Босфор).
3 Народ на Балканському півострові (на території нинішньої Болгарії і Європейської Туреччини).
4 Тобто на північ від Дунаю.
їх. Але коли скіфи,відбиваючи кінноту, наштовхувалися напіхоту,вони відступали,побоюючись піхотинців.Навітьі вночі скіфи робили такі наскоки.
Тепер я розповім про те, що допомагало персам ішкодило скіфам, коли вони робили напади на Дарієве військо. Це бу- ла річ зовсім дивна: крики віслюків і вигляд мулів... віслюки своїми дикими криками викликали розгубленість скіфської кінноти. Під час багатьох нападів на персів, щойно скіфськіконі чули крики ослів, як вони зривалися з поводів, перелякані поверталися на- зад із настовбурченими вухами, бо ніколи не чули перед тим таких криків іне бачили таких тварин...
Скіфи,бачачи персів у занепокоєнні, щоб затримати їх на довший час у Скіфії, і очікуючи того, що вони мають опини- тися в скрутному становищі, бо їм бракувало всього потрібного для життя, почали робити таке: вони часто залишали деяку части- ну своєї худоби з чередниками, а самі переходили, як завжди на інше місце. А перси кидалися, хапали тварин, вважаючи, що цим вони вчиняють подвиг.
Багато разівтак вони робили, коли нарешті Дарій опинився у великій скруті. Скіфські царідовідалисяпро це і послали вісника з дарами до Дарія:птаха, мишу, жабу іп'ять стріл. Перси спитали людину, що принесла цідари, яке значеннявони мають, алетой відповів, що він одержав доручення лише передати їх і якнайшвидше повернутися. Хай саміперси,сказав він їм, якщо во- ни розумні, зрозуміють, що означають ці дари.
Коли перси про це почули, вони почали розумувати. На думку Дарія це означало, що скіфи піддаються і приносять зе- млю і воду, і такий висновок він робив з того, що миша народжується з землі і годується тими самими плодами, що і людина, жа- ба перебуває у воді, птах дуже схожий на коня, а стріли означають, що скіфи складають зброю. Таку думку висловив Дарій, але зовсім протилежна до неї була думка Гобрія1, одного з тих сімох, які вбили мага. Він зробив висновок про те, що дари означали таке: «Якщо перси, ви не станете птахами, і не полетите високо в небо, або мишами і сховаєтеся в землю, або жабами і не постри- баєте в болота, то ви неповернетесь до себе, вас погублять оці стріли»...
134. Коли Дарій одержав такі дари, скіфи,якітам залишалися, вистроїлися перед персами із своєюпіхотою та кіннотою, ні- би для того, щоб уступити в бій. Проте, коли скіфи вже вистроїлися, якийсь заєць кинувся з усіх ніг поміж двома лавами, і вони, ледве кожний з них його побачив, побігли його ловити. Через те, що скіфи порушили свій стрій і почали гомоніти, Дарій спитав, що там коїться, що там за галас серед ворогів. А коли йому сказали, що скіфи ганяються за зайцем, він тоді сказав тим, до яких він звичайно звертався: «Ці люди зовсім не зважають на нас і тепер я гадаю, що Гобрій правильно сказавпро скіфські дари. Отже, те- пер і я маю таку саму думку і через це треба нам подумати, як може здійснитися наш відступ з найменшою небезпекою». На це так відповів Гобрій: «Царюмій! Я маю сказати, що я вже знав з чуток про те, що ніхто не може їх подолати. А тепер, коли я сюди прийшов,я ще краще зрозумів, що вони з нас глузують. Отже, тепер моядумка така, що треба, щойно настане ніч, запалити вогні, як це ми звичайно і перед тим робили, а потім обдуримо воїнів, що зовсім не можуть переносити тяжких випробувань, потім при- в'яжемо всіх віслюків2, які в нас є, покинемо їх, а самі відійдемо, перш ніж скіфи прийдуть до Істру, щоб зруйнувати мости, а ма- буть ще й перед тим, як іонійці приймуть якесь рішення, що може нас згубити». Таку пораду дав Гобрій і потім, коли настала ніч,
Дарій пішов за його порадою...
На другий день, коли покинуті перси побачили, що вони віддані на жертву Дарієм, простягали руки до скіфів і зверта- лися до них з словами, відповідними до їх становища. Почувши це, скіфи поспішно зібралися разом і два згадані загони і той тре- тій, з яким з'єдналися савромати3, будіни4, гелони5, і рушили разом в погоню за персами прямо до Істру. Тоді як перське військо складалося здебільшого з піхоти і не знало доріг, які до того ж не були наїжджені, у скіфів була кіннота, і вони знали найкоротші шляхи, тому перси і скіфи проминули одні одних, але скіфи дісталися до мосту далеко раніше від персів. Дізнавшись, що перси щене прийшли, скіфи звернулися до іонійців, які були на кораблях, з такими словами: «Призначене вам число днів, іонійці, прой- шло, іви робите нерозсудливо,залишаючись ще тут.Коли раніше ви залишались тут із страху, то тепер зніміть міст, повертайтесь швидше додому і втішайтеся свободою, за яку дякуйте богам і скіфам. Вашого колишнього володаря ми розіб'ємо так, що ні на кого більше він не піде війною».
У відповідь на це іонійці почали радитися. На думку афінянина Мільтіада, що був стратегом і тираном Херсонесу на Геллеспонті, слід було прийняти пораду скіфів і повернути свободу Іонії. Але Гістіай, тиран Мілета, був протилежної думки, вка- зуючи на те, що тепер завдяки Дарію кожний з них став тираном якогось міста. Навпаки, коли могутність Дарія буде зламана, ні він сам і ніхто інший з тиранів не буде більше царювати ні в Мілеті, ні в якій іншій державі, тому що кожна держава віддає пере- вагу народному управлінню надєдиновладдям тирана. Коли думкаГістіая була висловлена,всі тирани, що приймали були раніше пораду Мільтіада, приєдналися до думки протилежної.